WarningHumanity

Ezt a videót megnézheted itt is: https://vkpatriarhat.org/hu/csehorszag-puspokei/ Iratkozzon fel a BKP hírlevelére https://bit.ly/3Ozn0Co Drága cseh és morva Püspökök! A Cseh Püspöki Konferencia nemrégiben a Fiducia supplicans-szal kapcsolatban kiadott kijelentése azt a benyomást keltette, hogy ti mindannyian, egytől egyig már az új doktrínát valljátok. Az azonban ellentmond az egész Szentírásnak és a Hagyománynak. A Patriarchátus Egyházfiúi nemzetközi felszólítással fordul a katolikus egyház minden bíborosához és püspökéhez (Filial Appeal to all Cardinals and Bishops of the Catholic Church). A katolikus papok és értelmiségiek ezen 2024. február 2-án közzétett felhívása ezt a két konkrét követelést tartalmazza: „1) Kövessétek világszerte oly sok püspök testvér bátor példáját: kérjük, hogy azonnal tiltsátok meg a Fiducia Supplicans dokumentum érvényesítését az egyházmegyétekben. 2) Kérjük, hogy szorgalmazzátok közvetlenül az ún. pápánál, hogy azonnal vonja vissza ezt a balsikerű dokumentumot, amely ellentétben áll mind a Szentírással, mind pedig az egyház általános és szakadatlan Hagyományával és amely nyilvánvalóan súlyos botrányt vált ki.” Elengedhetetlen kihangsúlyozni azt, hogy jelenleg a Vatikánt érvénytelen aposztata pápa bitorolja. Drága cseh és morva Püspökök! A jelen helyzetben radikálisan kell kiállni Krisztus és az Ő evangéliuma mellett még az üldöztetés, sőt akár a vértanúhalál árán is. Ha pásztorlevélben világosan felszólítjátok a papokat és a híveket, és elmagyarázzátok nekik, hogy mi az a veszély, amelynek kiteszitek magatokat az ő lelkük megmentése közben, Ti pedig, Isten igazságával és Isten népével felvértezve bojkottáljátok az érvénytelen pápát és az ő érvénytelen szankcióit. Legyen példaképetek a Krisztushoz való hűségben szent Ambrus püspök. Amikor az eretnek ariánusok befolyásolták a császárnőt és katonák jöttek, hogy átvegyék a milánói nagytemplomot, szent Ambrus bent maradt a templomban a hívekkel egyfolytában három napon át. A fenyegetésekre ezt felelte: „Isten templomát a farkasoknak ki nem adom. Nem árulom el Krisztus nyáját. Ha az Úr azt engedi meg, hogy engem megöljenek, akkor az itt lesz, az oltárlépcsőkön.” A február 2-i felhívás leleplezi a különböző áldások megnevezésével történő manipulációt is: „A párok megáldása (legyen az ’liturgikus’ vagy ’pásztori’) egy úgymond természetes jel. A konkrét gesztus természetesen jelent valamit, tehát természetes, közvetlen üzenet értékkel bír, amelyet nem lehet mesterségesen megváltoztatni a dokumentum szóbeli kitételeivel. Az áldás mint olyan, az emberiség univerzális nyelvében mindig egyetértést jelent azzal, ami meg van áldva. Ezért a konkrét jel, amelyet ez az áldás ad az egész világnak, olyan, mintha az ’irreguláris párok’ – a homoszexuális párok – a katolikus egyház szerint Isten számára most már elfogadhatóak lennének, a köteléknek éppen abban a típusában, amely őket jellegzetesen párként állítja be. Az aláírók más manipulációra is rámutatnak a Fiducia supplicans-ban, amely azt a benyomást kelti, mintha a különböző külső korlátozások megváltoztatnák az áldás lényegét. Idézünk a felhívásból: „Az a tény, hogy az aktusból ki van zárva … a virág, az esküvői ruha, (az oltár előtt állás, stb.), nem változtatja meg az aktus jellegét, mivel a lényegi és alapvető gesztus megmarad. Ráadásul mindannyian tapasztalatból tudjuk, hogy az ilyen ’korlátozások’ mennyit érnek és milyen hosszú az időtartamuk.” A felhívás arra is figyelmeztet, hogy a Fiducia supplicans tudatosan hazug módon interpretálja magát a papi áldás lényegét. Idézet a felhívásból: „Tény, hogy a pap két olyan emberre ad áldást, akik magukat szexuális értelemben párként mutatják be, mégpedig egy objektív módon bűnösként definiált kapcsolat által. Ezért – függetlenül a dokumentum szándékaitól vagy a magyarázattól, amit a pap esetleg adni próbál – ez a cselekedet az eltérő tan látható és érezhető jelévé válik, amely ellentétben áll a hagyományos tannal. Jusson eszünkbe, hogy a hagyományos tanítást ebben a témában tévedhetetlennek kell tekintenünk, mivel azt a Szentírás és a Hagyomány, az univerzális és szakadatlan hagyomány, ubique et semper egyértelműen megerősítik. Szükségszerűen annak is eszünkbe kell jutnia, hogy a természetes jog tanáról van szó, amely nem engedélyez semminemű változást.” A felhívás elöljáróban is rámutat Bergoglio eretnek deklarációjának katasztrofális következményeire. Idézet a felhívásból: „Gyakorlatban a hívek nem is tudatosítják sem a körmönfont elméleti indoklást, amely bevezeti a deklarációt, sem pedig azt, amely nemrégiben pontosítólag lett hozzáadva a deklarációhoz. Az üzenet, amely hatékonyan útjára lett bocsátva és amelyet Isten népe és az egész világ kikerülhetetlenül érzékelhet és már érzékeli is, így szól: A Katolikus egyház végre kifejlődött és most már elfogadja a homoszexuális házasságokat is.” A felhívás végül azt hangsúlyozza, hogy a püspöki konferencia, valamint egyes püspökök is, akik elutasították a Fiducia supplicans-t, helyesen cselekedtek. Idézünk a felhívásból: „Ez a helyzet teljes mértékben mentségként szolgál a Fiducia supplicans annyi püspöki konferencia, annyi prelátus, annyi tudós és annyi egyszerű laikus általi határozott elutasítására. Ebben az összefüggésben - különösen a bíborosok és a püspökök számára - semmiképpen nem felmentő ok hallgatni, hiszen a kialakult botrány komoly és nyilvános, ha pedig nem lesz megállítva, akkor törvényszerűen egyre inkább erősödni fog. Müller bíboros az afrikai püspöki konferencia állásfoglalásával kapcsolatban, amely elutasította a Fiducia supplicans-t, így nyilatkozott. „Az afrikaiak most éppen átveszik a katolikus egyház vezetését, ez pedig remek dolog.” Drága cseh és morva Püspökök! Tiltsátok be a Fiducia supplicans deklarációt! Ha az érvénytelen pápa, aki nyilvánvaló eretnekként exkommunikálta magát, meg akarna fosztani benneteket a hivatalotoktól, semmi esetre se távozzatok. Épp ellenkezőleg, ti szakadjatok el a nyilvánvaló eretnektől egyházmegyétekkel együtt! Ezzel megteremtitek egy érvényes pápa elfogadásának feltételeit és nemcsak a templomot mentitek meg, mint szent Ambrus, hanem az egész egyházmegyét. Bergoglio megváltoztatta az egyház tanítását és erkölcsét, ez már nem a katolikus egyház. Az eretnek Fiducia supplicans lelki törést jelent. Eltörli az erkölcs és a hitbeli tanítás alapjait és új paradigmákat vezet be, ahogy ezt motu proprio az Ad theologiam promovendam meghatározza. A Fiducia supplicans deklaráció azzal, hogy eltörli a bűnt, nemcsak a Dekalógust és Isten törvényeit és parancsolatait számolja fel, hanem eltörli a Krédót is, amelynek központjában az üdvözítő Isten áll, aki megmentett minket a bűntől és az örök haláltól. A Fiducia supplicans deklaráció eltörli a szodómia súlyos bűnét, ráadásul megáldja ezt a bűnt! Isten azonban ezt földi (2Pt 2,6) és örök tűzzel (Júd 7) bünteti! A Fiducia supplicans a hazugság és a pápai hatalommal való visszaélés miatt, a szodómia legsúlyosabb bűnének megszüntetésével megszünteti Krisztus értünk hozott megváltó keresztáldozatát! Ez az Isten és az egyház ellen való lázadás. Ez a New Age sátánista antiegyházba való átmenet. Ez az örök kárhozatba vezető út! A hamispápa Bergoglio Ferencre teljes mértékben vonatkozik a Szentírás szava: ő „a bűn embere - a kárhozat fia, aki beül Isten templomába és Isten gyanánt mutogatja magát.” (2Thessz 2,4) A püspökök nem hallgathatnak tovább. Minden igazhitű püspöknek meg kell tennie a megmeneküléshez vezető döntő lépést! Be kell tiltaniuk az eretnek Fiducia supplicanst és el kell szakadniuk egyházmegyéjükkel együtt az aposztata Bergogliotól. Ez az elválás nem skizma, sem nem szakadás, hanem megmenekülés! Bergoglio Ferenc elszakadt az igaz tantól, tehát elszakadt a katolikus egyháztól. Kizárta magát belőle és Isten átkát vonta le magára (Gal 1,8-9). Ez a valóság, amiben már nem lehet kételkedni! Most már a püspökök – az apostolok utódai és az igaz tan védelmezői - közül valakinek el kell kezdenie a mentő elszakadás folyamatát a pápai trónt bitorló nyilvánvaló eretnektől. Ti, Csehország Püspökei, tegyétek meg ezt a lépést még saját személyetek súlyos befeketítése és perzekuálása árán is. Ezzel jóvá teszitek a CSPK vezetésében a homo-lobbi bűntetteit, amelyet ellenetek követtek el. Manipulatívan be lettetek sorolva az eretnek Fiduacia supplicans követői közé, ezzel pedig az egyház satianizációjának folyamatába is. Most megérett az idő arra, hogy egyházmegyétekkel egyetemben kiváljatok Bergoglio homo-szektájából. + Illés a Bizánci Katolikus Patriarchátus pátriárkája + Metód + Timóteus püspök-titkárok 2024. 2. 10. Iratkozzon fel a BKP hírlevelére https://bit.ly/3Ozn0Co

Możesz obejrzeć to wideo tutaj: https://vkpatriarhat.org/pl/?p=21527 Zapisz się do naszego newslettera, aby otrzymywać najnowsze informacje od BKP https://bit.ly/3PJRfYs Cztery ostatnie słowa krzyża Struktura drugiej godziny modlitwy wewnętrznej 5 minut: 4 podstawowe prawdy (śmierć, sąd, wieczność, miłosierdzie Boże) 10 minut: współukrzyżowanie 5 minut: przyjęcie Matki Jezusa 5-10 minut: wprowadzające motywacyjne słowo do czterech ostatnich słów na krzyżu 10 minut: słowo „Pragnę” 5 minut: słowo „Eli, Eli…” 5 minut: słowo „Wykonało się” 5 minut: „Ojcze, w Twoje ręce powierzam ducha mojego” 5 minut: refleksja Słowo motywacyjne do przeżycia ostatnich czterech słów Apostoł Jan jako naoczny świadek po słowach: „I od tej godziny uczeń przyjął Ją – eis ta idia – do siebie”, kontynuuje: „Potem Jezus świadom, że już wszystko się dokonało, aby się wypełniło Pismo, rzekł: «Pragnę». Ewangelista Mateusz dodał: „Od godziny szóstej (tj. dwunastej) mrok ogarnął całą ziemię, aż do godziny dziewiątej. Około godziny dziewiątej (tj. piętnastej) Jezus zawołał donośnym głosem: «Eli, Eli, lema sabachthani?», to znaczy Boże mój, Boże mój, czemuś Mnie opuścił?” (Mt 27:45-46). Zewnętrzna ciemność wyraża rzeczywistość duchowej ciemności zła i oddzielenia od Boga. Ona skoncentrowała się przy umieraniu i śmierci Chrystusa. „Niektórzy ze stojących tam mówili: «On woła Eliasza». Zaraz też jeden z nich pobiegł i wziąwszy gąbkę, napełnił ją octem, włożył na trzcinę i dawał Mu pić. Lecz inni mówili: «Poczekaj! Zobaczymy, czy przyjdzie Eliasz, aby Go wybawić»...” (Mt 27:45-50). „A gdy Jezus skosztował octu, rzekł: «Wykonało się!» ” (J 19:30). Zasłona świątynna oddzielała świątynię od Miejsca Najświętszego (zob. Hebr 9:3). „A zasłona przybytku rozdarła się na dwoje, z góry na dół (Mk 15:38) i Jezus zawołał donośnym głosem: «Ojcze, w Twoje ręce powierzam ducha mojego». Po tych słowach wyzionął ducha” (Łk 23:45-46). Gdy uczeń przyjął matkę Jezusa, Jezus powiedział: „Pragnę”. Czego pragnie Jezus? To nie jest tylko pragnienie fizyczne, ale przede wszystkim duchowe. Jezus pragnie dokonać zbawienia dusz, przełamać moc śmierci, zła i niewoli grzechu, która trzyma każdego potomka Adama. To jeszcze nie dokonało się przez ukrzyżowanie, dokona się to przez Jego śmierć. Duchowa zasłona pierworodnego grzechu Adama pokrywa wszystkie narody, wszystkie ludzkie rasy (zob. Iz 25:7). Ja również pragnę usunięcia zasłony, która pokrywa moją duszę, a jednocześnie pokrywa duchową ciemnością wszystkich ludzi, których egzystencjalna próba życia odbywa się w tym samym czasie co moja. Pragnę wiecznego światła, pragnę prawdy, pragnę wiecznego szczęścia, pragnę prawdziwej wolności. Dlatego wraz z Jezusem pragnę rozerwania tego duchowego całunu i zasłony, która oddziela moją duszę od żywego Boga. Pragnę rozdarcia tej zasłony dla siebie, a przede wszystkim dla wszystkich ochrzczonych, którzy również pogrążeni są w duchowych ciemnościach. Ty, Jezu, jesteś ukrzyżowany, a wraz z Tobą teraz, w tej sekundzie, w tej minucie, ukrzyżowany jest nasz stary człowiek. Ty, Jezu, doświadczasz teraz największego opuszczenia przez Ojca i wyrażasz ten najwyższy ból, wołając: „Eli, Eli… Boże mój, Boże mój, czemuś Mnie opuścił?”. Ojciec ale nie opuścił, to ciemność grzechu, który Jezus wziął na siebie, całkowicie ogarnęła duszę Jezusa. Jednocześnie dostrzega ból z powodu tego, że nasze dusze dobrowolnie jednoczą się z kłamstwem, ze złem, z ciemnością. Jest to ból nad duszami, które nie oddzieliły się od tej ciemności i w niej pozostają. Zdecydowanie wybrali pozostawanie w wiecznej ciemności, w ogromnym cierpieniu, które nigdy się nie skończy. Jest to ból Miłującego te dusze, cierpienie z tego, że oddzielili się w niewdzięczności i zatwardziałości, w złośliwości wobec kochającego Boga. W tych chwilach Jezus doświadcza skrajnego fizycznego, psychicznego, a przede wszystkim duchowego bólu. Pomiędzy słowami „Pragnę” i „Wykonało się”, Jezus woła „Eli, Eli… Boże mój, Boże mój...”. Wyraża pragnienie jedności z Bogiem Ojcem. Przez grzech człowiek utracił Boga. Jezus najbardziej bolesną ofiarą opuszczenia odkupuje tę utratę Boga, związaną z duchową ciemnością. Słowa „Wykonało się” i „Ojcze, w Twoje ręce…” W momencie „Wykonało się” nastąpił duchowy przełom i duchowe zwycięstwo nad panowaniem ciemności. Duchowa zasłona, uniemożliwiająca zjednoczenie duszy z Bogiem, została rozdarta. Jezus przełamał moc zła i my w czasie, zwłaszcza w modlitwie, możemy ponownie wchodzić w śmierć Chrystusa, czyli to rozdarcie, to „Wykonało się” aktualizować w danym momencie. „Nosimy nieustannie w ciele naszym konanie Jezusa” (2 Kor 4:10). Słowo „nieustannie” oznacza, że mamy wracać poprzez wiarę do rzeczywistości śmierci Chrystusa. Ona oddziela nas od mocy grzechu i przywraca do jedności z Bogiem. Jeśli jesteśmy zjednoczeni ze śmiercią Chrystusa, to znaczy, że swoją wolą całkowicie oddajemy się Bogu, nie możemy grzeszyć (por. 1 J 3:6). Jednak mocą prawa grzechu wciąż automatycznie wprowadzamy się w stan naszej zepsutej natury. Dlatego jesteśmy w ciemności, nie dostrzegamy Boga, Jego obecności i dlatego nieuchronnie grzeszymy, nawet jeśli lekkimi grzechami. Apostoł wskazuje na owoc prawa grzechu: „Nie czynię dobra, którego chcę, ale czynię to zło, którego nie chcę. Jeżeli zaś czynię to, czego nie chcę, już nie ja to czynię, ale grzech, który we mnie mieszka.... Tak więc umysłem służę Prawu Bożemu, ciałem zaś  prawu grzechu” (Rz 7:19-20.25b). Wybawienie jest możliwe tylko w Jezusie Chrystusie (w. 25a). Obowiązuje tu prawo Ducha: „Albowiem prawo Ducha, który daje życie w Chrystusie Jezusie, wyzwoliło cię spod prawa grzechu i śmierci” (Rz 8:2). Tu również odgrywa dużą rolę nabywanie dobrych nawyków, czyli cnót. Chodzi przede wszystkim o nawyk modlitwy, z którego wypływa prawdziwa pokora, czyli gotowość do przyjęcia prawdy o sobie. Modlitwa i pokora są podstawą innych cnót. Bez modlitwy i pokory Duch Święty nie działa. Słowo „Wykonało się” wraz z ostatnim słowem „Ojcze…” wyraża moment odkupieńczej śmierci Chrystusa. Słowem „Wykonało się” Jezus dokonał naszego zbawienia i w ten sposób wypełnił wolę Ojca. W sferze duchowej w środku ciemności został wytworzony korytarz światła, który pozostaje aż do drugiego przyjścia Chrystusa. Ci, którzy zostaną zbawieni przez wiarę w Jezusa, w godzinie śmierci przechodzą przez ten korytarz światła w ramiona Boga. Duchowa ciemność składa się z systemu tego świata z jego księciem i duchowymi siłami zła w powietrzu, kosmokratores. Przez śmierć Chrystusa ciemność zostaje przełamana i następuje zjednoczenie duszy z Bogiem. W godzinie śmierci Chrystusa w świątyni w widoczny sposób rozdarła się zasłona oddzielająca świątynię od Miejsca Najświętszego. W godzinie naszej śmierci nasz duch rzeczywiście przejdzie przez słup światła śmierci Chrystusa w ramiona Boga. Ale już teraz możemy duchowo wchodzić w śmierć Chrystusa i przez nią w ramiona Ojca. Otrzymaliśmy Ducha synostwa, w którym wołamy „Abba, Ojcze” (Rz 8:15). Wchodząc w prawdy, związane ze śmiercią Chrystusa, jednocześnie realizujemy tajemnicę chrztu. Przez chrzest zostaliśmy zanurzeni w śmierć Chrystusa. Droga do ramion Ojca jest dla nas otwarta. Jezus po dokonaniu zwycięstwa nad ciemnością w chwili swojej śmierci oddał ducha w ramiona Ojca. To także jest dla nas jedyna droga zbawienia. Jezus powiedział: „Idę przygotować wam miejsce... abyście i wy byli tam, gdzie Ja jestem” (J 14:2-3). Jezus również powiedział: „Ja jestem Drogą i Prawdą i Życiem” (J 14:6). Jezus wykonał swoje dzieło zbawienia ludzkości. Nie trzeba nic do tego dodawać. Konieczne jest jedynie w posłuszeństwie wiary realizować Jego słowa. Matka Jezusa jest dla nas na tej drodze wiary wzorem do naśladowania i pomocnicą. Została rozdarta zasłona, okrywająca każdą duszę, została przełamana bariera ducha tego świata, który utrzymuje ludzkość w złudzeniu. Zostały pokonane demoniczne siły w powietrzu, które wpływają na ludzkość i utrzymują ją w ciemności kłamstw. Wszystko to zawiera się w słowie „Wykonało się”. Jest to ostateczne zwycięstwo nad diabłem, grzechem i śmiercią. Duchowo stoimy pod krzyżem na miejscu śmierci Chrystusa, gdzie nad nami znajduje się słup światła, dzięki któremu nasz duch może wznieść się i zjednoczyć z niebieskim Ojcem, wejść w ramiona Boga. Jako pierwszy przez ten zwycięski słup światła przeszedł Duch Jezusa. Wyraża to ostatnie słowo z krzyża: „Ojcze, w Twoje ręce powierzam ducha Mojego”. Przy śmierci Chrystusa spełniło się także proroctwo Symeona skierowane do matki Jezusa: „A twoją duszę przeniknie miecz boleści” (Łk 2:35). Przez tę duchową ranę w sercu naszej Matki nasz duch może wchodzić w nowe serce, w nowy Jeruzalem, i łączyć się tutaj bezpośrednio z Bogiem. Światło, siłę i łaskę otrzymają ci, którzy próbują wniknąć w tajemnicę śmierci Chrystusa. Jest ona także związana z Eucharystią i naszym chrztem. Słowa nie są w stanie wyrazić łask, jakie otrzymują, jeśli wytrwają w wewnętrznej modlitwie. Obyś poświęcił jej czas i Ty, chociaż godzinę dziennie. Dwugodzinne rozmyślania powinni praktykować także świeccy, przynajmniej raz w tygodniu, najlepiej w małej wspólnocie.

Sehen Sie dieses Video auf: https://vkpatriarhat.org/de/tschechische-bischofskonferenz/ Abonnieren Sie Newsletter vom BKP https://bit.ly/3Bd034V Am 24. Januar 2024 wurde unter dem Banner der Tschechischen Bischofskonferenz (ČBK) eine Erklärung veröffentlicht, die die sogenannte Segnung irregulärer Partnerschaften, d. h. LGBTQ-Partnerschaften, billigt. Wir fragen, was dies bedeutet. Es geht um die Segnung von Sodomie einerseits und von sogenannten queeren Paaren andererseits. Dazu gehören auch „irreguläre Partnerschaften“ mit Tieren, z. B. die Ehe eines Mannes mit einer Ziege oder einer Frau mit einem Hund, und noch absurdere Paare fallen in diese Kategorie. Die belgischen Bischöfe haben dafür sogar eine neue liturgische Zeremonie eingeführt. So kann dieser Wahnsinn, der der menschlichen Vernunft und der Menschenwürde widerspricht, nun in der Tschechischen Republik, und zwar unter dem Gehorsam gegenüber Franziskus Bergoglio und seinem Lakaien an der Spitze der ČBK, Jan Graubner, sozusagen gesegnet werden. Sollte sich einer der Bischöfe weigern, diese irregulären Partnerschaften zu segnen, muss er mit harten Sanktionen oder sogar mit seiner Entlassung rechnen. Man muss jedoch bedenken, dass es inmitten dieses Wahnsinns zu einer Spaltung innerhalb der Kirche gekommen ist. Auf der einen Seite gibt es diejenigen, die der katholischen Lehre treu bleiben, wie alle Bischöfe in den afrikanischen Ländern, die Bischöfe von Ungarn, Polen, Weißrussland, Kasachstan und andere. Und auf der anderen Seite gibt es die Anhänger von Bergoglios Homosexuellen-Lobby. Dazu gehört auch die Tschechische Republik mit Jan Graubner, dem Vorsitzenden der ČBK. Graubner missbrauchte die Autorität der Kirche und globalisierte sie gegen das Gewissen der Mehrheit der rechtgläubigen tschechischen Bischöfe und verwandelte sie in Anhänger der häretischen und blasphemischen Erklärung Fiducia supplicans. Dadurch werden sie in Rebellion gegen Gott und die natürliche Moral versetzt. Der Vorsitzende der ČBK hat den Eindruck erweckt, dass alle Bischöfe mit dieser skandalösen Häresie des Pseudopapstes Bergoglio einverstanden sind, die den Lehren der Heiligen Schrift und der gesamten Tradition der Kirche widerspricht. Für Fiducia supplicans wurde Pseudopapst Franziskus Bergoglio ipso facto exkommuniziert, d.h. aus der Kirche ausgeschlossen, und das Anathema Gottes – ein Fluch – kam gemäß Gal, 1, 8-9 über ihn. Die Lehre der Kirche ist, dass der Papst, der ein offensichtlicher Häretiker ist, sich selbst aus der Kirche exkommuniziert hat und daher nicht ihr Oberhaupt sein kann. Dies wird nicht nur vom heiligen Bellarmin, sondern auch von Kirchenvätern wie dem heiligen Hieronymus, dem heiligen Cyprian und dem heiligen Augustinus sowie der dogmatischen Bulle Cum ex apostolatus officio bestätigt. Darüber hinaus erklärt die Heilige Schrift, dass selbst wenn ein Engel vom Himmel ein anderes Evangelium predigt, er unter dem Urteil steht: „Verflucht sei er!“. Die Tatsache, dass Bergoglio weiterhin das höchste Amt bekleidet, ist eine andere Sache. Tatsache ist, dass er ein ungültiger Papst ist und dass kein Bischof, Priester oder Gläubiger ihm gehorchen oder sich ihm unterordnen darf, sonst zieht er ebenfalls das Anathema Gottes auf sich. Wenn er in diesem Zustand sterben würde, wäre er für alle Ewigkeit verdammt. Darüber hinaus traf dieses Anathema Gottes den Pseudopapst nicht nur wegen seines sodomitischen Anti-Evangeliums, sondern auch, weil er sich in Kanada in einem von einem Hexenmeister geleiteten Ritual öffentlich Satan geweiht hatte. Ein Mensch, der sich Satan geweiht hat, kann nicht der Vertreter Christi auf Erden, d. h. das Oberhaupt der Kirche sein – das ist Unsinn! Die Bischöfe der Tschechischen Republik sind nun gezwungen, aus ihrer Passivität herauszutreten und radikal mit Graubners Manipulation zu brechen. Graubner versucht, den katholischen Gläubigen zu suggerieren, dass Gott unter bestimmten Umständen angeblich die himmelschreiende Sünde der Sodomie segnet. Doch dann stellt sich die Frage: Wer ist Graubners Gott? Wahrscheinlich derselbe, dem sich Bergoglio in Kanada geweiht hat. Schweigen stellt hier ein Verbrechen dar. Jeder Bischof muss für sich selbst klar sagen, ob er Sodomie segnet oder ob er diese Segnung verbietet. Die Gläubigen in allen Diözesen müssen wissen, ob ihr Bischof ein Anhänger der Homosexuellen-Lobby von Bergoglio ist oder ob er Christus treu geblieben ist. Er kann nicht behaupten, Christus und der Homosexuellen-Lobby gleichzeitig treu zu sein! Heute müssen Katholiken den Diözesanbischof buchstäblich mit ihren Forderungen bombardieren und ihn auffordern, klar zu erklären, ob er die Segnung von Sodomie verbietet oder fördert. Hier gelten die Worte Jesu: „Euer ‚Ja‘ sei ein ‚Ja‘, euer ‚Nein‘ ein ‚Nein‘; alles andere stammt vom Bösen.“ Dies ist eine wichtige Angelegenheit, die das Heil oder die Verdammnis jedes einzelnen Bischofs betrifft und darüber hinaus ist sie ein Anstoß für die Kleinen. Jesus warnt: „Wehe dem, der einem von diesen Kleinen, die an mich glauben, Ärgernis gibt, für den wäre es besser, dass ein Mühlstein an seinen Hals gehängt und er in die Tiefe des Meeres versenkt würde.“ (Mt 18,6). Nicht nur Katholiken, sondern auch viele Bürger der Tschechischen Republik, die nicht der Kirche angehören, nehmen Ärgernis daran, dass die katholische Kirche, wie sie in ihrer Erklärung tatsächlich sagt, bereits sodomitische Partnerschaften segnet. Die Homosexuellen-Lobby im Parlament wird sich bei ihrer Entscheidung, ob sie das Gesetz zur „Ehe für alle“, das den automatischen Entzug der elterlichen Rechte beinhaltet, wie in Deutschland zu sehen ist, billigt oder ablehnt, ebenfalls auf diese Erklärung der ČBK berufen. Es ist absurd, dass es die ČBK ist, die Sodomie segnet und einen Fluch über die Nation bringt! Jeder, der aufrichtig erlöst werden möchte, kann sich nicht mit dem sogenannten Papst vereinen, der sich öffentlich gegen Gott den Schöpfer und die Moralgesetze gestellt und in seinem Motu proprio Ad theologiam promovendam vom 1. November 2023 einen Paradigmenwechsel festgelegt hat. Damit hat er in der Praxis das Fundament der Kirche abgeschafft, das aus dem Glaubensbekenntnis und dem Dekalog besteht. Unter Bergoglios Führung ist es nicht mehr die katholische Kirche, die das Heil sichert, sondern im Gegenteil die Anti-Kirche des New Age, die mit falschen Phrasen, die die Heilige Schrift missbrauchen, die Katholiken in die ewige Vernichtung führt. Daher muss jeder tschechische Katholik eine Entscheidung treffen: entweder sich auf die Seite des Pseudopapstes Bergoglio und seines tschechischen Lakaien Jan Graubner zu stellen oder der katholischen Lehre und dem Weg der Erlösung treu zu bleiben. Dann aber müssen sie die häretische Erklärung Fiducia supplicans konsequent ablehnen und die innere Einheit mit dem ungültigen Papst brechen, sonst ist ihr Heil sehr ernsthaft gefährdet. Zitat aus Graubners Dokument, das irreguläre Partnerschaften billigt: „Am 18. Dezember 2023 veröffentlichte das Dikasterium für die Glaubenslehre das Dokument Fiducia supplicans (FS), das unter bestimmten Umständen die Erteilung von pastoralen, d.h. nicht sakramentalen oder liturgischen Segnungen an Personen, die in irregulären Partnerschaften leben, erlaubt.“ Diese Aussage macht deutlich, dass es sich um eine Partnerschaft handelt, um ein Leben in schwerer Sünde, von dem gesagt wird, dass es unter bestimmten Umständen gesegnet wird. Was für eine skandalöse Ketzerei! Dieses heuchlerische Dokument erweckt ausweichend den Eindruck, dass es um die Segnung von Personen geht. Das ist jedoch nur ein psychologisches Manöver, denn in dem Dokument heißt es, dass diese Personen in dauerhaften irregulären Partnerschaften leben. Sie kommen gerade deshalb, damit ihre Pseudo-Ehe von der Kirche gesegnet wird. Kardinal Müller, emeritierter Präfekt der Kongregation für die Glaubenslehre, hat offen erklärt, dass es um die Segnung homosexueller Handlungen geht. Eine solche Segnung ist eine strafbare Blasphemie und eine offene Rebellion gegen Gott! Hier von verschiedenen Arten von Segnungen zu sprechen, ist lediglich eine Tarnung, um die Natur des Verbrechens zu verschleiern. Zitat der ČBK: „Der Zweck des pastoralen Segens besteht darin, das Heil jedes Menschen anzustreben, was die Mission und das Ziel der Kirche ist.“ Durch diesen sogenannten Segen werden zwei Homosexuelle, die in schwerer Sünde leben, die in der Heiligen Schrift als atimia oder Gräuel bezeichnet wird (Röm 1,26), auf dem Weg zur ewigen Verdammnis statt zur Erlösung bestätigt. Stattdessen ist die katholische Kirche verpflichtet, sie zur Reue zu ermutigen, die eine absolute Voraussetzung für die Errettung ist, und sie nicht zu segnen, da sie weiß, dass sie in einer irregulären Beziehung leben. Dies widerspricht dem Wesen des Evangeliums. Hätten Jesus oder seine Apostel, Petrus oder Paulus, die Beziehung der Sodomiten gesegnet? Dies ist absurd! Als sie sich mit den Sodomiten trafen, hätten sie unreine Dämonen aus ihnen ausgetrieben und sie zur Umkehr aufgerufen, indem sie sagten: „Du bist befreit – geheilt worden; Geh und sündige nicht mehr.“ Zitat der ČBK: „Der Segen wird den Personen in einer Weise erteilt, die auch nur den Anschein einer Billigung, Legalisierung oder Erhebung des Segens auf die Ebene einer sakramentalen Ehe vermeidet. Dieser Segen ist kein liturgischer Segen...“. Die Bischöfe von Kamerun sagten in ihrer Erklärung: „Die Unterscheidung zwischen liturgischen und nicht-liturgischen Kontexten, um die Segnung auf gleichgeschlechtliche „Paare“ anzuwenden, ist heuchlerisch. Der Segensakt, ob er in einer liturgischen Versammlung oder privat vollzogen wird, bleibt ein Segen. Wir erklären daher jede Form der Segnung, ob öffentlich oder privat, die dazu tendiert, „gleichgeschlechtliche Paare“ als Lebensstand anzuerkennen, für nicht konform.“ Zitat der ČBK: „Der Segen muss kurz, knapp und einfach sein, d. h. in Form eines einfachen Gebets, und kann mit dem Kreuzzeichen über jede der beiden Personen abgeschlossen werden.“ Das tschechische Volk kann dies auch kurz, knapp und einfach erklären, nämlich dass die Kirche die Sodomie segnet, und dass es keine schwindelerregenden Erklärungen braucht, die versuchen, die Realität dieses Verbrechens zu verschleiern. Wenn jemand ein sodomitisches Paar darauf hinweist, dass es mit der Sünde brechen und Buße tun sollte, weil es gegen Gott rebelliert, bekommt er die Antwort: Sie verstehen nicht; wir wurden von der Kirche gesegnet. Aber mit diesem sogenannten Segen kommen sie nicht in den Himmel, sondern in die Hölle. Das Kreuzzeichen nicht zu machen, um Dämonen auszutreiben, sondern, um ihnen zu helfen, Wurzeln zu schlagen, ist ein grober Missbrauch des Kreuzes Christi und des Namens Gottes. Zitat der ČBK: „Wir hoffen, dass dieser offene und wohlwollende Ansatz der Kirche vielen Menschen helfen wird, tiefer über ihre Situation nachzudenken und die Entscheidung zu treffen, einen neuen Lebensabschnitt auf Wegen zu beginnen, die mit den Grundsätzen des Evangeliums übereinstimmen.“ Wir hoffen auch, dass die tschechischen Bischöfe zur Vernunft kommen, beginnen, tiefer über ihre Situation nachzudenken, sich von der Unterordnung unter Graubner, der die ČBK kontrolliert, befreien und die Entscheidung treffen, einen neuen Lebensabschnitt auf Wegen zu beginnen, die mit den Grundsätzen des Evangeliums übereinstimmen und nicht länger die Rebellion gegen Gott unterstützen, die die ČBK heuchlerisch als wohlwollenden Ansatz der Kirche bezeichnet. Das tschechische Volk wartet auf die rettende Reue seiner Bischöfe. Liebe Bischöfe, trennen Sie sich daher von Graubners ČBK und Bergoglios Sekte, die Sie unter einen Fluch und ins ewige Verderben ziehen. Damit die tschechischen Katholiken das Problem richtig verstehen, bringen wir einen Auszug aus der Erklärung der Bischöfe von Kamerun: „Angesichts des semantischen Missbrauchs, der darauf abzielt, den Wert der Realitäten und die wahre Bedeutung der Begriffe Familie, Paar, Ehepartner, Sexualität und Ehe zu verzerren, ... erklären wir einstimmig Folgendes: 1. Der Mensch ist als Mann und Frau geschaffen: „Er schuf sie als Mann und Frau“ (Gen 1,26). Dieser unveränderliche Unterschied, der ihre Beziehung und Komplementarität begründet, wird im Bund der Ehe verwirklicht. 2. Homosexualität verfälscht und verzerrt die menschliche Anthropologie und banalisiert Sexualität, Ehe und Familie als Grundlage der Gesellschaft. ... In der Geschichte der Völker hat praktizierte Homosexualität nie eine Weiterentwicklung der Gesellschaft bewirkt, sondern zeigte vielmehr den inneren Zerfall der Zivilisation an. Tatsächlich stellt die Homosexualität die Menschheit gegen sich selbst und zerstört sie. 4. ... Homosexuelle Verbindungen sind keine Ehen. Sie verzerren die Bedeutung der Ehe, indem sie sie auf eine unfruchtbare, lustvolle und perverse Verbindung reduzieren: „schändliche Leidenschaften“ (Röm 1,26). 5. ... (Homosexualität) ist eine Entmenschlichung der Liebe, „ein Gräuel“ (Lev 18,22). Sie abzulehnen ist keineswegs diskriminierend; es ist ein legitimer Schutz der beständigen Werte der Menschheit vor einem Laster, das zum Gegenstand eines Anspruchs auf rechtliche Anerkennung und heute zum Gegenstand eines Segens geworden ist. 8. Daher verbieten wir offiziell jede Segnung von „homosexuellen Paaren“ in der Kirche von Kamerun. 9. Da Gott nicht den Tod des Sünders will, sondern seine Bekehrung zum ewigen Leben, empfehlen wir denjenigen, die zur Homosexualität neigen, ... eine radikale Bekehrung.“ + Elija Patriarch des Byzantinischen katholischen Patriarchats + Methodius, OSBMr + Timotheus, OSBMr Bischöfe-Sekretäre Am 9. Februar 2024

video: http://vkpatriarhat.org/en/?p=18983 Subscribe to BCP newsletters https://bit.ly/3cJLzzm Dear priests, pastors and believers in the United States, America is facing presidential elections this year. They will decide whether or not the elites will succeed in the global economic reset started by an artificial pandemic. The plan of globalists is to shut down all economic systems and cause collapse. The goal is to get not only the United States but all humanity into a hopeless crisis. Why? To make people ready to adopt any so-called solution only to save themselves. In fact, it will be suicide in the form of micro-chipped vaccination. What plays a key role in this is the induction of new waves of artificial pandemic and serial vaccinations resulting in the genocide of six billion people. What are we as Christians obliged to do to save humanity? At this time we must strive even more for the salvation of ourselves and others. This is not possible without communication with God in personal prayer. The turn of the third millennium is a time when all the foundations of faith and morality have been undermined by heresies and the spirit of aggiornamento of the Second Vatican Council. Today, people communicate intensively through the Internet and mobile phones on a horizontal level and neglect spiritual communication with God in the vertical dimension. The prayer practice we propose here is an old one, and was followed by Jesus Christ and the Apostles. (Acts 3:1) It is the practice of prayer stops every three hours during the day. (Acts 10:3-9) These time intervals have been observed in some monasteries to this day. Moments of faith during the day strengthen our relationship with God. Therefore, accept the proven order of prayer into your Christian life! We pray briefly seven times a day: when we get up, at 9:00, 12:00, 15:00, 18:00, 21:00, and before bedtime (cf. Ps 119:164). If it is not possible to stop at a given hour, we can pray before or after it. In the prayer stop, we call on the name of Jesus through which we are saved. The Scripture says, “Everyone who calls on the name of the Lord will be saved.” (Rom 10:13) Jesus, the name of our Lord and Savior, reads in the original: Yehoshua, which means “God is (my) salvation”. How to call on the name of Jesus? Imagine Jesus on the cross. Look at the wounds in His hands and His feet and His pierced side. The blood of the Son of God was poured out from His five wounds for the forgiveness of my and your sins. First turn your spiritual eyes to one of His wounds, and say: “Jesus, Jesus, Jesus, have mercy on me!” Then look at the other four wounds of Christ, one by one, and repeat this prayer. If you say it from the heart, it becomes a prayer of perfect contrition. The prayer stops thus dispose you to respond to the call of Jesus: “You also must be ready (for death), because the Son of Man will come at an hour when you do not expect Him.” (Lk 12:40) After the prayer to the five wounds of Christ, add a biblical prayer “Shema Israel” – it is derived from Deut 6:4: “Jesus, my God, I love You with all my heart, with all my soul and with all my strength. Now I lose my soul for Your sake and the Gospel’s.” (Mk 8:35) Then continue with the word of life. One or two Bible verses are recited every two weeks. At the end of the prayer stop, make the sign of the cross. At nine in the morning, it is useful to remember the sending of the Holy Spirit and to add the following prayer: “Send Your Holy Spirit on us” (7×), and then say: “I receive the same Spirit as the Apostles on the Day of Pentecost.” Then we slowly say the name of God: “Ye-ho-shu-aa-aa-aa” and we become aware of what we are asking for and whom we now receive. At twelve at noon, we remember that the Word became flesh, and Catholics add the Angelus prayer. At three in the afternoon, we unite to Christ’s death for us. Muslims observe stops during the day in their own way, but for Christians it is something completely different. Muslims do not pray to our Lord Jesus Christ or to His Father. Let us realize that he who does not have the Son does not have the Father either (Jn 5:23). It is important for us Christians to return to the proven Christian prayer rhythm during the day. Get started! God is looking for zealous people to pray. God wants to save the United States through you too! + Elijah Patriarch of the Byzantine Catholic Patriarchate + Methodius OSBMr + Timothy OSBMr Secretary Bishops August 28, 2020 The Byzantine Catholic Patriarchate (BCP) is a community of monks, priests and bishops living in monasteries. The BCP is headed by Patriarch Elijah with two Secretary Bishops, +Timothy and +Methodius. The BCP arose from the need to defend the fundamental Christian truths against heresies and apostasy. It does not recognize pseudo Pope Bergoglio and is not subordinate to him.

Regardez cette vidéo sur : https://vkpatriarhat.org/fr/?p=17494 Abonnez-vous aux newsletters du PCB https://bit.ly/3Ozi9Rt Les quatre dernières paroles de la croix Structure pour la deuxième heure de prière intérieure 5 minutes : Les quatre vérités fondamentales (la mort, le jugement, l’éternité, la miséricorde de Dieu) 10 minutes : La co-crucifixion 5 minutes : La réception de la Mère de Jésus 5-10 minutes : Une parole de motivation introductive sur les quatre dernières paroles de la croix 10 minutes : « J'ai soif » 5 minutes : « Eli, Eli… » 5 minutes : "C'est fini" 5 minutes : « Père, entre tes mains je remets mon esprit » 5 minutes : Réflexion Parole de motivation afin d’expérimenter les quatre dernières paroles Après les mots : « Et ce disciple la reçut eis ta idia – en lui », l'apôtre Jean, en tant que témoin oculaire, continue : « Après cela, Jésus, sachant que toutes choses étaient maintenant accomplies, afin que l'Écriture s'accomplisse, dit : 'J'ai soif !' ». L'évangéliste Matthieu ajoute : « Or, depuis la sixième heure (c'est-à-dire midi) jusqu'à la neuvième heure (c'est-à-dire trois heures), il y eut des ténèbres sur tout le pays. Et vers la neuvième heure, Jésus s'écria d'une voix forte : « Eli, Eli, lama sabachthani ? », c'est-à-dire : « Mon Dieu, mon Dieu, pourquoi m'as-tu abandonné ? » (Mt 27, 45-46). Les ténèbres extérieures expriment la réalité des ténèbres spirituelles du mal et de la séparation d’avec Dieu. Cela s’est concentré dans l’agonie et la mort du Christ. « Certains de ceux qui se tenaient là dirent : « Cet homme appelle Élie ! » Aussitôt l’un d’eux courut prendre une éponge, la remplit de vin aigre, la posa sur un roseau et la lui offrit à boire. Les autres dirent : « Laissez-le tranquille ; voyons si Élie viendra le sauver…’ » (Mt 27, 47-49). « Alors Jésus, après avoir reçu le vin aigre, dit : « C'est fini ! » » (Jn 19, 30). Le voile du temple séparait le sanctuaire du Saint des Saints (voir Héb 9, 3). "Le voile du temple se déchira en deux de haut en bas (Mc 15, 38) et Jésus s'écria d'une voix forte : 'Père, entre tes mains je remets mon esprit.' Après avoir dit cela, il rendit son dernier soupir » (Lc 23, 45-46). Après que le disciple ait reçu la mère de Jésus, Jésus dit : « J’ai soif ». De quoi Jésus a-t-il soif ? Il ne s’agit pas seulement d’une soif physique, mais surtout d’une soif spirituelle. Jésus a soif de l'achèvement du salut des âmes, après avoir brisé le pouvoir de la mort, du mal et de l'esclavage du péché, qui lie tout descendant d'Adam. Cela ne se fait pas encore par la crucifixion, mais cela sera achevé par sa mort. La couverture spirituelle du péché originel d’Adam couvre tous les peuples, toutes les nations humaines (voir Is 25, 7). Moi aussi, j'ai soif du retrait du voile qui recouvre mon âme et du voile qui recouvre d'une obscurité spirituelle tous les hommes dont l'épreuve existentielle de la vie se déroule en même temps que la mienne. J'ai soif de lumière éternelle, j'ai soif de vérité, d'un bonheur éternel et d'une véritable liberté. Avec Jésus, j'ai donc soif de la rupture de cette couverture, de ce voile spirituel qui sépare mon âme du Dieu vivant. J'ai soif de la rupture de cette couverture, pour moi et surtout pour tous les baptisés, qui sont eux aussi dans les ténèbres spirituelles. Toi, Jésus, tu es crucifié et, avec, Toi notre vieux moi est crucifié en cette seconde, en cette minute. Toi, Jésus, tu vis l'abandon le plus profond de la part du Père, et tu exprimes cette douleur extrême dans le cri : « Eli, Eli... » « Mon Dieu, mon Dieu, pourquoi m'as-tu abandonné ? ». Cependant, le Père n’avait pas abandonné, mais les ténèbres du péché, que Jésus acceptait, recouvraient complètement l’âme de Jésus. En même temps, Il ressent la douleur de nos âmes qui s'unissent volontairement au mensonge, au mal et aux ténèbres. C'est une douleur pour les âmes qui ne se séparent pas des ténèbres, mais qui y demeurent. Elles ont pris la décision définitive de rester dans une obscurité éternelle, dans une souffrance indicible, qui ne finit jamais. C'est une douleur de Celui qui aime ces âmes, souffrant parce qu'elles s'étaient séparées pleines d'ingratitude et de dureté de cœur, dans la rage contre le Dieu aimant. Dans ces moments-là, Jésus éprouve la plus grande douleur physique, mentale et surtout spirituelle. Entre le fait d’avoir dit J'ai soif et C'est fini, Jésus s'écrie : « Eli, Eli… », « Mon Dieu, mon Dieu… ». Il exprime son désir d'unité avec Dieu le Père. Par le péché, l’homme a perdu Dieu, et Jésus, par son sacrifice le plus douloureux d’abandon, rachète cette perte de Dieu, ainsi que les ténèbres spirituelles. « Tout est accompli » et « Père, entre Tes mains… » Le moment de « Tout est accompli » a marqué une percée spirituelle et une victoire spirituelle sur le règne des ténèbres. Le voile spirituel qui empêche l’union entre l’âme et Dieu a été déchiré. Jésus a brisé la puissance du mal, et alors que nous vivons dans le temps, nous pouvons entrer toujours à nouveau dans la mort du Christ, surtout dans la prière, ou, en d'autres termes, nous pouvons rendre réelle cette rupture, ce « Tout est fini » dans le moment présent. « Nous sommes toujours livrés à la mort du Christ » (cf. 2Cor 4, 10-11). Le mot « toujours » signifie que nous devons toujours revenir à la réalité de la mort du Christ par la foi. Sa mort nous sépare du pouvoir du péché, et rétablit notre union avec Dieu. Si nous sommes unis à la mort du Christ, cela signifie que nous abandonnons complètement notre volonté à Dieu et que nous ne pouvons pas pécher (cf. 1Jn 3, 6). Cependant, la puissance de la loi du péché nous ramène toujours automatiquement à l’état de notre nature corrompue. Nous sommes donc dans les ténèbres, incapables de percevoir Dieu, Sa présence, c'est pourquoi nous sommes enclins au péché, même s'il ne s'agit que de péchés véniels. L’Apôtre souligne les fruits de la loi du péché : « Je ne fais pas le bien que je veux faire, mais je fais le mal que je ne veux pas faire – je le fais sans cesse. Or si je fais ce que je ne veux pas faire, ce n'est plus moi qui le fais, mais c'est le péché vivant en moi qui le fait. … Ainsi donc, je suis moi-même, dans mon esprit, esclave de la loi de Dieu, mais dans ma nature pécheresse, esclave de la loi du péché » (Rom 7, 19-20.25b). La délivrance est en Jésus-Christ seul (v. 25a). La loi de l’Esprit s’applique ici : « Car la loi de l’Esprit de vie en Jésus-Christ m’a affranchi de la loi du péché et de la mort » (Rm 8, 2). L'acquisition de bonnes habitudes, c'est-à-dire de vertus, joue également ici un grand rôle. Il s’agit avant tout de l’habitude de prier, qui est la source de la véritable humilité ou d’un sentiment de vérité sur nous-mêmes. La prière et l'humilité constituent la base d'autres vertus. Sans prière et humilité, le Saint-Esprit ne peut pas agir. Les dernières paroles « Tout est accompli » et « Père… » expriment le moment de la mort rédemptrice du Christ. Par les mots « Tout est accompli », Jésus a accompli notre salut, accomplissant ainsi la volonté du Père. Dans le domaine spirituel, un couloir de lumière traversait les ténèbres. Cela le restera jusqu’à la seconde venue du Christ. Ceux qui sont sauvés par la foi en Jésus traversent ce couloir de lumière afin de rejoindre les bras de Dieu à l’heure de la mort. Les ténèbres spirituelles sont représentées par le système de ce monde et son prince, ainsi que par les forces spirituelles du mal dans les royaumes célestes, les kosmokratores. La mort du Christ a brisé les ténèbres et rétabli l'union entre Dieu et l'âme. A l’heure de la mort du Christ, le voile du temple qui séparait le sanctuaire du Saint des Saints fut visiblement déchiré en deux. À l’heure de notre mort, notre esprit passera effectivement par le pilier de lumière de la mort du Christ pour rejoindre les bras de Dieu. Mais nous pouvons maintenant entrer spirituellement dans la mort du Christ et, par elle, dans les bras du Père. Nous avons reçu l'Esprit de filiation par lequel nous crions : « Abba, Père » (Rom 8, 15). En entrant dans les vérités liées à la mort du Christ, nous mettons en pratique le mystère du baptême. Nous avons été immergés par le baptême dans la mort du Christ. La voie vers les bras du Père nous est ouverte. Ayant obtenu la victoire sur les ténèbres, au moment de Sa mort, Jésus remit son esprit entre les mains du Père. C’est pour nous aussi la seule voie de salut. Jésus a dit : « Je vais vous préparer une place… afin que là où je suis, vous y soyez aussi » (Jn 14, 2-3). Et Jésus dit aussi : « Je suis le Chemin, la Vérité et la Vie. Personne ne vient au Père que par Moi ». Jésus a accompli son œuvre de salut de la race humaine. Il n'y a rien à ajouter. Nous devons seulement accomplir Sa parole dans l’obéissance de la foi. La Mère de Jésus est notre modèle et notre aide sur ce chemin de foi. Le voile qui couvrait chaque âme fut déchiré ; la barrière de l’esprit du monde qui maintient l’humanité dans l’illusion fut brisée. Les forces démoniaques des royaumes célestes qui influencent l’humanité et la maintiennent dans l’obscurité du mensonge ont été vaincues. Tout cela est contenu dans les paroles « C’est fini ». C'est la victoire finale sur le diable, le péché et la mort. Nous nous tenons en esprit au pied de la croix, sur le lieu de la mort du Christ, avec une colonne de lumière au-dessus de nous. Notre esprit peut gravir ce pilier et s’unir au Père céleste et entrer dans les bras de Dieu. L’esprit de Jésus fut le premier à traverser cette colonne de lumière triomphale. Ceci est exprimé dans la dernière parole de la croix : « Père, entre tes mains je remets mon esprit ». La prophétie de Siméon à la Mère de Jésus s’est également réalisée dans la mort du Christ : « Une épée de douleur transpercera ton âme » (Lc 2, 35). Grâce à cette blessure spirituelle dans le cœur de notre Mère, notre esprit peut entrer dans le nouveau cœur, la Nouvelle Jérusalem, et s'y connecter directement à Dieu. Lumière, force et grâce seront données à ceux qui cherchent à pénétrer le mystère de la mort du Christ. Ceci est également lié à l'Eucharistie et à notre baptême. Les mots ne peuvent exprimer les grâces qu'ils recevront s'ils persévèrent dans la prière intérieure. Puissiez-vous également consacrer au moins une heure par jour à cette prière. La contemplation de deux heures devrait également être pratiquée par des laïcs, au moins une fois par semaine, de préférence dans une petite communauté.

Watch this video on: https://vkpatriarhat.org/en/?p=24159 Subscribe to BCP newsletters https://bit.ly/3cJLzzm The Last Four Words from the Cross Structure for the second hour of interior prayer 5 minutes: The four fundamental truths (death, judgment, eternity, God’s mercy) 10 minutes: The co-crucifixion 5 minutes: The reception of the Mother of Jesus 5-10 minutes: An introductory motivational word on the last four words from the cross 10 minutes: “I thirst” 5 minutes: “Eli, Eli…” 5 minutes: “It is finished” 5 minutes: “Father, into Your hands I commit My spirit” 5 minutes: Reflection Motivational word for experiencing of the last four words After the words, “And that disciple received her eis ta idia – into his own,” the Apostle John, as an eyewitness, continues: “After this, Jesus, knowing that all things were now accomplished, that the Scripture might be fulfilled, said, ‘I thirst!’” The evangelist Matthew adds: “Now from the sixth hour (i.e. noon) until the ninth hour (i.e. three o’clock) there was darkness over all the land. And about the ninth hour Jesus cried out with a loud voice, saying, ‘Eli, Eli, lama sabachthani?’ that is, ‘My God, My God, why have You forsaken Me?’” (Mt 27:45-46) The outer darkness expresses the reality of the spiritual darkness of evil and separation from God. It was concentrated in Christ’s dying and death. “Some of those who stood there said, ‘This Man is calling for Elijah!’ Immediately one of them ran and took a sponge, filled it with sour wine and put it on a reed, and offered it to Him to drink. The rest said, ‘Let Him alone; let us see if Elijah will come to save Him…’” (Mt 27:47-49) “So when Jesus had received the sour wine, He said, ‘It is finished!’” (Jn 19:30) The veil of the temple separated the sanctuary from the Holy of Holies (see Heb 9:3). “The veil of the temple was torn in two from top to bottom (Mk 15:38) and Jesus cried out with a loud voice, ‘Father, into Your hands I commit My spirit.’ Having said this, He breathed His last.” (Lk 23:45-46) After the disciple received Jesus’ mother, Jesus said: “I thirst.” What does Jesus thirst after? It is not just a question of a physical thirst, but above all, of a spiritual thirst. Jesus thirsts after the completion of salvation of souls, after breaking the power of death, evil and slavery of sin, which binds every descendant of Adam. This is not done yet through the crucifixion, but it will be completed through His death. The spiritual covering of the original Adam’s sin covers all people, all human nations (see Is 25:7). I, too, thirst after the removal of the covering, which is cast over my soul and a veil that covers with a spiritual darkness all people, whose existential test of life is taking place at the same time as mine. I thirst after the eternal light, I thirst after the truth, after an eternal happiness and true freedom. Together with Jesus, I therefore thirst after the rupture of that spiritual cover and veil, which separates my soul from the living God. I thirst after the rupture of this covering on my behalf and then above all on behalf of all the baptized, who likewise are in spiritual darkness. You, Jesus, are crucified and with You our old self is crucified in this second, in this minute. You, Jesus, are experiencing the deepest abandonment by the Father, and You express this utmost pain in the cry: “Eli, Eli...” ”My God, My God, why have You forsaken Me?” However, the Father had not abandoned, but the darkness of sin, which Jesus accepted, completely covered Jesus’ soul. At the same time, He feels the pain over our souls willingly uniting with lies, evil, darkness. It is a pain for souls, which do not separate from darkness, but remain in it. They made a definitive decision to remain in an eternal darkness, in an inexpressible suffering, which never ends. It is a pain of the One loving these souls, suffering because they had separated themselves full of ingratitude and hardness of heart, in the rage at the loving God. In these moments, Jesus experiences the utmost physical, mental and especially spiritual pain. Between saying I thirst and It is finished, Jesus cries out: “Eli, Eli…”, “My God, My God…” He expresses His desire after the unity with God the Father. Through sin man lost God, and Jesus, through His most painful sacrifice of the abandonment redeems this loss of God, along with the spiritual darkness. “It is finished” and “Father, into Your hands…” The moment of “It is finished” marked a spiritual breakthrough and spiritual victory over the reign of darkness. The spiritual veil that prevents the union between the soul and God was torn apart. Jesus broke the power of evil, and while we live in time we can enter ever anew the death of Christ especially in prayer, or, in other words, we can make real this rupture, this “It is finished” at the present moment. “We are always delivered to Christ’s death.” (cf. 2Cor 4:10-11) The word “always” means that we are to return ever anew to the reality of Christ’s death by faith. His death separates us from the power of sin and restores our union with God. If we are united to Christ’s death, it means that we completely surrender our will to God, and we cannot sin (cf. 1Jn 3:6). The power of the law of sin, however, always automatically brings us back to the state of our corrupt nature. Therefore we are in darkness, unable to perceive God, His presence, which is why we are inclined towards sin, no matter that they are just venial sins. The Apostle points to the fruits of the law of sin: “I do not do the good I want to do, but the evil I do not want to do – this I keep on doing. Now if I do what I do not want to do, it is no longer I who do it, but it is sin living in me that does it. … So then, I myself in my mind am a slave to God’s law, but in my sinful nature a slave to the law of sin.” (Rom 7:19-20.25b) Deliverance is in Jesus Christ alone (v.25a). The law of the Spirit applies here: “For the law of the Spirit of life in Christ Jesus has made me free from the law of sin and death.” (Rom 8:2) The acquisition of good habits, i.e. virtues, also plays a big role here. It is primarily about the habit of prayer, which is the source of true humility, or a sense of truth about ourselves. Prayer and humility form the basis of other virtues. Without prayer and humility, the Holy Spirit cannot work. The final words “It is finished” and “Father…” express the moment of Christ’s redemptive death. With the words “It is finished” Jesus accomplished our salvation, thus fulfilling the Father’s will. In the spiritual realm, a corridor of light broke through the darkness. It will remain so until the Second Coming of Christ. Those who are saved by faith in Jesus pass through this corridor of light into the arms of God at the hour of death. The spiritual darkness is represented by the system of this world and its prince and by the spiritual forces of evil in the heavenly realms, kosmokratores. The death of Christ broke through the darkness and restored the union between God and the soul. At the hour of Christ’s death, the veil of the temple that separated the sanctuary from the Holy of Holies was visibly torn in two. At the hour of our death, our spirit will actually pass through the pillar of light of Christ’s death into the arms of God. But we can now spiritually enter into Christ’s death and through it into the Father’s arms. We have received the Spirit of sonship by whom we cry out, “Abba, Father” (Rom 8:15). By entering into the truths related to Christ’s death we put into practice the mystery of baptism. We were immersed through baptism into Christ’s death. The way into the Father’s arms is open to us. Having obtained victory over darkness, at the moment of His death, Jesus committed His spirit into the Father’s hands. This is the only way of salvation for us. Jesus said: “I go to prepare a place for you … that where I am, there you may be also.” (Jn 14:2-3) And Jesus also said: “I am the Way, the Truth, and the Life. No one comes to the Father except through Me.” Jesus accomplished His work of salvation of the human race. There is nothing to add. We only need to do His word in the obedience of faith. The Mother of Jesus is our model and helper on this journey of faith. The veil that covered every soul was torn; the barrier of the spirit of the world that keeps mankind in delusion was broken. The demonic forces in the heavenly realms that influence mankind and keep it in the darkness of lies were defeated. All this is contained in the words “It is finished”. It is the final victory over the devil, sin and death. We stand in spirit at the foot of the cross, at the site of Christ’s death, with a pillar of light above. Our spirit can ascend up the pillar and unite with the Heavenly Father, entering into God’s arms. The spirit of Jesus was the first to pass through this triumphal pillar of light. This is expressed in the last word from the cross, “Father, into Your hands I commend My spirit.” Simeon’s prophecy to the Mother of Jesus was also fulfilled in Christ’s death: “A sword of sorrow will pierce your soul.” (Lk 2:35) Through this spiritual wound in the heart of our Mother, our spirit can enter into the new heart, the New Jerusalem, and connect here directly with God. Light, strength and grace will be given to those who seek to penetrate into the mystery of Christ’s death. This is also connected with the Eucharist and our baptism. Words cannot express the graces they will receive if they persevere in interior prayer. May you also devote at least an hour daily to this prayer. The two-hour contemplation should also be practised by lay people, at least once a week, preferably in a small community.

Это видео также смотрите на: https://vkpatriarhat.org/ru/?p=31193 Подписаться на рассылку новых публикаций от ВВП https://bit.ly/3zFm2QV Во внутренней молитве следует осознать главные истины, касающиеся человека лично, прежде всего, смерть, Божий суд, вечность. Христианские размышления издавна были сосредоточены на двух аспектах. Первый – это последние вещи человека, а второй – страдания Христа и Его смерть. К этим духовным источникам мы возвращаемся и сегодня. Засады внутренней молитвы Важно молитвенное положение. Нахожусь на коленях или стою, подняв руки вверх. В начале и в течение определенного времени сосредоточению помогает громкая молитва. В Писании сказано: «Сам Дух ходатайствует за нас воздыханиями неизреченными» (Рим. 8,26). Дар языков здесь обычно упрощается к двусложным словам. Существует опыт со словом «мана» или «бара». Можно использовать и другие двусложные слова, но необходимо быть осторожным, чтобы какие-то из них не означали языческую мантру, то есть имя демона. Слово «мана» упоминается в книге Исх. 16,31, а «бара» означает «сотворить» (Быт. 1,1). Сам Иисус называет Себя духовным хлебом, Божьей манной. Но здесь речь не идет о значении слов, а по сути о простом несущем взывании, располагающим к внутренней молитве. В Псалме 28 и в других упомянуто об этом взывании духа: «Услышь, Господи, голос молений моих, когда взываю к Тебе». Относительно контемплятивных монастырей, эту внутреннюю молитву полезно молиться три-пять часов в день. Один день в неделю ее можно пропустить. Если молятся ревностные женщины, пенсионерки или терциарки, они устанавливают молитвенную программу в соответствии со своими возможностями. Что касается священнических общин, которые понедельник и часть вторника посвящают молитве и слову Божию, то было бы хорошо в этот день молиться так по крайней мере три часа. В течение четвертого часа можно молиться Часослов или Розарий. Представленное здесь мотивационное слово в начале молитвы используется для начинающих, позже достаточно сказать мотивацию к следующей части лишь кратко. Во время молитвы хорошо иметь часы, записную книжку и Священное Писание. В первой части внутренней молитвы размышляем о последних вещах человека. Во второй части мы сосредоточены на Христов крест и Его искупительную смерть. Первое размышление длится 20 минут. Начинаем с мотивационного слова. Мотивационное слово к первой части: Божье слово гласит: «Вы приступили к горе Сиону и ко граду Бога живого, к небесному Иерусалиму, к собранию многих тысяч ангелов, к торжествующему собору и Церкви первенцев, написанных на небесах, и к Судии всех Богу» (Евр. 12,22 и след.). Осознаю реальность смерти, которая ждет меня. Иисус говорит: «Будьте готовы, потому что не знаете ни дня, ни часа». Вторая истина: Божий суд. Иисус говорит: «Нет ничего скрытого, что не стало бы явным. За каждое пустое слово люди дадут отчет». Третья истина: вечное небо, вечный ад. Оба вечны. Во времени я решаю, какой будет моя вечность. Четвертая истина: Божье милосердие есть лишь во времени и связано с покаянием: «Если ходим во свете, кровь Христа очищает нас от каждого греха». Теперь я отдаю под Христов крест свои грехи и прошу прощения. Смотрю с верой на раны Христа, в Его глаза, и принимаю прощение. Далее следует личная молитва, в которой переживаю эти четыре истины. Следующая часть молитвы (в отличие от первой части, которая была более свободным размышлением) – это интенсивная концентрация на Божьем слове. Ее начало можно сравнить с запуском трехступенчатой космической ракеты. Наибольше энергии ей нужно потратить на то, чтобы подняться и преодолеть земное тяготение. Без внутреннего и внешнего самоотречения человек неспособен выйти из сферы тяготения своего эгоцентризма и суеты. Чтобы войти в Божье присутствие, а затем оставаться в Божьем слове, необходимо усердие уже на этом начальном старте. Мотивационное слово к следующей части (Рим. 6,6) «Знаем, что наш ветхий человек сораспят с Ним (с Христом), чтобы упразднено было тело греховное». Букву Священного Писания нужно принимать в Духе истины и реализовать в том же Духе. Слово «сораспят» (по-гречески synestauróthé) в аористе означает, что событие, которое произошло в прошлом, продолжается в настоящем. То есть можно сказать: «был и есть распят». Но с нашей стороны тот глагол «есть», выражающий нынешнюю реальность, требует веры, которой мы в настоящем времени соединяемся с Иисусом и с тем, что Он сделал для нас. Это с нашей стороны сотрудничество веры. Мы с верой принимаем это, стоим в этой реальности и считаемся с ней в своей жизни. Это библейская – спасительная – вера. Теперь стараюсь четверть часа интенсивно оставаться в реальности этого слова, а тем самым и в Божьем присутствии. Борюсь за т.н. настоящее мгновение, которое во внутренней молитве является элементом духовного соединения – будто бы остановлением времени. Имею наглядное воображение, будто я держусь креста или даже словно вишу на руках, прибитых вместе с ногами Иисуса к кресту. На моих ногах будто завешен весь земной шар, пронизанный духовными метастазами зла – первородным грехом. Эти метастазы есть в каждой человеческой душе. Но сейчас вся эта система зла через меня присоединена к Христову кресту; этот «ветхий человек» теперь парализован, распят, то есть «тело греховное упразднено» (Рим. 6,6 б). Все человеческие души проникает один ветхий человек, то есть тело греха. Под земным шаром, над которым вишу, есть темная пропасть. Теперь верой держу «ветхого человека» на кресте. Он есть во мне и во всех людях. В Священном Писании сказано – «наш ветхий человек»: «Знаем, что наш ветхий человек» – не только мой, но «наш ветхий человек был распят вместе с Христом». Осознаю это слово «вместе, вместе», время от времени смотрю в лицо Иисуса и осознаю, что я теперь нахожусь в духовном единстве, что я вместе с Христом. Держусь верой и не пущу. Не допускаю ни одной отвлекающей мысли, никакого мечтания, нахожусь только в Божьем слове. Одновременно осознаю определенное давление зла «ветхого человека», который тянет меня вниз. В этот момент осознаю: «Не пущу!», и снова: «вместе» (вместе распятый). Таким образом не только мой, но и наш «ветхий человек» в этот момент парализован – во мне и в вас (во всех). Это моя миссия. Могу осознать отдельные континенты: теперь «ветхий человек» парализован, теперь, в этот момент, система зла не может действовать. Эти четверть часа являются духовной борьбой за бдительность в единстве с Иисусом. Не допускаю ни одной мысли, только переживаю слово «вместе, вместе». Духовная инфекция, которой является «ветхий человек», есть одна – это инфекция от дьявола. Сегодня мы можем сравнить ее с вредной генетической духовной вакциной. Этот духовный яд есть в нас, даже если мы этого не осознаем. Но мы видим его негативные плоды – зло и, наконец, физическую смерть. Но в тот момент, когда я духовно верой соединяюсь с Христовым крестом, я парализую эту силу зла. Иисус уже парализовал «ветхого человека» на Голгофе. «Наш ветхий человек был распят вместе с Христом», как свидетельствует Писание. Итак, Иисус был распят не один. Физически да, но духовно Он был распят с «ветхим человеком». В этот момент я соединен с Иисусом и в то же время являюсь представителем грешников. Я выступаю и от их имени, хотят ли они этого или нет, осознают это или нет. Я, потому что во мне есть «ветхий человек», имею право теперь держать его на кресте. Когда я держу его на кресте, он не отделен от других людей, он связан с ними, это одно целое, целый механизм, целая сеть. Через веру в Божье слово и я знаю, что наш, повторяю: наш «ветхий человек» теперь через меня с Христом распят. Был и есть! Это пролом веры из времени в вечность. Это была интенсивная четверть часа сораспятия. Знаю, что это таинство веры действует в духовной области. Когда я соединен с распятым Иисусом, Он парализует весь темный организм «ветхого человека» во всех душах. В то же время в тот момент на эти души действует Божья благодать. Многие люди получают свет к обращению, другие, которые хотели бы делать зло, парализованы, а умирающие в тот момент получают милость спасения. Теперь перейдем к истине, выраженной в слове Божием: «Иисус, увидев Матерь и ученика тут стоящего, … говорит Матери Своей: „Жено! Се, сын Твой”. Потом говорит ученику: „Се, Матерь твоя!”. И с этого времени ученик принял Ее в себя (eis ta idia)». В этой истине, когда переживаем духовную трансплантацию нового сердца, пребываем следующие 15 минут. Осознаю и переживаю отдельные слова: Иисус видел ученика – теперь Он видит меня как Своего ученика. Иисус говорит ученику, а теперь говорит мне. Могу духом смотреть Ему в глаза, теперь я исполняю Его завещание с той же верой и преданностью, как ученик Иоанн под крестом. «Ученик принял Ее в свое естество», на греческом eis ta idia, на латыни in sua, то есть «в себя». Как он принял в себя Матерь Иисуса? Через веру. В Фатиме Матерь Божья сказала: «В конце Мое Непорочное Сердце победит». Эти 15 минут не требуют такой сосредоточенности, как прежде. Событие внутреннего принятия Матери Иисуса за свою и связанные с этим слова можно пережить свободнее. Когда духовно принимаем Иисусову Матерь в свое естество, осознаем, что Она является духовным Иерусалимом, то есть живым храмом Божьим, где Бог пребывает с людьми (ср. Откр. 21, 2-3). Новый Иерусалим символизирует квадрат (Откр. 21,16). Спрашиваем: как в нас, в людях, находится наша первая матерь Ева с ее генетическим духовным кодом зла? Его не видно, но плоды этого унаследованного зла видим каждый день. Ева, матерь человеческого рода, через грех приняла дьявольскую инфекцию, яд адского змея, которым является гордость и эмансипация от Бога, то есть эгоцентризм. Матерь Иисуса – новая женщина, которая, наоборот, наступает на голову дьявола (Быт. 3,15). Она является новой Матерью – Матерью Первородного, которым есть Иисус, и второрожденных, принявших Иисуса. Мария, Иисусова и наша Матерь, исполнена благодати – кехаритомене (Лк. 1,28). Знаем, что суть первородного греха заключается в утрате благодати, и ее утратила для нас первая женщина Ева. То, что Мария исполнена благодати, означает, что Она совершенно непорочна, в Ней нет даже следа греха, который передала нам первая мать Ева. В заключение осознаю: я принял Матерь Иисуса, имею новое сердце. Последние пять минут этого часа используем для краткого свидетельства. Эти две истины – сораспятие (15 минут) и принятие Матери Иисуса (15 минут) – побуждают к принятию следующих четырех истин, связанных с последними четырьмя словами из креста. О них мы скажем во второй части, во введении к таинству смерти Христа. Писание гласит: «Неужели не знаете, что все мы, крестившиеся во Христа Иисуса, в смерть Его крестились?» (Рим. 6,3).

Este vídeo também pode ser visto aqui: https://vkpatriarhat.org/pg/bispos-da-republica-tcheca/ Inscreva-se para receber os boletins informativos do PCB https://bit.ly/3S5BcWx Queridos Bispos Checos e Morávios: A recente declaração da Conferência Episcopal Checa (CBK) sobre Fiducia supplicans deu a impressão de que todos vós já professais uma nova doutrina. No entanto, esta doutrina contradiz toda a Escritura e tradição eclesiásticas. Nosso patriarcado agora se dirige a vocês em linha com o Apelo Filial a todos os cardeais e bispos da Igreja Católica. Este apelo assinado por sacerdotes e eruditos católicos, datado de 2 de fevereiro de 2024, contém os seguintes dois pedidos concretos: “(1) Sigam o exemplo corajoso de tantos irmãos bispos em todo o mundo: por favor, proíbam imediatamente a aplicação deste documento em suas dioceses. (2) Além disso, peçam diretamente ao Papa que retire urgentemente este infeliz documento, que está em contradição tanto com a Escritura como com a Tradição universal e ininterrupta da Igreja e que produz claramente um grave escândalo.” No entanto, considerando o acima exposto, vale a pena notar que o Vaticano está atualmente ocupado por um papa apóstata ilegítimo. Queridos bispos checos e morávios, nesta situação é necessário levantar a voz em defesa de Cristo e do seu Evangelho, mesmo à custa da perseguição ou até do martírio. Se vocês se dirigirem aos sacerdotes e aos fiéis em uma carta pastoral clara, explicando-lhes o perigo a que se expõem nos seus esforços para salvar as suas almas, eles certamente os apoiarão na sua fidelidade a Cristo e ficarão do seu lado. Assim, protegidos pela verdade de Deus e do povo de Deus, vocês deverão boicotar o papa inválido e as suas sanções nulas. Que o bispo Santo Ambrósio seja o vosso modelo de fidelidade a Cristo: quando os hereges arianos influenciaram a imperatriz e ela enviou os seus soldados para se apoderarem da basílica de Milão, Santo Ambrósio permaneceu lá dentro com os fiéis durante três dias seguidos. Ele respondeu às ameaças: “Jamais entregarei o templo de Deus aos lobos. Não trairei o rebanho de Cristo. Se o Senhor permitir que eu seja morto, que seja aqui, nos degraus do altar.” O Apelo de 2 de fevereiro também desmonta a manipulação envolvida na concessão de diferentes tipos de bênçãos: “A bênção (seja “litúrgica” ou “pastoral”) de um casal é, por assim dizer, um sinal natural. O gesto concreto diz algo naturalmente e, portanto, tem um efeito comunicativo natural, imediato, que não pode ser alterado artificialmente através das diferentes sutilezas do documento. Além disso, uma bênção como tal, na linguagem universal da humanidade, implica sempre uma aprovação daquilo que é abençoado. Portanto, o sinal concreto que se dá com tal bênção diante do mundo inteiro é que os “casais irregulares” – casais homossexuais – seriam agora, segundo a Igreja Católica, aceitáveis diante de Deus, justamente no tipo de união que os configura como casais”. Os signatários também chamam a atenção para outra manipulação da Fiducia supplicans que dá a impressão de que diversas limitações externas alteram a natureza da bênção. Citamos do Apelo: “O fato de outras circunstâncias (como flores, vestidos de noiva, estar diante do altar, etc.) serem excluídas do ato não altera a natureza do ato, uma vez que o gesto essencial e central persiste. Além disso, todos sabemos por experiência o valor das “restrições” deste tipo e quanto tempo duram.” O Apelo também salienta que Fiducia supplicans interpreta deliberadamente mal a própria natureza da bênção sacerdotal. Citamos do Apelo: “O fato é que um sacerdote dá uma bênção a duas pessoas que se apresentam como casal no sentido sexual, e precisamente um casal definido pela sua relação objetivamente pecaminosa. Portanto – independentemente das intenções e interpretações do documento, ou das explicações que o sacerdote tente dar – esta ação será o sinal visível e tangível de uma doutrina diferente, que contradiz a doutrina tradicional. Recordemos que a doutrina tradicional sobre a matéria deve ser considerada infalível, pois é inequivocamente confirmada pela Escritura e pela tradição eclesiástica, uma tradição universal e ininterrupta, ubique et sempre. E convém lembrar que esta é uma doutrina de direito natural, que não admite mudanças.” Da mesma forma, o Apelo mostra de antemão o impacto desastroso da declaração herética de Bergoglio. Citamos do Apelo: “Na prática, os fiéis nem sequer terão conhecimento das sutis justificações teóricas introduzidas pela declaração, muito menos daquelas acrescentadas posteriormente no esclarecimento da declaração. A mensagem que foi efetivamente enviada e que o povo de Deus e o mundo inteiro inevitavelmente receberão e já estão efetivamente recebendo é que: A Igreja Católica finalmente evoluiu e agora aceita as uniões homossexuais.” Finalmente, o Apelo sublinha que as conferências episcopais e os bispos individuais que rejeitaram a Fiducia supplicans, agiram corretamente. Citamos do Apelo: “Tal situação justifica plenamente a rejeição decidida de tantas conferências episcopais e de tantos prelados, de tantos eruditos e de tantos leigos. Neste contexto, definitivamente não se justifica, especialmente para um cardeal ou um bispo, permanecer calado, uma vez que o escândalo que já ocorreu é grave e público, e se não for interrompido, tornar-se-á inevitavelmente mais amplo e profundo.” O Cardeal Müller comentou a atitude das conferências episcopais africanas que rejeitaram Fiducia supplicans: “Agora os africanos estão entrando em cena e assumindo a liderança da Igreja Católica, e isso é uma coisa muito boa”. Queridos bispos checos e morávios, proíbam a declaração Fiducia supplicans! Se o papa ilegítimo, que, sendo um herege público, se excomungou a si mesmo, tentar depor vocês, não saiam em hipótese alguma. Pelo contrário, separem-se e às suas dioceses deste herege manifesto! Desta forma vocês prepararão as condições para a aceitação do papa legítimo e salvarão não só um templo, como Santo Ambrósio, mas toda a diocese. Bergoglio mudou a doutrina e a moral da Igreja; não é mais a Igreja Católica. A herética Fiducia supplicans marca um ponto de viragem espiritual. Destrói os fundamentos da fé e da moral e introduz novos paradigmas, conforme estipulado no motu proprio Ad theologiam promovendam. Ao abolir o pecado, a declaração Fiducia supplicans abole não só o Decálogo e as leis e mandamentos de Deus, mas também o credo, cujo centro é Deus Salvador que nos salvou do pecado e da morte eterna. A declaração Fiducia supplicans diminui e suprime o pecado mortal da sodomia e, ainda por cima, abençoa este pecado! Mas Deus o castiga com fogo temporal (2Pe 2:6) e eterno! (Judas 7). Baseada em mentiras e abuso da autoridade papal, ao revogar o pecado mais grave da sodomia, Fiducia supplicans elimina o sacrifício expiatório de Cristo na cruz pelos nossos pecados. É uma rebelião contra Deus e a Igreja. É uma transição para uma anti-Igreja satânica da Nova Era. É o caminho para a condenação eterna! As seguintes palavras da Escritura aplicam-se plenamente ao pseudo-papa Francisco Bergoglio: “O homem do pecado, o filho da perdição, sentar-se-á no templo de Deus, fazendo-se passar por Deus” (2 Tes 2, 3-4). Os bispos não podem mais permanecer calados. Todo bispo verdadeiramente católico deve dar um passo decisivo para salvar as almas e a Igreja! Deve proibir a herética Fiducia supplicans e separar-se, junto com sua diocese, do apóstata Bergoglio. Esta separação não é um cisma, mas uma salvação! Francisco Bergoglio separou-se da doutrina católica ortodoxa, ou seja, separou-se da Igreja Católica. Ele se excomungou a si mesmo e trouxe sobre si a maldição de Deus (Gl 1:8-9). Esta é uma realidade que não pode ser replicada! Agora, alguém entre os bispos – sucessores dos apóstolos e defensores da doutrina católica ortodoxa – deve iniciar o processo de separação salvadora do herege manifesto que ocupa a sé papal. Vocês, bispos da República Checa, devem dar este passo, mesmo à custa de uma difamação grosseira ou de perseguição. Ao fazê-lo, vocês expiarão o crime que o grupo de lobby gay na liderança do CBK cometeu contra vocês. Vocês foram incluídos de forma manipuladora entre os apoiadores da herética Fiducia supplicans e, portanto, também no processo de satanização da Igreja. Agora chegou a hora de vocês e suas dioceses se separarem da homoseita de Bergoglio. + Elias Patriarca do Patriarcado católico bizantino + Metodio OSBMr + Timoteo OSBMr bispos secretários 10 de fevereiro de 2024

Sehen Sie dieses Video auf: https://vkpatriarhat.org/de/ende-des-evangeliums/ Abonnieren Sie Newsletter vom BKP https://bit.ly/3Bd034V Am 2. Februar verfassten mehrere Dutzend katholische Priester und Gelehrte einen Appell an Kardinäle und Bischöfe, in dem sie die Täuschung und die schrecklichen Folgen der Erklärung Fiducia supplicans klar darlegten. Sie riefen sie dazu auf, dem Beispiel der afrikanischen Bischöfe und anderer mutiger Bischöfe zu folgen und diese ketzerische Erklärung in ihren Diözesen zu verbieten. Die Priester und katholischen Gelehrten forderten außerdem, dass Kardinäle und Bischöfe den ungültigen Papst auffordern, die Erklärung Fiducia supplicans zurückzuziehen. Bergoglios Antwort auf die vereinte Opposition der afrikanischen Bischöfe gegen seine Erklärung offenbart jedoch, dass er diese Opposition nicht zur Kenntnis nimmt. Obwohl er einige strategische Schritte und Manöver unternimmt, erklärt er gleichzeitig offen, dass Fiducia supplicans letztendlich von allen, auch von Afrika, akzeptiert werden wird. Angesichts dessen besteht der einzige Ausweg darin, sich von der Jurisdiktion des ungültigen Papstes zu trennen, eines offensichtlichen Häretikers, der sich selbst ipso facto aus der Kirche exkommuniziert hat und daher nicht ihr Oberhaupt sein kann. Diözesanbischöfe, die sich rechtzeitig trennen, werden verhindern, dass sich ihre Diözesen in Bergoglios New-Age-Anti-Kirche verwandeln. Rechtgläubige Bischöfe, die zögern, sich zu trennen, werden jedoch nach und nach von Bergoglio vertrieben und die Diözesanstruktur wird der Sekte Bergoglios untergeordnet. Auf dem Gebiet dieser Diözesen wird nur eine kleine Herde katholischer Gläubiger als Katakombenkirche übrig bleiben. Welcher Art ist das Verbrechen der Erklärung Fiducia supplicans? Es ergibt sich aus dem Wesen des Evangeliums. Das Evangelium ist die gute Nachricht über die Vergebung der Sünden durch Buße und den Glauben an den Erlöser. Jesus ist für unsere Sünden gestorben. In Ihm sind wir auch von der Sklaverei der Sünde befreit. Der Pseudopapst und seine Sekte hingegen leugnen die Sünde, indem sie die schwerste Sünde akzeptieren und sie sogar segnen. Folglich sagen sie in Wirklichkeit, dass der erlösende Tod Christi am Kreuz unnötig war. Indem sie die Sünde der Sodomie leugnen, werden auch der Erlöser und die Bedeutung Seines Erlösungstodes geleugnet. Dies ist der Beweis dafür, dass die Erklärung Fiducia supplicans ihrem Wesen nach den Lehren des Evangeliums sowie den Lehren der katholischen Kirche widerspricht. Diejenigen, die in innerer Einheit mit dem offensichtlichen Häretiker Bergoglio und seiner Erklärung Fiducia supplicans stehen, haben sich bereits durch die Tatsache, dass sie ein anderes Evangelium empfangen, aus der katholischen Kirche ausgeschlossen (Gal 1,8-9). Dennoch besetzt Bergoglios Sekte weiterhin Schlüsselpositionen innerhalb der katholischen Kirche mit dem Ziel, ihre Selbstzerstörung zu erreichen. Indem Bergoglio Sodomie segnet, leugnet er nicht nur das katholische Glaubensbekenntnis und das Evangelium, dessen Mittelpunkt Christus der Erlöser ist, sondern auch die Zehn Gebote und die Gesetze Gottes, die die Sünde als Übel und Rebellion gegen Gott verurteilen. Indem die Erklärung Fiducia supplicans also die Sünde leugnet, lehnt sie die erlösende Buße ab, leugnet den Erlöser und gleichzeitig das Wesen der Kirche. Bergoglios Sekte ist in keiner Weise die katholische Kirche. Durch die Erklärung Fiducia supplicans hat Franziskus Bergoglio, ein offensichtlicher Ketzer auf dem päpstlichen Thron, die katholische Kirche bereits in eine satanische New-Age-Antikirche umgewandelt, die nicht zur Erlösung, sondern zur ewigen Verdammnis führt. Die Tragödie ist, dass dies toleriert wird. Durch ihre Passivität werden Bischöfe und Priester zu Geiseln der Satanisierung der Kirche. Daran ändert auch die Tatsache nichts, dass Bergoglio und seine Anhänger weiterhin blumige Phrasen verwenden, das Wort Gottes und die Macht der Kirche missbrauchen, um leichtgläubige Katholiken zu täuschen. Der Brief an die Thessalonicher spricht vom Menschen der Gesetzwidrigkeit, vom Sohn des Verderbens. Von ihm heißt es: „Er widersetzt sich und überhebt sich über alles, was Gott heißt oder Gegenstand der Verehrung ist, so dass er sich in den Tempel Gottes setzt und sich ausgibt, dass er Gott sei.“ (2Thess 2,3-4) Bergoglio hat sich tatsächlich in den Tempel Gottes gesetzt, d.h. in der Führung der katholischen Kirche, und mit seiner Erklärung Fiducia supplicans und seinem Motu proprio Ad theologiam promovendam gibt er sich als Gott der Gesetzgeber aus. In Ad theologiam promovendam leitete er einen Paradigmenwechsel in der Kirche ein und erklärte abschließend, dass er alles abschafft, was dem widerspricht, was er beschlossen hat. Damit setzte er sowohl die Heilige Schrift als auch die Tradition außer Kraft. Ähnlich vergöttlichte Fernández in einer Pressemitteilung des Dikasteriums vom 4. Januar Bergoglio, indem er erklärte: „Es bleibt weiterhin wichtig, dass diese Bischofskonferenzen nicht für eine andere Lehre als die vom Papst unterzeichnete Erklärung (Fiducia supplicans) eintreten, da diese die Lehre aller Zeiten ist.“ Diese Haltung von Bergoglio und Fernández stellt eine klare Leugnung der Lehre der Heiligen Schrift und der Tradition der Kirche dar. Es ist auch ein Beweis dafür, dass Bergoglio sich selbst als Gott betrachtet, d.h. als einen neuen Gesetzgeber, der in der Lage ist, die Gebote Gottes und das Evangelium Christi aufzuheben und eine Ungerechtigkeit zu segnen, die die Heilige Schrift als Gräuel bezeichnet. Wer von den derzeitigen Nachfolgern der Apostel, also der Bischof, sich und seine Diözese trotz alledem nicht von Bergoglio und seiner Sekte trennt, wird vor Gott keine Rechtfertigung mehr haben. Er wird dafür verantwortlich gemacht, dass er die ihm anvertrauten Seelen der Gnade des Antichristen überlassen hat. Liebe Kardinäle und Bischöfe, Sie befinden sich in einer Situation, in der Sie einen radikalen und rettenden Schritt der Trennung unternehmen müssen. Sie werden entweder Helden oder Verräter sein, es gibt keinen Mittelweg. + Elija Patriarch des Byzantinischen katholischen Patriarchats + Methodius, OSBMr + Timotheus, OSBMr Bischöfe-Sekretäre Am 11. Februar 2024

Это видео также смотрите на: https://vkpatriarhat.org/ru/?p=31185 Подписаться на рассылку новых публикаций от ВВП https://bit.ly/3zFm2QV Мы являемся свидетелями глобального процесса, который ведет к самоуничтожению человечества и затрагивает все сферы общественной жизни. За ним стоит дух лжи и смерти. Многие спрашивают: кто ответственен за процесс самоуничтожения человеческого общества? Сегодня в некоторой степени ответственность ложится на всех людей. На одних больше, на других меньше, но на всех. Почему? Ибо нынешние изменения, буквально преступления против человечества, люди молча воспринимают. Вся система автогеноцида построена на профессиональной лжи, и за ней стоит дух лжи и смерти, проникающий не только в нижеуказанные десять областей, но влияющий на все человеческое общество. 1) Законодательство Дошло до злоупотребления законодательством. Добро, правда, справедливость и нравственность определяются отрицательными понятиями и наказываются. А зло, обман, несправедливость, безнравственность и преступления, напротив, определяются положительными понятиями и привилегированы. Также с помощью обмана справедливые законы сегодня заменяются антизаконами. Депутатам для одобрения представляют непонятный текст, который невозможно расшифровать. Кроме того, депутаты преимущественно одобряют такое количество законов одновременно, что совсем не имеют возможности и времени узнать, что вообще принимают. Сверхгосударственные конвенции, резолюции и рекомендации, противоречащие интересам отдельных народов, имеют приоритет над государственными законами и вынуждают государство принимать деструктивные законы. 2) Преступные системы На основе антизаконов в общество под положительными понятиями вводятся преступные системы, такие как, например, т.н. социально-правовая система ювенальной юстиции или система т.н. некоммерческих организаций и так далее. Для их продвижения злоупотребляют положительными понятиями. Под понятием «защита женщин» продвигают феминизацию, распад семей, гендерную идеологию и похищение у женщин их детей. Под понятием «защита от домашнего насилия» также продвигается похищение детей, что является жесточайшей формой насилия над матерями и детьми. Только в Норвегии ежегодно совершают самоубийство от 70 до 100 похищенных таким образом детей, а информацию об этом называют «конфиденциальной». Под понятием «приемные семьи» на самом деле речь идет о бизнесе с детьми, об их психологической и моральной тирании и разложении. Под понятием «права меньшинств» общество подчиняется агрессивным группам ЛГБТК. Речь идет о привилегировании извращений в ущерб целому обществу. Под понятием «антидискриминационные законы» принимается законодательство для массовой дискриминации большинства населения. «Сексуальным воспитанием» называется систематическая деморализация детей, начиная уже с детсадов. Детей лишают собственной идентичности, когда вдалбливают им в голову, что они не являются ни мальчиком, ни девочкой. Затем их подвергают гормональной терапии с катастрофической перспективой операции по изменению пола. Общество на это молчит, поэтому на него тоже ложится ответственность за все эти преступления. 3) Гендерная идеология Гендерная идеология стала ведущей идеологией, хотя речь идет о самоуничтожении, потере ума и основных моральных принципов. На практике она навязывается экономическим, законодательным и масс-медиальным давлением и проявляется психическим и физическим увечьем, прежде всего молодых людей, из которых делает транссексуалов. Общество фактически превращается в дурдом. Но на эти шаги самоуничтожения современное общество молчит. Поэтому на него ложится вина. 4) Преступления против детей Еще до рождения ребенка матерей вынуждают их убивать. Почти каждую маму пугают, что у ее ребенка будет т.н. синдром Дауна. На самом деле это психологический террор, основанный на лжи. Кроме того, абсурдно узаконивается т.н. суррогатное материнство и т.н. эктогенез, то есть искусственное выращивание детей. Сразу после рождения детям вводят вакцины, вызывающие аутизм, потерю иммунитета, бесплодие, аутоиммунные заболевания, рак и другие. Тренд сатанизации детей проявляется не только в т.н. сексуальном воспитании, в мультсериалах или компьютерных играх, но и в том, что детская одежда, игрушки и все окружение детей заморены изображениями различных допотопных чудовищ, прямо демонов или символов смерти, таких как черепа, скелеты и ужасающие сцены. Все это разрушает психику ребенка. Похищение и торговля детьми, как мы уже упоминали, являются жесточайшими преступлениями против детей! А общество на это опять же абсурдно молчит. 5) Злоупотребление медициной Сегодня абнормальным способом было злоупотреблено медициной. Это не только вредные вакцины, но под прикрытием медицины и Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ) государствам прямо навязываются проекты с целью редукции человечества. ВОЗ получает приоритет над государственной властью. Она объявляет псевдопандемии, как мы видели это во время недавнего ковид-эксперимента. Величайшим пропагандистом этой системы лжи и смерти был псевдопапа Франциск. Можно ожидать провозглашения следующей псевдопандемии с последующей экспериментальной вакцинацией. Это не только представляет собой смертельную опасность для жизни человека, но и несет в себе угрозу скрытого чипирования, то есть полного лишения человека свободы и превращения его в биоробота. Общество это терпит, а потому на него ложится ответственность. 6) Образование Сегодня образование уже не воспитывает и не готовит детей к нравственной и полноценной жизни. Напротив, через сексуальное антивоспитание и то, что заставляет их быть зависимыми от смартфонов, ведет их к самоуничтожению. 7) Зависимость от смартфонов Сегодня большинство людей для работы вынуждены использовать смартфоны. Существует опасность, что они постепенно и незаметно попадут в зависимость. Тогда смартфон лишит человека всего времени, личной жизни, семейного общения и закроет его в своем мире. Эта система в обществе заставляет всех людей, от самого маленького до самого большого, чтобы имели смартфоны. Без этого они сталкиваются с непреодолимыми препятствиями. Нельзя отрицать большие преимущества Интернета и смартфонов, но из-за этого нельзя игнорировать и негативную цель, ради которой они так массово распространяются, а ею является порабощение людей и постепенный переход к чипированию. Эксперты должны оценить, какие мнимые позитивы приносит смартфон по сравнению с негативами, которые он причиняет. Но эту объективную правду многие упорные пользователи смартфонов уже не захотят признать. 8) Цифровизация и искусственный интеллект В настоящее время приоритетом государственной политики становится внедрение искусственного интеллекта. С этим связана и деструктивная идеология трансгуманизма. Цифровизация проникает во все сферы, а одновременно происходит массовый переход на 5G без учета серьезной угрозы, которую это вызывает. При продвижении этого односторонне указываются преимущества и сознательно умалчивается цель, которой является тотальный контроль населения и его чипирование. Проект «Дети-2030» является одним из международных обманов. Мышление детей фиксируется на искусственном интеллекте. Это очень серьезные преступления против человечества. Вся, особенно современная техника, если она не находится в руках моральных людей, служит массовому самоуничтожению общества и человечества. Фактически это орудие массового уничтожения. 9) Вмешательство в пищевую промышленность Сегодня пищевая промышленность производит генетически модифицированные продукты. Здоровые, классические, питательные продукты, например, из молока или мяса, абсурдно заменяют сверчками и мучными червями, хотя доказано, что, например, хинин из насекомых очень вреден для человеческого организма. 10) Наука Сегодня наукой особенно злоупотребляют для редукции человечества. Речь идет, например, о конспирации касательно климатического кризиса, о злоупотреблении генетикой, геоинженерией (например, распыление химических веществ) и т.д. Это также включает мРНК-вакцинацию животных, чтобы мясо, яйца и молоко были заражены генетическими вакцинами. Также планируется перевод всех медикаментов на мРНК, так что классических лекарств уже не будет. Все достижения науки и техники обращаются против человека и человечества. До сих пор не решен вопрос сатисфакции за ковидную аферу, связанную с псевдопандемией. Скольким людям было отказано в операции и необходимой медицинской помощи и сколько из них умерли из-за ковидного фанатизма! Сколько невинных людей были уволены с работы, врачей, учителей и других, отказавшихся принимать это преступление! Поэтому виновники ковидной аферы должны быть сегодня справедливо наказаны. Правительства отдельных государств морально обязаны признать перед своим народом, что их обманули и что теперь они готовы компенсировать последствия экспериментальной вакцинации для здоровья и другой вред, поскольку ковид-19 был большим обманом. Пусть католики инициируют епископов, чтобы каждый из них в пастырском письме извинился за продвижение ковидного обмана. В противном случае общество будет принимать следующие искусственные пандемии и последующий террор над невинными гражданами. Чтобы в обществе был парализирован дух лжи и смерти, современные системы обмана должны быть разоблачены, а виновники наказаны. + Илия Патриарх Византийского Вселенского (Католического) Патриархата + Мефодий, ЧСВВр + Тимофей, ЧСВВр епископы-секретари 8.02.2024

Это видео также смотрите на: https://vkpatriarhat.org/ru/?p=31177 Подписаться на рассылку новых публикаций от ВВП https://bit.ly/3zFm2QV 24 января 2024 года от имени Чешкой епископской конференции (ЧЕК) было опубликовано провозглашение, одобряющее т.н. благословение нерегулярных партнерских отношений, то есть партнерских отношений ЛГБТК. Спрашиваем: что это значит? Речь идет о благословении содомии, а также о благословении т.н. квир-пар. Сюда относятся и «нерегулярные партнерские отношения» с животными, то есть, например, брак мужчины с козой или женщины с собакой, а также более абсурдные пары. Бельгийские епископы даже для этого ввели новый литургический обряд. Итак, это безумие, противоречащее человеческому разуму и человеческому достоинству, теперь можно будет т.н. благословлять и в Чехии, при чем под послушанием Франциску Бергольо и его приспешнику, возглавляющему ЧЕК, Яну Граубнеру. Если какой-нибудь епископ не захочет благословить эти нерегулярные партнерские отношения, к нему будут применены строгие санкции, включая увольнение. Но среди этого безумия необходимо знать, что в Церкви произошло разделение. С одной стороны есть те, которые остаются верны католическому учению, как, например, все епископы африканских стран, епископы Венгрии, Польши, Беларуси, Казахстана и другие. А с другой стороны есть приверженцы гомолобби Бергольо. Сюда относиться и Чехия с председателем ЧЕК Яном Граубнером. Граубнер злоупотребил церковной властью и, против совести большинства правоверных чешских епископов, глобализировал и трансформировал их в сторонников еретической и богохульной «Fiducia supplicans». Она ставит их в положение бунта против Бога и естественной морали. Глава ЧЕК создал впечатление, что все епископы до одного соглашаются с этой скандальной ересью псевдопапы Бергольо, которая противоречит учению Священного Писания и всему Преданию Церкви. За «Fiducia supplicans» на псевдопапу Франциска Бергольо ipso facto пала экскоммуникация, то есть отлучение от Церкви, и Божья анафема – проклятие – согласно Гал. 1, 8-9. Учение Церкви таково, что папа, который является явным еретиком, отлучил себя от Церкви, и потому не может быть ее главой. Это подтверждает не только св. Беллармин, но и Отцы Церкви, такие как св. Иероним, св. Киприан, св. Августин, а также догматическая булла «Cum ex apostolatus officio». Кроме того, Священное Писание гласит, что даже если бы ангел с неба проповедовал иное евангелие, его касаются слова: «Да будет проклят!». То, что Бергольо продолжает оккупировать высшую власть, это другое дело. Факт таков, что он является недействительным папой, и ни один епископ, священник и католик не смеет его слушать и подчиняться ему, иначе также навлекает на себя Божью анафему. Если бы в этом состоянии умер, то был бы навеки осужден. Кроме того, эта Божья анафема пала на псевдопапу не только за содомское антиевангелие, но и за то, что он публично посвятился сатане в Канаде во время ритуала, проведенного чародеем. Человек, посвятившийся сатане, не может быть наместником Христа на земле, то есть главой Церкви, – это нонсенс! Епископы Чехии сегодня должны выйти из своей пассивности и радикально отделиться от манипуляций Граубнера. Он пытается убедить католиков, что при определенных обстоятельствах Бог будто бы благословляет к небу вопиющий грех содомии. Но тогда возникает вопрос: кто вообще является богом Граубнера? Пожалуй, это тот самый бог, которому Бергольо посвятился в Канаде. Молчание здесь равно преступлению. Необходимо, чтобы каждый епископ сам ясно сказал, благословляет ли он содомию или запрещает благословение содомии. Верующие всех диоцезов должны знать, является ли их епископ сторонником гомолобби Бергольо, или остался верен Христу. Он не может утверждать, что одновременно верен Христу и гомолобби! Сегодня католикам необходимо буквально бомбардировать своими требованиями диоцезного епископа и требовать четкого заявления, запрещает ли он благословение содомии или его пропагандирует. Здесь действуют слова Иисуса: «Да будет ваше слово „да, да”, „нет, нет”, а что сверх этого, то от лукавого». Речь идет о важной вещи, касающейся спасения или осуждения каждого епископа, а, кроме того, о соблазне для малых. Иисус предостерегает: «Горе тому, кто соблазнит одного из малых сих, верующих в Меня, тому лучше было бы, если бы повесили ему мельничный жернов на шею и потопили его в глубине морской» (Мф. 18,6). Не только католики, но и многие граждане Чехии и Моравии, не принадлежащие к Церкви, очень усугублены тем фактом, что Католическая Церковь уже т.н. благословляет, как отмечено в провозглашении, партнерские отношения содомитов. На это заявление ЧЕК будет ссылаться и гомолобби в парламенте, когда будут голосовать за одобрение или отклонение закона о «браке для всех», что влечет и автоматическое лишение родительских прав, как это видим в Германии. Это абсурд, что именно ЧЕК благословляет содомию и этим навлекает проклятие на народ! Кто искренне хочет быть спасен, не может объединяться с т.н. папой, который публично выступил против Бога-Творца и моральных законов и провозгласил изменение парадигм в своем motu proprio «Ad theologiam promovendam» от 1 ноября 2023 года. Этим он практически разрушил фундамент Церкви, которым является Символ Веры и Декалог. Под руководством Бергольо это уже не Католическая Церковь, которая бы обеспечивала спасение, а, напротив, это антицерковь Нью-Эйдж, которая под лживыми фразами, злоупотребляя Священным Писанием, ведет католиков к вечной погибели. Поэтому каждый католик Чехии, Моравии и Силезии должен решить: либо встанет на сторону псевдопапы Бергольо и его чешского приспешника Яна Граубнера, либо останется верен католическому учению и пути спасения. Но тогда, как следствие, должен отвергнуть еретическую «Fiducia supplicans» и отделиться от внутреннего единства с недействительным папой, иначе его спасение находиться под серьезной угрозой. Цитата из документа Граубнера, одобряющего нерегулярные партнерские отношения: «Дикастерия вероучения 18 декабря 2023 г. издала документ „Fiducia supplicans” (FS), который при определенных обстоятельствах позволяет давать пасторальное благословение, то есть отнюдь не сакраментальное или литургическое, лицам, проживающим в нерегулярных партнерских отношениях». Этим высказыванием четко сказано, что речь идет о партнерских отношениях, то есть о жизни в тяжком грехе, который при определенных обстоятельствах будто бы благословляется. Но это скандальная ересь! Лицемерный документ алибистически пытается создать впечатление, будто бы речь шла о благословении отдельных лиц. Но это лишь психологический маневр, поскольку в документе отмечено, что эти люди проживают в длительных нерегулярных партнерских отношениях. Они приходят именно для того, чтобы получить церковное благословение на этот псевдобрак. Кардинал Мюллер, префект-эмерит Конгрегации вероучения, открыто заявил, что это благословение гомосексуальных актов. Такое благословение – это наказуемое богохульство и открытый бунт против Бога! Говорить здесь о разных видах благословения – это лишь маскировка для прикрытия сути преступления. Цитата ЧЕК: «Целью пасторальных благословений есть забота о спасении каждого человека, что является миссией и целью Церкви». Двое гомосексуалистов, живущих в тяжком грехе, который Священное Писание называет атимией, то есть мерзостью (Рим. 1,26), через т.н. благословение утверждаются не на пути к спасению, а на пути к вечной погибели. Католическая Церковь, напротив, обязана призвать их к покаянию, которое является безоговорочным условием спасения, а не благословлять их, зная, что они живут в нерегулярных партнерских отношениях. Это противоречит сути Евангелия. Разве Господь Иисус или Его апостолы, Петр или Павел, благословляли бы отношения содомитов? Это абсурд! При встрече с содомитами изгнали бы из них нечистых демонов, а затем призвали бы их к покаянию, говоря: «Ты был освобожден – исцелен, иди и больше не греши». Цитата ЧЕК: «Благословение дается отдельным лицам, и то так, чтобы избежать даже видимости одобрения, легализации или постановки этого благословения на уровень сакраментального брака. Это благословение не является литургическим благословением…». В своем провозглашении епископы Камеруна заявили: «Различие между литургическим и нелитургическим контекстами для того, чтобы применять благословение к однополым „парам”, является лицемерием. Акт благословения, независимо от того, осуществляется ли он на литургическом собрании или в частном порядке, всегда остается благословением. Поэтому мы объявляем недопустимой любую форму благословения, публичную или частную, которая ведет к признанию „однополых пар” как жизненного состояния». Цитата ЧЕК: «Благословение должно быть немногословное, короткое, простое, то есть в форме простой молитвы, и может оканчиваться знаменьем креста над каждым лицом». Каждый чех, моравец и силезец также может объяснить себе немногословно, коротко и просто, что Церковь благословляет содомию. Ему не нужно для этого никаких каверзных объяснений, пытающихся скрыть реальность преступления. Когда кто-то потом укажет такой паре содомитов, что они должны отвергнуть грех и каяться, ибо находятся в бунте против Бога, то получит ответ: «Вы не понимаете, мы получили благословение от Церкви». Но с этим т.н. благословением они идут не в небо, а в ад. Совершать крестное знамение не для изгнания демонов, а для их укоренения является грубым злоупотреблением Христова креста и Божьего Имени. Цитата ЧЕК: «Надеемся, что этот открытый и любезный подход Церкви поможет многим людям глубже задуматься над своей ситуацией и принять решение сделать новый шаг в жизни на пути, соответствующем принципам Евангелия». Мы также надеемся, что чешские и моравские епископы опомнятся, начнут глубже задумываться над своей ситуацией, отделятся от подчинения Граубнеру, который контролирует ЧЕК, и примут решение сделать новый шаг в жизни на пути, соответствующем принципам Евангелия, и уже не будут поддерживать бунт против Бога, который ЧЕК лицемерно называет любезным подходом Церкви. Чехи, моравцы и силезцы ждут спасительного покаяния своих епископов. Поэтому, дорогие епископы, отделитесь от Граубнеровой ЧЕК и секты Бергольо, которая тянет вас под проклятие и к вечной погибели. Чешским, моравским и силезским католикам для правильной католической ориентации в этой проблематике подаем выдержку из провозглашения камерунских епископов: «Перед лицом семантических злоупотреблений, целью которых является искажение ценности реальности и подлинного значения терминов „семья”, „пара”, „супруги”, „сексуальность” и „брак” …, мы единомышленно заявляем: 1. Человек создан как мужчина и женщина: „Мужчиной и женщиной сотворил их” (Быт. 1,26). Эта неизменная разница, которая является основой их отношений и взаимодополняемости, осуществляется в рамках супружества. 2. Гомосексуализм фальсифицирует и искажает человеческую антропологию, а также унижает сексуальность, брак и семью, основы общества… В истории народов практика гомосексуализма никогда не приводила к развитию общества, но является явным признаком упадка цивилизаций. На самом деле гомосексуализм настраивает человечество против себя и уничтожает его. 4. Гомосексуальные союзы не являются браком. Они искажают значение брака тем, что сводят его к бесплодному, ищущему наслаждения и извращенному союзу, к „позорной страсти” (Рим. 1,26)». 5. (Гомосексуализм) – это дегуманизация любви, „мерзость” (Лев. 18,22). Его отвержение ни в коем случае не является дискриминацией; это законная защита неизменных ценностей человечества перед лицом порока, ставшего предметом права на юридическое признание, а сегодня и предметом благословения. 8. В результате мы официально запрещаем любое благословение „гомосексуальных пар” в Церкви Камеруна. 9. Бог не хочет смерти грешника, но его обращения к вечной жизни, поэтому призываем тех, которые склонны к гомосексуализму, … чтобы радикально обратились». + Илия Патриарх Византийского Вселенского (Католического) Патриархата + Мефодий, ЧСВВр + Тимофей, ЧСВВр епископы-секретари 9.02.2024

Este video se puede ver también aquí: https://vkpatriarhat.org/es/?p=13745 Suscríbase a los boletines del PCB https://bit.ly/3zyTacR Todo obispo, sacerdote y creyente sincero percibe que la Iglesia contemporánea necesita una restauración espiritual. Ésta debe comenzar por cada individuo, y especialmente por la célula básica de la Iglesia, que es la familia, es decir, padre, madre e hijos. Para todos comienza con la oración, es decir, con cultivar una relación personal con Dios. Sin embargo, hay que crear las condiciones para ello, porque en el ritmo frenético de la vida cotidiana uno no es capaz de encontrar tiempo para una oración más profunda. Por otro lado, los jóvenes y los niños pasan un montón de horas al día utilizando los teléfonos inteligentes, que se han extendido por todo el mundo en los últimos años. Así pierden el tiempo no solo en vanidades, sino directamente en instrucciones sobre la depravación moral, el crimen y el satanismo. ¿Cuáles son las perspectivas para la humanidad que se niega a aceptar la verdad? Incluso después de haber sido engañadas cientos de veces, las personas siguen creyendo mentiras que las llevan a su propia autodestrucción, tanto temporal como eterna. ¿Cuál es la solución para los cristianos que quieren conservar la fe y salvar sus almas? La única manera de salvarse es el verdadero arrepentimiento y la oración persistente. Muchos preguntan: ¿Qué debemos orar, cómo y cuándo? Ofrecemos aquí una breve guía titulada «Iglesia doméstica», cuya base es la oración de la llamada «hora santa» cada día de las ocho a las nueve de la noche. La espiritualidad cristiana está relacionada con las verdades básicas de la fe y el cumplimiento de los mandamientos de Dios. Es una vida en la que contamos diariamente con el Dios vivo, con la realidad de la lucha contra el pecado y el espíritu de mentira, y tenemos en cuenta la eternidad, la muerte y el juicio de Dios. Es vital esforzarse por tener un contacto personal con Dios, una conexión viva con nuestro Señor y Salvador, de donde el cristiano saca luz y fuerza cada día para permanecer fiel al Señor. Para ello, es necesario que obedezca las leyes de Dios y los mandamientos de Cristo en su vida personal. La modestia a la que nos insta el Evangelio es de extrema actualidad. Es lo opuesto al materialismo, es decir, a la esclavitud a las cosas y al orgullo de la vida. Dios busca verdaderos cristianos que se conviertan en sal y luz, la nueva levadura que haga fermentar la paralizada Iglesia católica. Hoy, además, la pseudoespiritualidad pagana está siendo absorbida por el vacío espiritual creado por una sociedad consumista abrumada por el espíritu de este mundo. En ningún caso un cristiano puede sustituir la oración por las llamadas meditaciones orientales como el zen o el yoga u otras psicotécnicas o prácticas de la Nueva Era. Eso sería un suicidio espiritual. Los santos se hicieron santos principalmente por la oración persistente, y esto sigue siendo cierto hoy en día. Recomendamos el siguiente horario de oración probado para la iglesia doméstica, que se basa en la hora santa de las ocho a las nueve de la noche: Lunes 20:00-21:00: Confesamos nuestros pecados durante 5 minutos; después de cada breve confesión de pecado se dice: «¡Señor, ten piedad!», y se responde: «¡Señor, ten piedad!». 5 minutos damos gracias a Dios; después de cada breve oración de agradecimiento se dice: «¡Gracias, Señor!», y se responde: «¡Gracias, Señor!». 5 minutos de oración de las preces; después de cada petición se dice: «¡Escúchanos, Señor, te rogamos!» y los demás orantes dicen lo mismo. 15 minutos de canto Unos 25 minutos la oración del rosario La hora finaliza con una parada de oración y los fieles reciben la bendición impartida por obispos y sacerdotes a las 21 h Martes 20:00-21:00: El mismo horario Miércoles 20:00-21:00: Aproximadamente media hora: oración de unidad y poder según Mc 11, 23 Oración del rosario Al finalizar, parada de oración y recepción de la bendición Jueves 20:00-21:00: Contemplación de la pasión del Señor y el vía crucis Al finalizar, parada de oración y recepción de la bendición. Viernes 20:00-21:25: Una semana: contemplación de 1.ª a 4.ª palabra desde la cruz. La otra semana: contemplación de 3.ª, 5.ª, 6.ª y 7.ª palabra desde la cruz A las 21:00 se hace una parada de oración, se recibe la bendición y luego continúa la oración. El programa de la hora santa podrá modificarse según la época del año. Por ejemplo, en Navidad podemos cantar villancicos durante media hora y rezar el rosario durante otra media hora. También se puede, por ejemplo, dedicar una hora entera a cantar himnos religiosos una o dos veces por semana, si es posible con acompañamiento musical. A través del canto, muchas veces nos abrimos fácilmente al Espíritu de Dios, y de esta manera podemos profundizar en la relación personal con nuestro Padre Celestial, con Jesús y con Su Madre y la nuestra. Lo ideal sería intentar seguir el programa propuesto durante todo un año, y solo entonces se podrán introducir diversos cambios. Pero, sobre todo, hay que estar atentos para que el cambio no apague el espíritu de nuestra relación personal con Dios y que el espíritu del mundo no se infiltre a través de este cambio. Es muy útil, por ejemplo, leer sobre la vida de los mártires y los santos al menos una o dos veces por semana después del final de la hora santa. La hora santa debería convertirse en parte de nuestra vida cotidiana. Los principios son los más difíciles, pero quien persevere verá resultados positivos. La hora santa es una condición verdaderamente imprescindible para que una familia pueda arraigarse en un estilo de vida cristiano en medio de las presiones del mundo. El ambiente en la familia cambia entonces por completo. Esta oración de una hora nos trae la paz y la armonía de Dios y tiene efectos curativos beneficiosos para las almas humanas. Jesús dijo: «¿No habéis podido velar conmigo una hora?». Esta petición de Jesús debe ser nuestra motivación principal cada día. El tiempo que dedicamos a la oración es un don concreto a Dios. Es también nuestro sacrificio vivo y santo, nuestro servicio de adoración espiritual (cf. Rm 12, 1). Este tiempo nos trae grandes bendiciones. Jesús nos anima: «Acumulaos tesoros en el cielo, donde ni la polilla ni la herrumbre destruyen, y donde ladrones no penetran ni roban». Por lo tanto, hay que comenzar y perseverar. El programa del fin de semana también incluye una renovada santificación del domingo, que empieza el sábado por la noche. Sábado 20:00-21:20: Oración profética según Ezequiel 37 A las 21:00 se hace una parada de oración, se recibe la bendición y luego continúa la oración. Comienza la santificación del domingo: 21:20-22:20: Contemplación de las verdades relativas a la resurrección (la primera hora) Domingo 5:00-7:00: Contemplación de los acontecimientos de la mañana de la resurrección, acompañada de cantos. 8:00-9:00: Contemplación del descenso del Espíritu Santo y volver a llenarse de Él. Participación en la liturgia Aquellos que no tienen la posibilidad de asistir a la misa pueden vivir la misa espiritualmente según el folleto. Por la tarde: Comunión fraterna de unas tres a cinco familias, preferiblemente hombres y mujeres por separado, que dura aproximadamente de una a dos horas. La reunión puede terminar con la contemplación de la aparición de Jesús a los discípulos de Emaús (20 minutos). 20:00-21:00: Contemplación: Jesús se aparece a los apóstoles sin Tomás y luego a los apóstoles con Tomás presente. Al finalizar, parada de oración y recepción de la bendición. Este es el modelo actual de celebrar el día del Señor, es decir, el día de la resurrección de Cristo y de la venida del Espíritu Santo. Se trata de aplicar la idea de los cuatro principios básicos de la Iglesia primitiva en Jerusalén: 1) oración, 2) enseñanza de los apóstoles, 3) liturgia, 4) comunión fraterna (ver Hch 2, 42). El modelo de la celebración del día del Señor, es decir, el día de la resurrección de Cristo y de la venida del Espíritu Santo, implica la aplicación de los cuatro principios básicos de la Iglesia primitiva en Jerusalén, a saber: 1) oración, 2) enseñanza de los apóstoles, 3) liturgia, 4) comunión fraterna (ver Hch 2, 42). Para la iglesia doméstica también recomendamos la práctica de paradas diarias de oración de tres a cinco minutos según la antigua tradición eclesiástica a determinadas horas: al levantarse, a las 9:00, al mediodía, a las 15:00, 18:00, 21:00, y antes de acostarse. Se dice de los primeros cristianos que se reunían diariamente en el templo y por las casas (Hch 5, 42). El apóstol Pablo habla de las iglesias domésticas: «Aquila y Priscila, con la iglesia que está en su casa, os saludan muy afectuosamente en el Señor» (1 Co 16, 19). «Saludad a los hermanos que están en Laodicea, también a Ninfas y a la iglesia que está en su casa» (Col 4, 15). El fundamento de la iglesia doméstica es la familia, que es una pequeña Iglesia. Una familia cristiana sólida es una célula viva de la Iglesia que tiene su propio orden de oración. La actual crisis de fe se ha visto agravada por un golpe mortal en forma de Fiducia supplicans. Por consiguiente, no solo el espíritu del mundo, sino también la maldición han impregnado la Iglesia católica. Así, la Iglesia se está transformando en una anti-Iglesia de la Nueva Era que no conduce a la salvación, sino a la perdición. Ahora depende de cada obispo si, con su valentía y fidelidad a Cristo, quitará esta nube de oscuridad espiritual de las almas que Dios le ha confiado o, por el contrario, le dará espacio. Es la oración de los creyentes la que es decisiva aquí. Por lo tanto, es necesario priorizar la renovación de la familia a través de la iglesia doméstica. Todas las demás actividades que sustituyan a la oración son irrelevantes, engañosas o incluso perjudiciales. Puede darse la situación de que cuando un obispo fiel se oponga a la secta de Bergoglio, sea despojado literalmente por la fuerza de su cargo y reemplazado por un obispo herético que mantendrá la diócesis bajo la maldición de Fiducia supplicans. ¿Qué debe hacer este obispo, perseguido por causa de Cristo? Debe adoptar el modo de vida monástico junto con un grupo de cuatro a cinco sacerdotes y vivir en una casa ordinaria en un lugar adecuado de su diócesis. Al mismo tiempo, esta comunidad se convertirá en un centro espiritual desde donde guiarán y animarán a los sacerdotes fieles, así como a los laicos y familias activos. Desde allí también realizarán la misión externa en la medida de lo posible. El sistema de discipulado también sirve para restaurar la Iglesia. Es algo parecido al catecumenado tal y como se conocía antiguamente en la Iglesia. Así pues, los obispos verdaderamente católicos de hoy tienen dos opciones: o salvan la diócesis y permanecen en el cargo, separados de la estructura apóstata de Bergoglio, o pasarán a las catacumbas de la clandestinidad. La Iglesia de catacumbas también necesita un obispo y un grupo de sacerdotes. La realidad es que si solo un obispo en un país determinado se separa de la secta de Bergoglio, difícilmente soportará la presión y permanecerá en el cargo, ya que la red homosexual que ocupa la Iglesia católica no le permitirá llevar a cabo un programa de restauración. Si dos o tres diócesis se desvinculan de la estructura apóstata, será más fácil para los obispos conservar sus iglesias, monasterios, casas de retiro o, si es posible, otros medios de la catequesis y del ministerio, en aras del avivamiento. Pero hoy debemos contar seriamente con la segunda opción, a saber, la de la Iglesia de catacumbas. Sin embargo, recordemos que siempre ha sido y será cierto que las puertas del infierno no prevalecerán contra la Iglesia de Cristo. + Elías Patriarca del Patriarcado católico bizantino + Metodio OSBMr + Timoteo OSBMr obispos secretarios 12 de febrero de 2024

Regardez cette vidéo sur : https://vkpatriarhat.org/fr/?p=17487 Abonnez-vous aux newsletters du PCB https://bit.ly/3Ozi9Rt Dans la prière intérieure, il est nécessaire de prendre conscience des vérités essentielles qui concernent chaque personne individuellement, à savoir la mort, le jugement de Dieu et l’éternité. La contemplation chrétienne s'est traditionnellement concentrée sur deux domaines. Le premier domaine concerne les dernières choses liées à l’homme, et le second concerne la souffrance et la mort du Christ. Nous revenons encore aujourd’hui à ces sources spirituelles. Principes de la prière intérieure La position de prière est importante. Vous vous agenouillez ou vous tenez debout, les bras levés. Au début et pendant un certain temps, une expression forte nous aide à concentrer notre attention. L’Écriture dit : « L’Esprit Lui-même intercède pour nous par des gémissements inexprimables » (Rom 8, 26). Prier en langues est généralement simplifié ici en mots de deux syllabes. Beaucoup ont l’expérience des mots « mana » ou « bara ». D’autres mots de deux syllabes peuvent également être utilisés, mais il faut se méfier de ce que certains d’entre eux fassent référence à un mantra païen, c’est-à-dire le nom d’un démon. Le mot mana est mentionné dans Ex 16, 31 et bara signifie créer (Gen 1, 1). Jésus se présente comme étant le pain spirituel, la manne de Dieu. Mais cela ne concerne pas ici le sens des mots ; il s'agit au fond d'un simple discours de soutien qui nous dispose à la prière intérieure. Le Psaume 28 et d’autres mentionnent ce cri de notre esprit : « Réponds-moi quand je t’appelle, ô mon Dieu ». Quant aux ordres contemplatifs, il est utile pour eux de prier cette prière intérieure trois à cinq heures par jour. Il est possible de s'en passer un jour par semaine. Si des femmes zélées, des retraitées ou des diplômées du supérieur prient, elles suivent un horaire de prière fixé en proportion de leurs capacités. Quant aux communautés sacerdotales qui consacrent le lundi et une partie du mardi à la prière et à la Parole de Dieu, il convient de prier ainsi pendant au moins trois heures ce jour-là. La quatrième heure peut être consacrée à la prière du Bréviaire (Liturgie des Heures) ou du Rosaire. La parole de motivation d'introduction dans la prière est utilisée pour les débutants ; plus tard, il suffira d'introduire brièvement la partie suivante. Lors de la prière, il est conseillé d’avoir une montre, un bloc-notes et une Bible à portée de main. La première partie de la prière intérieure consiste à contempler les dernières choses de l'homme. Dans la deuxième partie, nous nous concentrons sur la croix du Christ et sa mort rédemptrice. La première contemplation dure 20 minutes. Nous commençons par la parole de motivation. Parole de motivation pour la première partie : La Parole de Dieu dit : « Mais vous vous êtes approchés de… la cité du Dieu vivant, de la Jérusalem céleste, des myriades qui forment le chœur des anges, de l'assemblée des premiers-nés inscrits dans les cieux, du juge qui est le Dieu de tous… » (Héb 12, 22f) Prenez conscience de la réalité de la mort qui vous attend. Jésus dit : « Soyez prêts, car vous ne connaissez ni le jour, ni l’heure ». La deuxième vérité : le jugement de Dieu. Jésus dit : « Il n’y a rien de caché qui ne sera révélé. Vous devrez rendre compte de chaque mot inutile ». La troisième vérité : Ciel éternel, enfer éternel. Les deux sont éternels. Nous n’avons qu’une vie pour déterminer à quoi ressemblera notre éternité. La quatrième vérité : la miséricorde de Dieu ne dure que toute une vie et exige le repentir : « Si nous marchons dans la lumière, le sang du Christ nous purifie de tout péché ». A présent, apportez vos péchés à la croix du Christ et demandez pardon. Regardez avec foi les blessures du Christ, dans Ses yeux, et recevez le pardon. Suit ensuite votre propre prière dans laquelle vous réfléchissez à ces quatre vérités. Dans la partie suivante de la prière – contrairement à la première partie, qui était plutôt une contemplation libre – nous nous concentrons intensément sur la parole de Dieu. Son début peut être comparé au lancement d’une fusée spatiale à trois étages. Elle doit dépenser le plus d’énergie pour décoller et vaincre la gravité terrestre. Sans abnégation intérieure et extérieure, nous sommes incapables de nous libérer de la gravité de notre égocentrisme et de notre vanité. Entrer dans la présence de Dieu et ensuite demeurer dans la parole de Dieu, nécessite de rassembler toutes nos forces dès le début. Parole de motivation pour la partie suivante (Rom 6, 6) « Nous savons que notre vieux moi a été crucifié avec Lui (avec Christ) afin que le corps du péché perde sa puissance… ». La lettre de l'Écriture doit être reçue dans l'Esprit de vérité et appliquée dans le même Esprit. Le mot co-crucifié, du grec synestaurothe au temps aoriste, signifie qu'un événement survenu dans le passé possède une continuation dans le présent. Ainsi pouvons-nous dire : « a été et est crucifié ». Mais pour notre part, le verbe « est », qui exprime une réalité présente, requiert une foi qui nous unit présentement à Jésus et à ce qu'Il a fait pour nous. C’est une coopération de foi de notre part. Nous recevons par la foi, puis demeurons dans cette réalité et tenons compte d'elle dans nos vies. C’est la foi biblique – salvatrice. Essayez intensément de demeurer dans la réalité de cette parole - et ainsi dans la présence de Dieu - pendant un quart d’heure. Concentrez-vous sur le moment dit présent, qui est un élément d’union spirituelle dans la prière intérieure – c’est comme si le temps s’était arrêté. Imaginez-vous vous tenant à la croix ou même suspendu avec vos mains clouées aux pieds de Jésus. Le monde entier, imprégné des métastases spirituelles du mal, du péché originel, est suspendu à vos pieds. Cette métastase se trouve dans chaque âme humaine. Mais maintenant tout ce système du mal est relié, par vous, à la croix de Christ ; ce vieil homme est à présent paralysé, crucifié, c'est-à-dire que « le corps du péché a perdu sa puissance » (Rom 6, 6b). Toutes les âmes humaines ont été corrompues par un seul et même vieux soi, qui est le corps du péché. Suspendu au-dessus du globe, vous voyez un abîme sombre en dessous. Maintenant, vous tenez votre ancien moi cloué sur la croix par la foi. C’est en vous et c’est chez tous les gens. L'Écriture dit – de notre vieux moi : « Nous savons que notre vieux moi » – non seulement votre vieux moi, mais notre vieux moi « a été crucifié avec Christ ». Gardez votre esprit concentré sur les paroles avec Lui et, de temps en temps, regardez le visage de Jésus, conscient que vous êtes maintenant en union spirituelle avec Lui, que vous êtes maintenant avec Lui. Accrochez-vous à cela par la foi et ne lâchez pas prise. Ne laissez entrer aucune pensée ou rêverie distrayante ; demeurez simplement dans la parole de Dieu. Vous ressentez une certaine pression du mal de la part de votre vieux moi qui vous tire vers le bas. À ce moment-là, vous pouvez répéter dans vos pensées : « Je ne lâcherai pas ! » et puis encore, « avec Lui » (crucifié avec Lui) : de cette façon, non seulement mon vieux moi, mais notre vieux moi est paralysé à ce moment-là – à la fois en moi et en vous (vous tous). C'est votre mission. Vous pouvez penser aux différents continents : maintenant le vieux moi est paralysé, maintenant, en ce moment, le système du mal ne peut pas fonctionner. Ce quart d'heure constitue un combat spirituel de vigilance, en union avec Jésus. Vous ne laissez entrer aucune pensée ; vous gardez simplement votre esprit concentré sur le mot « ensemble, ensemble » (avec Lui). L’infection spirituelle, ou le vieux soi, en est une ; c'est une infection du diable. Aujourd’hui, on peut la comparer à un vaccin spirituel génétique nocif. Cet empoisonnement spirituel est en nous, même si nous n’en avons pas conscience. Mais nous voyons ses fruits négatifs – tout le mal et, finalement, la mort physique. Au moment même où vous êtes spirituellement unis par la foi à la croix du Christ, vous paralysez cette puissance du mal. Jésus a déjà paralysé le vieil homme au Calvaire. Notre vieux moi a été crucifié avec Christ, comme en témoigne l’Écriture. Jésus n’a donc pas été crucifié seul. Physiquement, il l’était, c’est vrai, mais spirituellement, il a été crucifié avec son vieux moi. En ce moment, vous êtes unis à Jésus et vous êtes en même temps un représentant des pécheurs. Vous agissez également en leur nom, qu’ils le veuillent ou non, qu’ils en soient conscients ou non. Parce que le vieux moi est également en vous, vous avez maintenant le droit de le maintenir cloué sur la croix. Lorsque vous le tenez cloué sur la croix, il n'est pas séparé des autres, mais il est lié à eux ; ils forment un tout, tout un mécanisme, tout un réseau. Par la foi en la parole de Dieu, vous savez aussi que notre, je le répète – notre – vieux moi est maintenant crucifié avec Christ à travers vous. Était et est ! C'est une foi qui s'étend du temps à l'éternité. Ce fut un quart d'heure intensif de crucifixion avec le Christ. Nous savons que ce mystère de foi agit dans le domaine spirituel. Lorsque vous êtes unis à Jésus crucifié, Il paralyse tout l’organisme obscur du vieux moi dans toutes les âmes. À ce moment précis, la grâce de Dieu agit dans ces âmes. Beaucoup reçoivent la lumière pour se convertir, d'autres tentés de commettre le mal sont paralysés, les mourants reçoivent la grâce du salut. Passons à présent à la vérité exprimée dans les versets bibliques suivants : « Lorsque Jésus vit sa mère et le disciple qui était là, il dit à sa mère : « Femme, voici ton fils ! » Puis il dit au disciple : « Voici ta mère ! » Et à partir de cette heure ce disciple la reçut en lui (eis ta idia) ». Nous demeurons dans cette vérité pendant encore 15 minutes, expérimentant la transplantation spirituelle d'un cœur nouveau. Essayez de percevoir et d'expérimenter les paroles suivantes : Jésus a vu le disciple – Il me voit maintenant comme son disciple. Jésus parle au disciple – maintenant, Il me parle. Vous pouvez le regarder dans les yeux en esprit, et maintenant vous accomplissez son héritage avec la même foi et le même dévouement que le disciple Jean près de la croix. « Ce disciple l'a reçue en lui », en grec eis ta idia, en latin in sua – c'est-à-dire au plus profond de lui-même. Comment a-t-il reçu la Mère de Jésus chez lui ? Par la foi. La Mère de Dieu a dit à Fatima : « À la fin, mon Cœur Immaculé triomphera. » Ces 15 minutes ne nécessitent pas de concentration accrue ; l'acte de recevoir en nous la Mère de Jésus et les paroles qui s'y rapportent, peut être vécu plus librement. Lorsque nous recevons spirituellement la Mère de Jésus dans notre cœur, nous réalisons qu'elle est la Nouvelle Jérusalem, ou le temple vivant de Dieu, où Dieu rencontre son peuple (cf. Ap 21, 2-3). La Nouvelle Jérusalem est symbolisée par un carré (Ap 21, 16). Nous demandons : comment notre première mère Eve et son code spirituel génétique du mal sont-ils présents chez nous, les humains ? Cela ne se voit pas, mais nous goûtons quotidiennement les fruits de ce mal héréditaire. Par le péché, Ève, la mère du genre humain, a reçu l’infection du diable, le venin du serpent infernal, c’est-à-dire l’orgueil et l’émancipation de Dieu, ou l’égocentrisme. La Mère de Jésus est la femme nouvelle qui, au contraire, écrase la tête du diable (Gn 3, 15). Elle est la nouvelle Mère, la Mère du premier-né, c'est-à-dire Jésus, et du deuxième-né, qui ont reçu Jésus. Marie, la Mère de Jésus et notre Mère, est pleine de grâce – kecharitomène (Lc 1, 28). Nous savons que l’essence du péché originel consiste dans la perte de la grâce, et nous sommes tombés en disgrâce à cause de la première femme, Ève. Le fait que Marie soit pleine de grâce signifie, par conséquent, qu'elle est tout immaculée, sans la tache du péché que nous a transmise la première mère, Ève. Enfin, vous le réalisez peut-être : j'ai reçu la Mère de Jésus. J'ai un cœur nouveau. Nous pouvons consacrer les cinq dernières minutes de cette heure au partage de témoignages. Ces deux vérités – la co-crucifixion (15 minutes) et la réception de la Mère de Jésus (15 minutes) – nous disposent à recevoir les quatre autres vérités liées aux quatre dernières paroles de la croix. Nous en parlerons dans la deuxième partie, en introduction au mystère de la mort du Christ. L’Écriture dit : « Ne savez-vous pas que vous avez été plongés par le baptême dans la mort du Christ ? » (Cf. Rom 6, 3f).

Możesz obejrzeć to wideo tutaj: https://vkpatriarhat.org/pl/?p=21519 Zapisz się do naszego newslettera, aby otrzymywać najnowsze informacje od BKP https://bit.ly/3PJRfYs W wewnętrznej modlitwie należy uświadomić sobie podstawowe prawdy, które dotyczą osobiście człowieka, a zwłaszcza śmierć, sąd Boży, wieczność. Сhrześcijańskie rozmyślanie od dawna koncentruje się na dwóch obszarach. Pierwszy obszar to rzeczy ostateczne człowieka, drugi – to cierpienie i śmierć Chrystusa. Do tych duchowych źródeł wracamy i teraz. Zasady wewnętrznej modlitwy Ważna jest pozycja modlitewna. Klęczę lub stoję z podniesionymi rękami. Na początek i przez pewien czas pomaga się skoncentrować głośna modlitwa. Pismo Święte mówi: „Sam Duch przyczynia się za nami w błaganiach, których nie można wyrazić słowami” (Rz 8:26). Dar języków jest tutaj zwykle upraszczany do słów dwusylabowych. Istnieje doświadczenie ze słowem „mana” lub „bara”. Można używać innych dwusylabowych słów, należy jednak uważać, aby niektóre z nich nie oznaczali pogańskiej mantry, czyli imienia demona. Słowo „mana” występuje w Księdze Wyjścia 16:31, a „bara” oznacza „stworzyć” (Rdz 1:1). Sam Jezus nazywa siebie duchowym chlebem, Bożą manną. Ale tu nie chodzi o znaczenie słów, ale tak naprawdę o prostej inwokacji, która skłania do wewnętrznej modlitwy. W Psalmie 28 i innych wspomina się o tym wezwaniu ducha: „Gdy wołam do Ciebie, Panie, usłysz głos mego błagania”. Jeśli chodzi o zakony kontemplacyjne, dobrze byłoby modlić się tę wewnętrzną modlitwę przez trzy do pięciu godzin dziennie. Jeden dzień w tygodniu można jej pominąć. Jeśli modlą się gorliwe kobiety, emerytki, tercjarki, to ustalają program modlitwy zgodnie ze swoimi możliwościami. Jeśli chodzi o wspólnoty kapłańskie, które poniedziałek i część wtorku poświęcają na modlitwę i Słowo Boże, dobrze byłoby modlić się w ten dzień przynajmniej przez trzy godziny. Przez czwartą godzinę można odmówić brewiarz lub Różaniec. Podane motywacyjne słowo na początku modlitwy jest używane w przypadku początkujących, później wystarczy powiedzieć motywację do następnej części tylko krótko. Podczas modlitwy dobrze jest mieć przy sobie zegarek, notatnik i Pismo Święte. W pierwszej części modlitwy wewnętrznej rozmyślamy nad ostatnimi rzeczami człowieka. W drugiej części skupiamy się na krzyżu Chrystusa i Jego odkupieńczej śmierci. Pierwsze rozmyślanie trwa 20 minut. Zaczynamy od słowa motywacyjnego. Słowo motywacyjne dla pierwszej części Słowo Boże mówi: „Wy przystąpiliście do… miasta Boga żyjącego, Jeruzalem niebieskiego, do niezliczonej liczby aniołów, na uroczyste zebranie, do Kościoła pierworodnych, którzy są zapisani w niebiosach, do Boga, który sądzi wszystkich” (Hbr 12:22n). Uświadamiam sobie realności śmierci, która mnie czeka. Jezus mówi: „Bądźcie gotowi, bo nie znacie dnia ani godziny”. Druga prawda: Boży sąd. Jezus mówi: „Nie ma nic ukrytego, co by nie miało być ujawnione”. „Z każdego bezużytecznego słowa ludzie zdadzą sprawę w dzień sądu”. Trzecia prawda: wieczne niebo, wieczne piekło. Obydwa są wieczne. W czasie decyduję, jaka będzie moja wieczność. Prawda czwarta: Miłosierdzie Boże jest tylko w czasie i wiąże się z pokutą: „Jeśli chodzimy w światłości, krew Jezusa oczyszcza nas od wszelkiego grzechu”. Teraz oddaję pod krzyż Chrystusa swoje grzechy i proszę o przebaczenie. Patrzę z wiarą na rany Chrystusa, w Jego oczy i przyjmuję przebaczenie. Następnie następuje własna modlitwa, w której doświadczam tych czterech prawd. Dalsza część modlitwy – w odróżnieniu od części pierwszej, która miała raczej charakter swobodnego rozmyślania – to intensywna koncentracja na Bożym Słowie. Jej początek można porównać do wystrzelenia trójstopniowej kosmicznej rakiety. Najwięcej energii musi zużyć, aby wznieść się i pokonać grawitację Ziemi. Bez wewnętrznego i zewnętrznego wyrzeczenia się człowiek nie jest w stanie uwolnić się od przyciągania swego egocentryzmu i próżności. Wejście w obecność Boga, a następnie trwanie w Bożym Słowie wymaga wytrwałości już na tym początkowym etapie. Słowo motywacyjne na następną część (Rz 6:6) „Wiedząc o tym, że nasz stary człowiek został ukrzyżowany razem z Nim (z Chrystusem), aby ciało grzechu zostało zniszczone”. Literę Pisma Świętego należy przyjmować w Duchu Prawdy i w tym samym Duchu realizować. Słowo „współukrzyżowany” (greckie synestauróthe) w aoryście, oznacza, że wydarzenie, które miało miejsce w przeszłości, trwa nadal w teraźniejszości. Można więc powiedzieć: „był i jest ukrzyżowany”. Ale z naszej strony czasownik „jest”, wyrażający obecną rzeczywistość, wymaga wiary, którą jednoczymy w obecnym czasie z Jezusem i z tym, co dla nas uczynił. Jest to z naszej strony współpraca oparta na wierze. Przyjmujemy z wiarą, trwamy w tej rzeczywistości i liczymy się z nią w życiu. To jest biblijna – zbawcza – wiara. Teraz staram się przez kwadrans intensywnie trwać w rzeczywistości tego słowa i w Bożej obecności. Dążę do tzw. obecnej chwili, która w modlitwie wewnętrznej jest elementem duchowego połączenia – jakby zatrzymaniem czasu. Mam żywy obraz, jakbym trzymał się krzyża, a nawet jakby wisiał za ręce przybite wraz ze stopami Jezusa do krzyża. Na moich stopach jakby była zawieszona cała ziemska kula, przesiąknięta duchowymi przerzutami zła, grzechu pierworodnego. Ten przerzut jest w każdej ludzkiej duszy. Ale teraz cały ten system zła jest przeze mnie połączony z krzyżem Chrystusa; ten stary człowiek jest teraz sparaliżowany, ukrzyżowany, tj. „ciało grzechu zostało zniszczone” (Rz 6:6 b). Wszystkie dusze ludzkie przenika jeden stary człowiek, czyli ciało grzechu. Pod ziemską kulą, nad którą wiszę, jest ciemna otchłań. Teraz wiarą trzymam starego człowieka na krzyżu. On jest we mnie i jest we wszystkich ludziach. Pismo Święte mówi – nasz stary człowiek: „Wiemy, że nasz stary człowiek” – nie tylko mój, ale nasz s stary człowiek „został ukrzyżowany razem z Chrystusem”. Przeżywam to słowo razem, razem, a czasami patrzę w twarz Jezusa i uświadamiam sobie, że teraz jestem w duchowej jedności, że jestem razem z Chrystusem. Trzymam się wiarą i nie puszczę. Nie dopuszczam żadnych rozpraszających myśli, żadnych marzeń, po prostu trwam w Bożym Słowie. Jednocześnie odczuwam pewną presję zła starego człowieka, ciągnącego mnie w dół. W tym momencie uświadamiam sobie: „Nie puszczę!” i znowu: „razem” (razem ukrzyżowani). Zatem nie tylko mój, ale jednocześnie nasz stary człowiek jest w tym momencie sparaliżowany – we mnie i w was (wszystkich). To jest moja misja. Mogę sobie wyobrazić poszczególne kontynenty: teraz stary człowiek jest sparaliżowany, teraz, w tej chwili system zła nie może działać. Ten kwadrans to duchowa walka o czujność w zjednoczeniu z Jezusem. Nie dopuszczam do siebie żadnej myśli, po prostu doświadczam słowa „razem, razem”. Duchowa infekcja, którą jest stary człowiek, jest jedna  to infekcją od diabła. Dziś możemy ją porównać do szkodliwej genetycznej duchowej szczepionki. Ta duchowa trucizna jest w nas, nawet jeśli nie jesteśmy tego świadomi. Widzimy jednak jej negatywne owoce – zło i ostatecznie fizyczną śmierć. Ale w chwili, gdy przez wiarę jestem duchowo zjednoczony z krzyżem Chrystusa, paraliżuję tę moc zła. Jezus już sparaliżował starego człowieka na Kalwarii. Nasz stary człowiek został ukrzyżowany razem z Chrystusem, jak o tym świadczy Pismo Święte. Więc Jezus nie został ukrzyżowany sam. Fizycznie tak, ale duchowo został ukrzyżowany ze starym człowiekiem. Jestem w tej chwili zjednoczony z Jezusem, a jednocześnie jestem także reprezentantem grzeszników. Występuję także w ich imieniu, niezależnie od tego, czy wielu tego chce, czy nie, czy są tego świadomi, czy nie. Ja, ponieważ we mnie jest stary człowiek, mam prawo go teraz trzymać na krzyżu. Kiedy trzymam Go na krzyżu, on nie jest oddzielony od innych ludzi, jest z nimi połączony, stanowi jedną całość, cały mechanizm, całą sieć. Przez wiarę w Słowo Boże i ja wiem, że nasz,  powtarzam, nasz – stary człowiek jest teraz przeze mnie razem z Chrystusem ukrzyżowany. Był i jest! Jest to przełom wiary od czasu do wieczności. To był intensywny kwadrans współukrzyżowania. Wiem, że ta tajemnica wiary działa w sferze duchowej. Kiedy łączę się z ukrzyżowanym Jezusem, On paraliżuje cały ciemny organizm starego człowieka we wszystkich duszach. Jednocześnie na te dusze działa Boża łaska. Wielu otrzymuje światło do nawrócenia, inni, którzy chcieliby czynić zło, są sparaliżowani, a umierający w tym momencie otrzymują łaskę zbawienia. Teraz przejdźmy do prawdy wyrażonej w Bożym Słowie: „Kiedy Jezus ujrzał Matkę i stojącego obok Niej ucznia, ... rzekł do Matki: «Niewiasto, oto syn Twój». Następnie rzekł do ucznia: «Oto Matka twoja». I od tej godziny uczeń przyjął Ją do siebie (eis ta idia)”. W tej prawdzie, doświadczając duchowego przeszczepu nowego serca, pozostajemy przez kolejne 15 minut. Uświadamiam sobie i doświadczam poszczególnych słów: Jezus widział ucznia – teraz widzi mnie jako swojego ucznia. Jezus mówi do ucznia – teraz mówi do mnie. Mogę w duchu patrzeć Mu w oczy, teraz wypełniam Jego wolę z tą samą wiarą i oddaniem, co uczeń Jan pod krzyżem. „Ten uczeń przyjął ją do siebie” – po grecku eis ta idia, po łacinie in sua – to znaczy w siebie. Jak przyjął w siebie Matkę Jezusa? Przez wiarę. W Fatimie Matka Boża powiedziała: „W końcu Moje Niepokalane Serce zwycięży”. Te 15 minut nie wymaga takiego skupienia. Wydarzenie wewnętrznego przyjęcia Matki Jezusa jako swojej i słów z tym związanych można przeżyć bardziej swobodnie. Kiedy duchowo przyjmuję Matkę Jezusa do swego wnętrza, uświadamiam sobie, że Ona jest duchowym Jeruzalem, czyli żywą Bożą świątynią, w której Bóg przybywa z ludźmi (por. Ap 21:2-3). Nowe Jeruzalem symbolizuje kwadrat (Ap 21:16). Pytamy: Jak w nas, ludziach, jest nasza pierwsza matka Ewa z jej genetycznym, duchowym kodem zła? Nie widać tego, ale owoców tego odziedziczonego zła doświadczamy każdego dnia. Ewa, matka rodzaju ludzkiego, przez grzech przyjęła infekcję diabła, truciznę piekielnego węża, jaką jest pycha i emancypacja od Boga, czyli egocentryzm. Matka Jezusa to nowa kobieta, która wręcz przeciwnie, nadepnęła na głowę diabła (Rdz 3:15). Ona jest nową matką pierworodnego, którym jest Jezus, i drugorodnych, które przyjęli Jezusa. Maryja, Jezusowa i nasza Matka, jest pełna łaski – kecharitomene (Łk 1:28). Wiemy, że istotą grzechu pierworodnego jest utrata łaski i to właśnie utraciła dla nas pierwsza kobieta Ewa. To, że Maryja jest pełna łask, w konsekwencji oznacza, że jest całkowicie niepokalana, nie ma nawet śladu grzechu, który przekazała nam pierwsza matka Ewa. Podsumowując, uświadamiam sobie: przyjąłem Matkę Jezusa, mam nowe serce. Ostatnie pięć minut tej godziny wykorzystamy na krótkie świadectwo. Te dwie prawdy – współukrzyżowanie (15 minut) i przyjęcie Matki Jezusa (15 minut) – dysponują do przyjęcia pozostałych czterech prawd, które łączą się z czterema ostatnimi słowami na krzyżu. Powiemy o nich w drugiej części, we wstępie do tajemnicy śmierci Chrystusa. Pismo Święte mówi: „Czyż nie wiadomo wam, że przez ten chrzest zostaliśmy zanurzeni w śmierć Chrystusa?” (Rz 6:3).

Дивіться це відео також на: https://vkpatriarhat.org/osnovy-molytvy-1/ Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП https://bit.ly/3PJeqlG У внутрішній молитві потрібно усвідомити основні правди, які стосуються людини особисто, насамперед, смерть, Божий суд, вічність. Християнські роздуми здавна були зосереджені на двох аспектах. Перший – це останні речі людини, а другий – Христові страждання та Його смерть. До цих духовних джерел ми повертаємось і сьогодні. Засади внутрішньої молитви Важливим є молитовне положення. Клячу або стою, піднявши руки вгору. Напочатку і протягом певного часу для зосередження помагає голосна молитва. У Святому Письмі сказано: «Сам Дух заступається за нас стогонами невимовними» (Рим. 8,26). Дар мов тут зазвичай спрощується до двоскладових слів. Існує досвід зі словом «мана» чи «бара». Можна використовувати й інші двоскладові слова, але треба вважати, щоб якісь з них не означали поганську мантру, тобто ім’я демона. Слово «мана» згадується у книзі Виходу 16,31, а «бара» означає «створити» (Бут. 1,1). Сам Ісус називає Себе духовним хлібом, Божою манною. Але тут не йдеться про значення слів, а, по суті, про просте несуче взивання, що диспонує до внутрішньої молитви. У Псалмі 28 та в інших згадано про це взивання духа: «Вислухай мене, Боже, коли взиватиму до Тебе». Стосовно контемплятивних монастирів, то цю внутрішню молитву корисно молитися три-п’ять годин на день. Один день на тиждень її можна пропустити. Якщо моляться ревні жінки, пенсіонерки або терціарки, то вони встановлюють молитовну програму відповідно до своїх можливостей. Стосовно священичих спільнот, які понеділок і частину вівторка присвячують молитві та Божому слову, то було б добре цього дня молитися так принаймні три години. Впродовж четвертої години можна молитися Часослов або Вервицю. Подане тут мотиваційне слово на початку молитви використовується для початківців, пізніше достатньо сказати мотивацію до наступної частини лише коротко. Під час молитви є добре мати годинник, записник і Святе Письмо. У першій частині внутрішньої молитви роздумуємо про останні речі людини. У другій частині ми спрямовані на Христовий хрест та Його відкупительну смерть. Перші роздуми тривають 20 хвилин. Починаємо з мотиваційного слова. Мотиваційне слово до першої частини: Боже слово каже: «Ви приступили до міста Бога живого, до небесного Єрусалиму, до безлічі ангелів, до святкових зборів Церкви первородних, записаних на небі, і до судді всіх – Бога» (Євр. 12,22 і наст.). Усвідомлюю реальність смерті, яка чекає на мене. Ісус каже: «Будьте готові, бо не знаєте ні дня, ні години». Друга правда: Божий суд. Ісус каже: «Нема нічого прихованого, що не стало б явним. За кожне пусте слово будете здавати звіт». Третя правда: вічне небо, вічне пекло. Обидва вічні. В часі я вирішую, якою буде моя вічність. Четверта правда: Боже милосердя є лише в часі і пов’язане з покаянням: «Якщо ходимо у світлі, кров Христова очищує нас від кожного гріха». Тепер я віддаю під Христовий хрест свої гріхи і прошу прощення. Дивлюся з вірою на рани Христа, до Його очей, і приймаю прощення. Далі слідує власна молитва, в якій переживаю ці чотири правди. Наступна частина молитви (на відміну від першої частини, яка була більше вільними роздумами) – це інтенсивна концентрація на Божому слові. Її початок можна порівняти зі запуском триступеневої космічної ракети. Найбільше енергії їй потрібно витратити на те, щоб піднятися і подолати земне тяжіння. Без внутрішнього і зовнішнього самозречення людина нездатна вийти зі сфери тяжіння свого егоцентризму і марноти. Щоб увійти в Божу присутність, а потім залишатися в Божому Слові, необхідна наполегливість вже на цьому початковому старті. Мотиваційне слово до наступної частини (Рим. 6,6) «Знаємо, що наш старий чоловік є співрозп’ятий з Ним (з Христом), щоб нечинним стало тіло гріха». Літеру Святого Письма треба приймати в Дусі правди і реалізувати в тому самому Дусі. Слово «співрозп’ятий» (по-грецьки synestauróthé) в аористі означає, що подія, яка сталася в минулому, продовжується в теперішньому. Тобто можна сказати: «був і є розп’ятий». Але з нашого боку те дієслово «є», що виражає теперішню реальність, вимагає віри, якою ми у теперішньому часі з’єднуємося з Ісусом і з тим, що Він зробив для нас. Це з нашого боку співпраця віри. Ми з вірою це приймаємо, стоїмо в цій реальності і рахуємося з нею у житті. Це біблійна – спасительна – віра. Тепер намагаюся чверть години інтенсивно залишатися в реальності цього слова, а тим самим і в Божій присутності. Змагаюся за т.зв. теперішню мить, яка у внутрішній молитві є елементом духовного зв’язку – начебто зупиненням часу. Маю наочну уяву, ніби я тримаюся хреста або навіть немовби вишу на руках, які прибиті разом з ногами Ісуса до хреста. На моїх ногах ніби завішена вся земна куля, пронизана духовними метастазами зла – первородним гріхом. Ці метастази є в кожній людській душі. Але зараз уся ця система зла через мене приєднана до Христового хреста; цей «старий чоловік» тепер паралізований, розп’ятий, тобто «тіло гріха є нечинним» (Рим. 6,6 б). Усі людські душі проникає один «старий чоловік», тобто тіло гріха. Під земною кулею, над якою вишу, є темна прірва. Тепер вірою тримаю «старого чоловіка» на хресті. Він є в мені і у всіх людях. У Святому Письмі сказано – «наш старий чоловік»: «Знаємо, що наш старий чоловік» – не тільки мій, але «наш старий чоловік був розп’ятий разом з Христом». Усвідомлюю те слово «разом, разом», час від часу дивлюся Ісусові в обличчя і усвідомлюю, що я тепер є в духовній єдності, що я є разом з Христом. Тримаюсь вірою і не пущу. Не припущу жодної відволікаючої думки, жодного мріяння, перебуваю лише в Божому слові. Водночас усвідомлюю певний тиск зла «старого чоловіка», що тягне мене вниз. В цей момент усвідомлюю: «Не пущу!», і знову: «разом» (разом розп'ятий). Отож не тільки мій, але і наш «старий чоловік» в цей момент паралізований – в мені і у вас (у всіх). Це моя місія. Можу усвідомити окремі континенти: тепер «старий чоловік» паралізований, тепер, в цей момент, система зла не може діяти. Ці чверть години є духовною боротьбою за чуйність у єдності з Ісусом. Не допускаю жодної думки, лише переживаю слово «разом, разом». Духовна інфекція, якою є «старий чоловік», є одна, це інфекція від диявола. Сьогодні ми можемо порівняти її зі шкідливою генетичною духовною вакциною. Ця духовна отрута є в нас, навіть якщо ми цього не усвідомлюємо. Але ми бачимо її негативні плоди – зло і, врешті, фізичну смерть. Але в той момент, коли я духовно вірою з’єднуюся з Христовим хрестом, я паралізую цю силу зла. Ісус вже паралізував «старого чоловіка» на Голготі. «Наш старий чоловік був розп’ятий разом з Христом», як свідчить Святе Письмо. Отже, Ісус був розп’ятий не сам. Фізично так, але духовно Він був розп’ятий зі «старим чоловіком». У цей момент я з’єднаний з Ісусом і водночас є представником грішників. Я виступаю і від їхнього імені, чи вони цього хочуть, чи ні, чи усвідомлюють це чи ні. Я, тому що в мені є «старий чоловік», маю право тепер тримати його на хресті. Коли я тримаю його на хресті, він не відділений від інших людей, він пов’язаний з ними, це одне ціле, це цілий механізм, ціла мережа. Через віру в Боже слово і я знаю, що наш, повторюю: наш «старий чоловік» тепер через мене з Христом розп’ятий. Був і є! Це пролом віри з часу у вічність. Це була інтенсивна чверть години співрозп’яття. Знаю, що це таїнство віри діє в духовній області. Коли я з’єднаний з розп’ятим Ісусом, Він паралізує весь темний організм «старого чоловіка» в усіх душах. Водночас в цей момент на ці душі діє Божа ласка. Багато людей отримують світло для навернення, інші, які хотіли б чинити зло, є паралізовані, а вмираючі в цю мить отримують ласку спасіння. Тепер перейдемо до правди, вираженої в Божому слові: «Коли Ісус побачив Матір і біля Неї учня, то сказав до Матері: „Жінко, ось син Твій!”. А потім сказав до учня: „Ось Мати твоя!”. І від тієї години учень прийняв Її до себе (eis ta idia)». В цій правді, переживаючи духовну трансплантацію нового серця, ми перебуваємо наступні 15 хвилин. Усвідомлюю і переживаю окремі слова: Ісус бачив учня – тепер Він бачить мене як Свого учня. Ісус говорив до учня, а тепер говорить до мене. Можу духом дивитися Йому в очі, тепер я виконую Його заповіт з тією ж вірою та відданістю, як учень Іван під хрестом. «Той учень прийняв Її до свого найвласнішого», грецькою eis ta idia, латинською in sua, тобто «в себе». Як він прийняв в себе Матір Ісуса? Через віру. У Фатімі Мати Божа сказала: «Накінець Моє Непорочне Серце переможе». Ці 15 хвилин не вимагають такої зосередженості, як перед тим. Подію внутрішнього прийняття Ісусової Матері за свою і пов’язані з цим слова можна пережити вільніше. Коли духовно приймаємо Ісусову Матір у своє єство, усвідомлюємо, що Вона є духовним Єрусалимом, тобто живим Божим храмом, де Бог перебуває з людьми (пор. Одкр. 21, 2-3). Новий Єрусалим символізує квадрат (Одкр. 21,16). Запитуємо: як в нас, в людях, перебуває наша перша мати Єва з її генетичним духовним кодом зла? Його не видно, але плоди цього успадкованого зла бачимо щодня. Єва, мати людського роду, через гріх прийняла диявольську інфекцію, отруту пекельного змія, якою є гордість і емансипація від Бога, тобто егоцентризм. Мати Ісуса – це нова жінка, яка, навпаки, наступає на голову диявола (Бут. 3,15). Вона є новою Матір’ю – Матір’ю Первородного, яким є Ісус, і другородних, які прийняли Ісуса. Марія, Ісусова і наша Мати, є повна благодаті – кехарітомене (Лк. 1,28). Знаємо, що суть первородного гріха полягає у втраті благодаті, і це те, що перша жінка, Єва, втратила для нас. Те, що Марія сповнена благодаті, означає, що Вона цілком непорочна, в Ній немає навіть сліду гріха, який передала нам перша мати Єва. На закінчення усвідомлюю: я прийняв Ісусову Матір, маю нове серце. Останні п’ять хвилин цієї години використаємо для короткого свідоцтва. Ці дві правди – співрозп’яття (15 хвилин) і прийняття Ісусової Матері (15 хвилин) – спонукають до прийняття інших чотирьох правд, які пов’язані з останніми чотирма словами з хреста. Про них ми скажемо у другій частині, під час входження до таїнства Христової смерті. Святе Письмо каже: «Хіба не знаєте, що через хрещення ви були занурені до Христової смерті?» (Рим. 6,3).

Это видео также смотрите на: https://vkpatriarhat.org/ru/?p=31151 Подписаться на рассылку новых публикаций от ВВП https://bit.ly/3zFm2QV Каждый искренний епископ, священник и католик осознает, что современная Церковь нуждается в духовном возрождении. Оно должно начаться от каждого человека лично, особенно от основной клетки Церкви, которой является семья, то есть отец, мать и дети. Возрождение каждого начинается с молитвы, то есть с формирования личного отношения к Богу. Но для этого нужно создать условия, потому что среди ежедневного темпа жизни человек не способен найти время для более глубокой молитвы. Однако при этом молодежь и дети посвящают несколько часов в день смартфонам, которые за последние годы уморили мир. Так теряют время не только в суете, но прямо в том, что побуждает к аморальным извращениям, преступлениям и сатанизму. Какая перспектива для человечества, которое не желает принять правду, и, хотя сто раз обмануто, продолжает верить лжи, ведущей его к самоуничтожению: временному и вечному? Каково решение для христиан, желающих сохранить веру и спасти свою душу? Единственным путем спасения есть истинное покаяние и усердная молитва. Многие спрашивают: «Что нам молиться, как и когда?». Здесь приводим краткую программу под названием «Домашняя церковь», основой которой является так называемый «Святой час», ежедневно с 20:00 до 21:00. Христианская духовность связана с основными истинами веры и соблюдением Божьих заповедей. Это жизнь, в которой мы каждый день считаемся с живым Богом, с реальностью борьбы с грехом и духом лжи, и помним о вечности, смерти и Божьем суде. Сегодня нужно искать личного контакта с Богом, живого единения с нашим Господом и Спасителем, из которого христианин каждый день черпает свет и силу, чтобы остаться верным Господу. Для этого необходимо в своей личной жизни руководиться Божьими законами и заповедями Христа. Скромность, к которой призывает нас Евангелие, сегодня чрезвычайно актуальна. Она является противоположностью материализма, то есть порабощения вещами и житейской гордыней. Бог ищет истинных христиан, чтобы они стали солью и светом, новой закваской, которая впоследствии может заквасить парализованную Католическую Церковь. К тому же, сегодня в духовный вакуум, созданный потребительским обществом, переполненным духом этого мира, впитывается языческая псевдодуховность. Ни в коем случае христианин не может заменять молитву так называемыми восточными медитациями дзена и йоги или другими психотехниками и практиками Нью-Эйдж. Это было бы духовным самоубийством. Святые стали святыми, прежде всего, посредством усердной молитвы, а это действует и сегодня. Рекомендуем эту проверенную программу для домашней церкви, основой которой является Святой час с 20:00 до 21:00: Понедельник 20:00-21:00 5 минут исповедуем свои грехи, после каждого краткого исповедания произнесем: «Господи, помилуй!», а другие также скажут: «Господи, помилуй!». 5 минут благодарим Бога и каждый заканчивает благодарение словами: «Благодарим Тебя, Господи», а другие также повторяют: «Благодарим Тебя, Господи». 5 минут просим и просьбу заканчиваем словами: «Просим Тебя, выслушай нас», а другие повторяют то же самое. 15 минут пения Около 25 минут молитва на Розарии Час завершается молитвенной остановкой, а в 21:00 верующие принимают благословение, которое дают епископы и священники. Вторник 20:00-21:00 Такая же программа Среда 20:00-21:00 Около получаса «Молитва единства и силы» согласно Мк. 11,23 (см. https://vkpatriarhat.org/ru/?p=15837 ). Молитва на Розарии. В конце молитвенная остановка и принятие благословения. Четверг 20:00-21:00 Размышления о Господних страданиях и Крестный путь (см. https://vkpatriarhat.org/ru/wp-content/uploads/2019/01/Sbornik-i-poryadok-molitv.pdf). В конце молитвенная остановка и принятие благословения. Пятница 20:00-21:25 Первая неделя – размышление над 1, 2, 3, 4 словом с креста Вторая неделя – размышление над 3, 5, 6, 7 словом с креста (см. https://vkpatriarhat.org/ru/?cat=47). В 21:00 – молитвенная остановка и принятие благословения, а затем дальше продолжаются размышления. Программа переживания Святого часа может быть изменена в соответствии с периодом года. Например, в Рождественское время полчаса поем колядки и полчаса молимся Розарий. Также можно, например, один-два дня в неделю посвятить целый час пению набожных песен, особенно если у кого-то есть возможность аккомпанировать на музыкальных инструментах. Во время пения мы часто легко открываемся Духу Божию и таким образом можем углубить наше личное отношение к Небесному Отцу, к Иисусу, а также к Его и нашей Матери. Идеально было бы пытаться придерживаться предложенной программы целый год, и только потом можно вводить разные изменения. Но прежде всего нужно следить, чтобы изменение не угасило духа личного отношения к Богу и чтобы сквозь него не проник дух мира. Очень полезно, например, по окончании Святого часа хотя бы один или два раза в неделю читать Житие мучеников и святых. Святой час должен стать частью каждого нашего дня. Начало самое трудное, но каждый, кто выдержит, увидит положительные плоды. Святой час является буквально необходимым условием для укоренения семьи в христианском стиле жизни среди давления мира. Тогда полностью меняется атмосфера в семье. Эта часовая молитва вносит Божий мир и гармонию, обладает благотворным исцеляющим действием на душу человека. Иисус сказал: «Не могли вы хотя бы один час бодрствовать со Мною?». Эта просьба Иисуса должна быть для нас первоочередной мотивацией на каждый день. Время, которое выделим на молитву, является конкретным даром Богу. В то же время это для нас живая и святая жертва, наше духовное богослужение (ср. Рим. 12,1). Это время приносит нам большое благословение. Иисус призывает нас: «Собирайте себе сокровища на небе, где ни моль, ни ржа не истребляют и где воры не подкапывают и не крадут». Поэтому нужно начать и выдержать. Программа на выходные включает также возобновленное празднование воскресенья, которое начинается уже в субботу вечером. Суббота 20:00-21:20 Пророческая молитва согласно Иез. 37 (см. https://vkpatriarhat.org/ru/?p=25378). В 21:00 – молитвенная остановка и принятие благословения, и дальше продолжается молитва. Начинается празднование воскресенья: Суббота 21:20-22:20 Размышления об истинах воскресения – 1 час (см. https://vkpatriarhat.org/ru/?p=2956). Воскресенье 5:00-7:00 Размышления о событиях воскресного утра и пение (см. https://vkpatriarhat.org/ru/?p=2960, https://vkpatriarhat.org/ru/?p=16196). 8:00-9:00 Размышления и снова принятие Святого Духа (см. https://vkpatriarhat.org/ru/?p=2968). Участие в Литургии Кто не может присутствовать на Литургии, может переживать Литургию духовно согласно брошюре (см. https://vkpatriarhat.org/ru/wp-content/uploads/2022/08/ru-Tainstvo-very-Evharistiya.pdf). После обеда: Братская община – примерно 3-5 семей, желательно отдельно мужчины и отдельно женщины, длится примерно 1-2 часа. Может закончиться размышлениями о явлении Иисуса ученикам из Эммауса – 20 минут (см. https://vkpatriarhat.org/ru/?p=2972). 20:00-21:00 Размышления – Иисус является апостолам без Фомы, а затем апостолам с Фомой (см. https://vkpatriarhat.org/ru/?p=16525). В конце молитвенная остановка и принятие благословения. Это современная модель празднования дня Господня, то есть дня Христова воскресения и Сошествия Святого Духа. Здесь стараемся реализовать идею четырех основных принципов ранней Церкви в Иерусалиме: 1) молитва; 2) апостольское учение; 3) Литургия; 4) братская община (см. Деян. 2,42). Модель празднования дня Господня, то есть дня Христова воскресения и Сошествия Святого Духа включает реализацию четырех основных принципов ранней Церкви в Иерусалиме: 1) молитва; 2) апостольское учение; 3) Литургия; 4) братская община (см. Деян. 2,42). Для домашней Церкви также рекомендуем ежедневные молитвенные остановки на 3-5 минут согласно старой церковной традиции в следующие часы: при вставании, в 9:00, 12:00, 15:00, 18:00, 21:00 и перед сном (см. https://vkpatriarhat.org/ru/?p=5099). О первых христианах сказано, что они собирались в храме и по домам (Деян. 5,42). Апостол Павел говорит о домашних церквях: «Приветствуют вас церкви Асийские; приветствуют вас усердно в Господе Акила и Прискилла с домашнею их церковью» (1 Кор. 16,19). «Приветствуйте братьев в Лаодикии, и Нимфана, и домашнюю церковь его» (Кол. 4,15). Основу домашней Церкви составляет семья, которая является малой церковью. Здоровая христианская семья – это живая клетка Церкви, которая имеет свой молитвенный порядок. К современному кризису веры добавился буквально смертельный удар в форме «Fiducia supplicans». Из-за этого не только дух мира, но прямо проклятие проникло в Католическую Церковь. Таким образом она превращается в антицерковь Нью-Эйдж, ведущую не к спасению, а к проклятию. Теперь от каждого епископа зависит, устранит ли он через свою отвагу и верность Христу это облако духовной тьмы от вверенных ему Богом душ, или, наоборот, даст ей пространство. Решающей здесь является именно молитва верующих. Поэтому необходимо поставить на первое место возрождение семьи через домашнюю церковь. Все другие акции, заменяющие молитву, являются либо неважными, либо обманчивыми, либо даже вредными. Может возникнуть ситуация, когда верный епископ выступит против секты Бергольо, но его буквально насильно лишат власти, а на его место придет епископ-еретик, который будет удерживать диозец под проклятием «Fiducia supplicans». Что должен делать этот преследуемый за Христа епископ? Пусть он вместе с группой из 4-5 священников начнет жить формой монашеской жизни в обычном доме в пригодном для этого месте своего диоцеза. Одновременно эта община станет духовным центром, откуда будет управлять и поощрять верных священников, а также активных мирян и семьи. Оттуда они также будут проводить внешнюю миссию в соответствии с существующими возможностями. Возрождению Церкви также служит система ученичества. Это нечто похоже на бывший т.н. катехуменат в Церкви. Поэтому для сегодняшних правоверных епископов существуют два варианта: либо они спасут диоцез и останутся у власти, отделенные от апостатической структуры Бергольо, либо перейдут в катакомбную церковь. Она также нуждается в епископе и группе священников. Реальность такова, что если от секты Бергольо отделится только один епископ в данной стране, то ему будет трудно оставаться у власти, поскольку гомосеть, оккупирующая Католическую Церковь, не позволит ему реализовать движение возрождения. Если бы от апостатической структуры отделились два или три диоцеза, епископам было бы легче сохранить для движения возрождения Церкви монастыри, реколлекционные дома, а по возможности и другие средства для катехизации и духовной деятельности. Но сегодня следует серьезно считаться и со второй формой, а именно с формой катакомбной Церкви. Однако нужно помнить, что всегда действовали и будут действовать слова, что врата ада Христовой Церкви не одолеют! + Илия Патриарх Византийского Вселенского (Католического) Патриархата + Мефодий, ЧСВВр + Тимофей, ЧСВВр епископы-секретари 12.02.2024

Este vídeo também pode ser visto aqui: https://vkpatriarhat.org/pg/o-decalogo-e-o-credo/ Inscreva-se para receber os boletins informativos do PCB https://bit.ly/3S5BcWx A transformação da Igreja Católica na anti-Igreja da Nova Era – a sinagoga de Satanás – foi precedida por uma década de preparação camuflada sob conceitos positivos. Culminou com o caminho sinodal LGBTQ de dois anos e meio seguido pela assembleia do Vaticano de outubro e a subsequente publicação do motu proprio de 1º de novembro de 2023, que já estabelece o início da mudança de paradigmas cristãos. Em 18 de dezembro de 2023, Bergoglio e seu cúmplice Fernández publicaram a carta magna da anti-Igreja bergogliana intitulada Fiducia supplicans, que aboliu os mandamentos de Deus e os substituiu pela bênção blasfema de um pecado hediondo. Trata-se de apostasia pública e rebelião contra Deus e Seus mandamentos. A seita de Bergoglio atua sob a bandeira da Igreja Católica, que ela invadiu. Bispos, padres e fiéis são enganados com banalidades positivas. Portanto, vivem alheios à trágica realidade de que o abuso da autoridade papal e a declaração Fiducia supplicans já transformaram a Igreja Católica na anti-Igreja da Nova Era, ou seja, na sinagoga de Satanás. Esta anti-Igreja tem o seu próprio anti-credo e o seu próprio anti-decálogo inspirados pelo espírito da mentira, pelo espírito do diabo. Embora seja tolerado recitar o credo na missa, na realidade já não é respeitado nem permitido defender as verdades da fé que ele contém. A respeito do Decálogo, o primeiro mandamento diz: “Eu, o Senhor teu Deus, sou um Deus ciumento. Não terás outros deuses diante de Mim. Não te curvarás diante deles...” No entanto, Bergoglio entronizou o demônio pagão da Pachamama na Basílica de São Pedro (2019) e entregou-se abertamente a Satanás sob a orientação de um bruxo no Canadá (2022). Ele fez ambos os gestos publicamente para mudar o pensamento católico. Ele deixou claro aos católicos que o pecado da idolatria não existia mais. Ao mesmo tempo, ele estabeleceu o precedente de que qualquer católico pode adorar livremente os demônios, consagrar-se a Satanás e depois adorá-lo com perversões imorais ou outros pecados. Quem, neste ambiente, diz abertamente que o gesto que Bergoglio fez em resposta ao pedido do bruxo foi um ato de consagração a Satanás, é tachado de fanático, cismático ou sectário que não respeita o santo padre. É assim de fortemente que atua o espírito de engano e de mentira através de Bergoglio e do seu abuso de autoridade. O Decálogo tem duas partes básicas. Os três primeiros mandamentos expressam o relacionamento com Deus e os restantes expressam o relacionamento com o próximo. Bergoglio cancelou a relação com Deus através da idolatria pública e do ritual de iniciação pagão. Através da legalização eclesiástica da sodomia, relacionada com a bênção deste pecado que clama ao céu, ele revogou não só o sexto e o nono mandamentos, mas todos os restantes. A imoralidade está intrinsecamente ligada ao ofuscamento da consciência. A alma cai nas trevas espirituais e não respeita mais os princípios morais fundamentais nem os mandamentos de Deus. Tal pessoa automaticamente se submete ao seu egoísmo e ao autoengano. O primeiro mandamento não só define a relação com Deus, mas também motiva a pessoa a lutar contra o pecado em si mesmo e ao seu redor. Aquele que tem consciência da verticalidade, isto é, da autoridade de Deus sobre ele – a Quem responde segundo a sua consciência – luta pela justiça e é capaz de se sacrificar desinteressadamente pelo próximo. O primeiro mandamento proporciona a verdadeira motivação para guardar os outros mandamentos. Pelo contrário, a abolição do primeiro mandamento e a legalização do pecado sodomita levam à abolição dos outros mandamentos. Bergoglio praticamente anula até o quarto mandamento. Promove a educação sexual, que é o oposto da educação adequada. No sistema de justiça juvenil, as crianças são incentivadas a denunciar alegadas violências contra os seus pais. Assim se denomina hoje a educação cristã. Bergoglio nunca se opôs ao sistema de justiça juvenil. Além disso, ao promover a homossexualidade, promove automaticamente o sistema juvenil de roubo de crianças, o que facilita a chamada adoção de crianças por homossexuais, muitos dos quais são pedófilos. O quinto mandamento diz: “Não matarás”. A Igreja profunda (Deep Church) de Bergoglio anda de mãos dadas com o Estado profundo (Deep State), cujo objetivo é conseguir o despovoamento, ou seja, a aniquilação em massa da humanidade. Um dos meios para atingir este objetivo foi a vacinação experimental, que Bergoglio promoveu quase fanaticamente sob o terror. Muitos morreram em consequência da inoculação e muitos sofreram graves danos à sua saúde. Bergoglio está igualmente obcecado em impor a mentira sobre a chamada crise climática, que é também um meio de despovoamento. Na sua exortação criminosa Laudate Deum ele até dita a criação de órgãos de controle supranacionais dotados de preeminência sobre os governos nacionais. Bergoglio encoraja e promove assim o terror mundial. O pseudopapa concede publicamente condecorações a abortistas em série, enquanto, por outro lado, excomunga um padre que luta para defender a vida dos nascituros. Bergoglio revoga o sexto e o nono mandamentos, relativos à moral, ao legalizar o pecado mais grave de todos, a sodomia. Além disso, o pseudopapa revoga o sétimo e o décimo mandamentos não promovendo o roubo vulgar, mas que no sistema de legalização da sodomia trata-se principalmente do roubo de crianças pelos chamados serviços sociais, a fim de entregá-las para a referida pseudoadoção a homossexuais. Ao apoiar veementemente o grande reinício de Schwab e a Agenda 2030, Bergoglio apoia privar todas as pessoas do planeta das suas propriedades com o objetivo de conseguir a fome e o despovoamento. Bergoglio suprime o oitavo mandamento com seus documentos promulgados pela autoridade papal usurpada. São um falso testemunho do Evangelho de Cristo e da doutrina autêntica da Igreja. Em relação à agitação do coronavírus, à crise climática ou à fraude de género e ao transgenerismo que leva ao transumanismo, em tudo isto Bergoglio dá falsos testemunhos contra a verdade e contra os inocentes. Com o seu falso testemunho, ele também encobriu escândalos de pedófilos e homossexuais. Sem sequer piscar, Bergoglio recita o credo enquanto destrói a sã doutrina representada pelo credo. Em seu documento “Ad theologiam promovendam”, ele estabelece o princípio da mudança de paradigma. Ele afirma literalmente: “A reflexão teológica é chamada a um ponto de viragem, a uma mudança de paradigma”. E finalmente introduz uma nova cláusula que diz: “Tudo o que decretei nesta Carta Apostólica em forma de motu proprio, ordeno que tenha valor estável e duradouro, apesar de qualquer disposição em contrário”. Para ser claro: toda a Sagrada Escritura e toda a tradição da Igreja são contrárias a este documento e são revogadas com ele. Com a sua declaração Fiducia supplicans, Bergoglio transforma a Igreja Católica em uma anti-Igreja da Nova Era, ou na sinagoga de Satanás. Anula tanto os Dez Mandamentos quanto o Credo cristão. Ele faz tudo isso sem que os católicos percebam que ele os arrastou para fora da Igreja Católica e os colocou sob uma maldição. Isso caiu sobre eles por causa de sua passividade. É por isso que cada fiel, padre e bispo católico deve agora acordar para a realidade. Devem separar-se da falsa doutrina, da falsa pseudo-igreja de Bergoglio e do falso profeta Bergoglio, que não é de forma alguma um papa legítimo. O arquiherege Jorge Bergoglio não é nenhum “santo padre”! Para que os católicos recebam a luz e a força para dar um passo salvífico, devem começar a cultivar a sua relação pessoal com Deus. Isto requer pelo menos uma hora diária de oração. O horário ideal é das oito às nove da noite. Sem oração, os católicos não conseguirão dar um passo rumo à sua salvação temporal e eterna e, pouco a pouco, sangrarão até à morte espiritualmente. + Elias Patriarca do Patriarcado católico bizantino + Metodio OSBMr + Timoteo OSBMr bispos secretários 16 de janeiro de 2024 Artigo adicional: Como os fiéis, padres e bispos devem reagir a Fiducia supplicans?

Sehen Sie dieses Video auf: https://vkpatriarhat.org/de/bischofe-der-tschechischen-republik/ Abonnieren Sie Newsletter vom BKP https://bit.ly/3Bd034V Liebe tschechische und mährische Bischöfe! Die jüngste Stellungnahme der Tschechischen Bischofskonferenz (CBK) zur Erklärung Fiducia supplicans hat den Eindruck erweckt, dass Sie sich alle bereits zu einer neuen Lehre bekennen. Diese Lehre widerspricht jedoch der gesamten Heiligen Schrift und der Tradition. Unser Patriarchat wendet sich nun an Sie in Übereinstimmung mit dem Internationalen Filial-Appell an alle Kardinäle und Bischöfe der katholischen Kirche. Dieser Appell, der am 2. Februar 2024 von katholischen Priestern und Gelehrten unterzeichnet wurde, enthält die folgenden zwei konkreten Forderungen: „(1) Folgen Sie dem mutigen Beispiel so vieler Mitbischöfe in der ganzen Welt: Bitte verbieten Sie unverzüglich die Anwendung dieses Dokuments in Ihrer Diözese. (2) Bitten Sie den Papst direkt, dieses unglückselige Dokument, das sowohl der Heiligen Schrift als auch der universalen und ununterbrochenen Tradition der Kirche widerspricht und das eindeutig einen schweren Skandal hervorruft, dringend zurückzuziehen.“ In Anbetracht der obigen Ausführungen muss jedoch betont werden, dass der Vatikan derzeit von einem abtrünnigen und ungültigen Papst besetzt ist. Liebe tschechische und mährische Bischöfe, in dieser Situation ist es notwendig, eine radikale Position für Christus und sein Evangelium einzunehmen, selbst um den Preis der Verfolgung oder sogar des Martyriums. Wenn Sie sich in einem klaren Hirtenbrief an die Priester und Gläubigen wenden und ihnen die Gefahr erklären, der Sie sich in Ihrem Bemühen, ihre Seelen zu retten, aussetzen, werden sie Sie sicherlich in Ihrer Treue zu Christus unterstützen und sich auf Ihre Seite schlagen. Dann sollten Sie, gestärkt durch die Wahrheit Gottes und des Volkes Gottes, den ungültigen Papst und seine ungültigen Sanktionen boykottieren. Möge der heilige Bischof Ambrosius Ihr Vorbild für die Treue zu Christus sein: Als die häretischen Arianer die Kaiserin beeinflussten und die Soldaten kamen, um die Basilika von Mailand einzunehmen, blieb der heilige Ambrosius drei Tage hintereinander mit den Gläubigen drinnen. Er antwortete auf die Drohungen: „Ich werde den Tempel Gottes nicht den Wölfen überlassen. Ich werde die Herde Christi nicht verraten. Wenn der Herr zulässt, dass sie mich töten, dann soll es hier auf den Stufen des Altars geschehen.“ Der Appell vom 2. Februar offenbart auch die Manipulation bei der Erteilung verschiedener Arten von Segnungen: „Die Segnung eines Paares (ob „liturgisch“ oder „pastoral“) ist sozusagen ein natürliches Zeichen. Die konkrete Geste sagt etwas Natürliches aus und hat daher eine natürliche, unmittelbare kommunikative Wirkung, die nicht durch die verbalen Vorbehalte des Dokuments künstlich verändert werden kann. Ein Segen als solcher impliziert in der universellen Sprache der Menschheit immer eine Zustimmung zu dem, was gesegnet wird. Das konkrete Zeichen, das mit einer solchen Segnung vor der ganzen Welt gegeben wird, ist daher, dass „irreguläre Paare“ – homosexuelle Paare – nach Ansicht der katholischen Kirche nun von Gott angenommen werden, und zwar genau in der Art der Verbindung, die sie als Paare spezifisch konfiguriert.“ Die Unterzeichner machen auch auf eine weitere Manipulation in der Erklärung Fiducia supplicans aufmerksam, die den Eindruck erweckt, dass verschiedene äußere Zwänge das Wesen der Segnung verändern. Wir zitieren aus dem Appell: „Die Tatsache, dass andere Umstände wie … Blumen, Hochzeitskleidung (Stehen vor dem Altar) und andere von der Handlung ausgeschlossen werden, ändert nichts am Wesen der Handlung, da die zentrale und wesentliche Geste bestehen bleibt. Außerdem wissen wir alle aus Erfahrung, was solche „Einschränkungen“ wert sind und wie lange sie andauern.“ Der Appell betont auch, dass Fiducia supplicans das Wesen des priesterlichen Segens bewusst falsch interpretiert. Wir zitieren aus dem Appell: „Tatsache ist, dass ein Priester zwei Menschen segnet, die sich als Paar im sexuellen Sinne präsentieren, und zwar als ein Paar, das durch seine objektiv sündige Beziehung definiert ist. Daher ist diese Handlung (unabhängig von den Absichten und Interpretationen des Dokuments oder den Erklärungen, die der Priester zu geben versucht) das sichtbare und greifbare Zeichen einer anderen Lehre, die der traditionellen Lehre widerspricht. Erinnern wir uns daran, dass die überlieferte Lehre zu diesem Thema als unfehlbar zu betrachten ist, da sie von der Schrift und der Tradition, einer universalen und ununterbrochenen Tradition, ubique et semper, eindeutig bestätigt wird. Und es ist zu bedenken, dass es sich um eine Lehre des Naturrechts handelt, die keine Änderung zulässt.“ Darüber hinaus zeigt der Appell im Voraus die katastrophalen Auswirkungen von Bergoglios häretischer Erklärung. Wir zitieren aus dem Appell: „In der Praxis werden sich die Gläubigen nicht einmal der subtilen theoretischen Begründungen bewusst sein, die durch die Erklärung eingeführt wurden, geschweige denn derer, die in der jüngsten Klarstellung der Erklärung hinzugefügt wurden. Die Botschaft, die tatsächlich lanciert wird und die das Volk Gottes und die ganze Welt unweigerlich registrieren wird und bereits registriert, ist folgende: Die katholische Kirche hat sich endlich weiterentwickelt und akzeptiert nun homosexuelle Verbindungen.“ Schließlich betont der Appell, dass die Bischofskonferenzen sowie einzelne Bischöfe, die die Erklärung Fiducia supplicans ablehnten, korrekt gehandelt haben. Wir zitieren aus dem Appell: „Diese Situation rechtfertigt voll und ganz die entschiedene Ablehnung (der Fiducia supplicans) durch so viele Bischofskonferenzen, so viele Prälaten, so viele Gelehrte und so viele einfache Laien. In diesem Zusammenhang ist es definitiv nicht zu rechtfertigen, insbesondere nicht für einen Kardinal oder einen Bischof, zu schweigen, denn der Skandal, der bereits eingetreten ist, ist schwerwiegend und öffentlich, und wenn ihm nicht Einhalt geboten wird, wird er sich zwangsläufig immer weiter ausbreiten.“ Kardinal Müller kommentierte die Haltung der afrikanischen Bischofskonferenzen, die Fiducia supplicans abgelehnt haben: „Jetzt betreten die Afrikaner die Bühne und übernehmen die Führung in der katholischen Kirche, und das ist eine sehr gute Sache, die sie da tun.“ Liebe tschechische und mährische Bischöfe, bitte verbieten Sie die Erklärung Fiducia supplicans! Wenn der illegitime Papst, der als offensichtlicher Häretiker sich selbst exkommuniziert hat, versucht, Sie Ihres Amtes zu entheben, gehen Sie unter keinen Umständen weg. Trennen Sie sich und Ihre Diözesen stattdessen von diesem offensichtlichen Häretiker! Auf diese Weise bereiten Sie die Bedingungen für die Annahme eines rechtmäßigen Papstes vor und retten nicht nur den Tempel, wie es der heilige Ambrosius tat, sondern die gesamte Diözese. Bergoglio hat die Lehre und Moral der Kirche verändert; sie ist nicht mehr die katholische Kirche. Die häretische Erklärung Fiducia supplicans markiert einen spirituellen Durchbruch. Sie zerstört die Grundlagen des Glaubens und der Moral und führt neue Paradigmen ein, wie es im Motu Proprio Ad theologiam promovendam festgelegt ist. Indem sie die Sünde abschafft, hebt die Erklärung Fiducia supplicans nicht nur den Dekalog und die Gesetze und Gebote Gottes auf, sondern auch das Glaubensbekenntnis, dessen Mittelpunkt Gott der Erlöser ist, der uns von der Sünde und dem ewigen Tod gerettet hat. Die Erklärung Fiducia supplicans vermindert und hebt die Todsünde der Sodomie auf und segnet sogar diese Sünde! Aber Gott bestraft sie mit zeitlichem (2 Petr 2,6) und ewigem Feuer! (Judas 7). Auf der Grundlage von Lügen und Missbrauch der päpstlichen Autorität schafft die Fiducia supplicans durch die Abschaffung der schwersten Sünde der Sodomie das Sühneopfer Christi am Kreuz für unsere Sünden ab! Das ist eine Rebellion gegen Gott und die Kirche. Es ist ein Übergang zu einer satanischen Anti-Kirche des Neuen Zeitalters. Es ist der Weg, der in die ewige Verdammnis führt! Die Aussage der Heiligen Schrift trifft voll und ganz auf den Pseudopapst Franziskus Bergoglio zu: „Der Mensch der Gesetzlosigkeit – der Sohn des Verderbens – wird sich in den Tempel Gottes setzen und sich als Gott ausgeben“ (2 Thess 2,4). Die Bischöfe können nicht länger schweigen. Jeder echte katholische Bischof muss einen entscheidenden Schritt tun, um die Seelen und die Kirche zu retten! Sie müssen die häretische Erklärung Fiducia supplicans verbieten und sich und ihre Diözesen von dem abtrünnigen Bergoglio trennen. Diese Trennung ist kein Schisma, sondern eine Erlösung! Franziskus Bergoglio hat sich von der orthodoxen Lehre getrennt, das heißt, er hat sich von der katholischen Kirche getrennt. Er hat sich selbst exkommuniziert und den Fluch Gottes auf sich gezogen (Gal 1,8-9). Das ist eine Realität, an der man nicht mehr zweifeln kann! Nun muss jemand unter den Bischöfen – den Nachfolgern der Apostel und den Verteidigern der orthodoxen Lehre – den Prozess der rettenden Trennung der Kirche von dem offensichtlichen Ketzer, der den päpstlichen Stuhl besetzt, einleiten. Sie, Bischöfe der Tschechischen Republik, sollten diesen Schritt tun, selbst um den Preis einer groben Verunglimpfung oder Verfolgung. Damit würden Sie das Verbrechen der Homosexuellen-Lobby wiedergutmachen, ein Verbrechen, das die Führung der CBK gegen Sie begangen hat. Sie wurden manipulativ in die Anhängerschaft der häretischen Erklärung Fiducia supplicans und damit auch in den Prozess der Satanisierung der Kirche einbezogen. Für Sie und Ihre Diözesen ist nun der Zeitpunkt gekommen, sich von Bergoglios homosexueller Sekte zu trennen. + Elija Patriarch des Byzantinischen katholischen Patriarchats + Methodius, OSBMr + Timotheus, OSBMr Bischöfe-Sekretäre Am 10. Februar 2024

Дивіться це відео також на: https://vkpatriarhat.org/vykhid-z-kryzy/ Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП https://bit.ly/3PJeqlG Кожен щирий єпископ, священник і католик усвідомлює, що сучасна Церква потребує духовного відродження. Воно мусить розпочатися від кожної людини зокрема, а особливо від основної клітини Церкви, якою є сім’я, тобто батько, мати і діти. Відродження кожного починається з молитви, тобто з формування особистого відношення до Бога. Але для цього треба створити умови, бо серед щоденного темпу життя людина не здатна знайти час для глибшої молитви. Однак при тому молодь і діти присвячують кілька годин на день смартфонам, які впродовж останніх років заморили світ. Так гайнують час не тільки в марноті, але прямо в тому, що спонукає до аморальних збочень, злочинів та сатанізму. Яка перспектива для людства, що не хоче прийняти правду, і, хоча є сто разів обмануте, продовжує вірити брехні, яке веде його до самознищення: дочасного і вічного? Яке рішення для християн, які хочуть зберегти віру і спасти свою душу? Єдиним шляхом порятунку є правдиве покаяння та витривала молитва. Багато хто запитує: «Що нам молитися, як і коли?». Тут подаємо коротку програму під назвою «Домашня церква», основою якої є так звана «Свята година», щодня з 20:00 до 21:00. Християнська духовність пов’язана з основними правдами віри та дотримуванням Божих заповідей. Це життя, коли ми щодня рахуємося з живим Богом, з реальністю боротьби з гріхом і духом брехні, та пам’ятаємо про вічність, смерть і Божий суд. Особливо треба змагатися за особистий контакт з Богом, за живу єдність з нашим Господом і Спасителем, з якої християнин щодня черпає світло і силу, щоб залишитися вірним Господу. Для цього необхідно у своєму особистому житті дотримуватися Божих законів і Христових заповідей. Скромність, до якої нас закликає Євангеліє, сьогодні надзвичайно актуальна. Вона є протилежністю до матеріалізму, тобто до поневолення речами і житейською гордістю. Бог шукає правдивих християн, щоб вони стали сіллю і світлом, новою закваскою, яка згодом може заквасити паралізовану Католицьку Церкву. Крім того, сьогодні поганська псевдодуховність всмоктується в духовний вакуум, створений споживацьким суспільством, переповненим духом цього світу. Ні в якому разі християнин не може замінювати молитву так званими східними медитаціями дзену та йоги чи іншими психотехніками і практиками Нью-Ейдж. Це було б духовним самогубством. Святі стали святими насамперед через витривалу молитву, а це діє і сьогодні. Рекомендуємо цю перевірену програму для домашньої церкви, основою якої є Свята година з 20:00 до 21:00: Понеділок 20:00-21:00 5 хвилин визнаємо свої гріхи, після кожного короткого визнання промовимо: «Господи, помилуй!», а інші також скажуть: «Господи, помилуй!». 5 хвилин дякуємо Богові і кожен закінчує подяку словами: «Дякую Тобі, Господи», а інші також повторюють: «Дякую Тобі, Господи». 5 хвилин просимо і прохання закінчуємо словами: «Просимо Тебе, вислухай нас», а інші повторюють те саме. 15 хвилин співу Близько 25 хвилин молитва на Вервиці. Година завершується молитовною зупинкою, а о 21:00 вірні приймають благословення, яке уділяють єпископи і священники. Вівторок 20:00-21:00 Така ж програма Середа 20:00-21:00 Близько півгодини «Молитва єдності та сили» згідно з Мр. 11,23 (див. https://vkpatriarhat.org/vvp-cherez-koho-boh-vyzvolyt/) Молитва на Вервиці На кінець молитовна зупинка і прийняття благословення. Четвер 20:00-21:00 Розважання про Господні страждання і Хресна дорога (див. https://vkpatriarhat.org/wp-content/uploads/2022/04/ua-Khrystovi-strazhdannya.pdf) На кінець молитовна зупинка і прийняття благословення. П’ятниця 20:00-21:25 Один тиждень – розважання над 1, 2, 3, 4 словом з хреста Другий тиждень – розважання над 3, 5, 6, 7 словом з хреста (див. https://vkpatriarhat.org/category/svjatkyvannja-nedili/) О 21:00 – молитовна зупинка і прийняття благословення, а далі продовжуються розважання. Програма переживання Святої години може бути змінена відповідно до періоду року. Наприклад, у Різдвяний час півгодини співаємо колядки і півгодини молимося на вервиці. Також можна, наприклад, один-два дні на тиждень присвятити цілу годину співу побожних пісень, особливо якщо хтось має можливість акомпанувати на музичних інструментах. У співі ми часто легко відкриваємося Духу Божому і таким чином також можемо поглибити наше особисте відношення до Небесного Отця, до Ісуса, а також до Його і нашої Матері. Ідеально було б намагатися дотримуватися запропонованої програми цілий рік, і тільки потім можна запроваджувати різні зміни. Але перш за все треба пильнувати, щоб зміна не угасила духа особистого відношення до Бога і щоб крізь неї не проник дух світу. Дуже корисно, наприклад, після закінчення Святої години, хоча б один або два рази на тиждень читати Життя мучеників і святих. Свята година має стати частиною кожного нашого дня. Початки найважчі, але кожен, хто витриває, побачить позитивні плоди. Свята година є буквально необхідною умовою для укорінення сім’ї в християнському стилі життя серед тиску світу. Тоді повністю змінюється атмосфера в сім’ї. Ця одногодинна молитва вносить Божий мир і гармонію та благотворно і зціляюче діє на людські душі. Ісус сказав: «Не могли хоча б одну годину чувати зі Мною?». Це прохання Ісуса має бути для нас першочерговою мотивацією на кожен день. Час, який виділимо на молитву, є конкретним даром Богові. Водночас це для нас жива і свята жертва, наша духовна богослужба (пор. Рим. 12,1). Цей час приносить нам велике благословення. Ісус закликає нас: «Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії не підкопують і не викрадають». Тому треба почати і витривати. Програма на вихідні включає також відновлене святкування неділі, яке починається вже в суботу ввечері. Субота 20:00-21:20 Пророча молитва відповідно до Єз. 37 (див. https://vkpatriarhat.org/?p=35705). О 21:00 – молитовна зупинка і прийняття благословення, а далі продовжується молитва. Розпочинається святкування неділі: Субота 21:20-22:20 Розважання про правди воскресіння – 1-ша година (див. https://vkpatriarhat.org/5-chastyn-sviatkuvannia-nedili-chastyna-i-kh/). Неділя 5:00-7:00 Розважання про події воскресіння недільного ранку і спів (див. https://vkpatriarhat.org/sviatkuvannia-nedili-chastyna-2/, https://vkpatriarhat.org/5-chastyn-sviatkuvannia-nedili-chastyna-iii/). 8:00-9:00 Розважання і знову прийняття Святого Духа (https://vkpatriarhat.org/sviatkuvannia-nedili-chastyna-4/). Участь у Літургії Хто не може бути присутнім на Літургії, може переживати Літургію духовно згідно з брошурою (див. https://vkpatriarhat.org/wp-content/uploads/2022/08/ua-Tainstvo-viry-Yevkharystiya.pdf). Після обіду: Братня спільнота – приблизно 3-5 сімей, бажано окремо чоловіки і окремо жінки, триває приблизно 1-2 години. Може закінчитися розважанням про появу Ісуса учням з Емауса – 20 хвилин (див. https://vkpatriarhat.org/sviatkuvannia-nedili-chastyna-5/). 20:00-21:00 Розважання – Ісус з’являється апостолам без Томи, а потім апостолам з Томою (див. https://vkpatriarhat.org/sviatkuvannia-nedili-chastyna-5/, https://vkpatriarhat.org/poiava-v-halylei-p-iatystam-bratam/). На кінець молитовна зупинка і прийняття благословення. Це сучасна модель святкування дня Господнього, тобто дня Христового воскресіння і Зіслання Святого Духа. Тут намагаємося реалізувати ідею чотирьох основних принципів першої Церкви в Єрусалимі: 1) молитва; 2) апостольське вчення; 3) Літургія; 4) братня спільнота (див. Ді. 2,42). Модель святкування дня Господнього, тобто дня Христового воскресіння і Зіслання Святого Духа, включає реалізацію чотирьох основних принципів першої Церкви в Єрусалимі: 1) молитва; 2) апостольське вчення; 3) Літургія; 4) братня спільнота (див. Ді. 2,42). Для домашньої Церкви також рекомендуємо щоденні молитовні зупинки на 3-5 хвилин згідно зі старою церковною традицією в наступні години: при вставанні, о 9:00, 12:00, 15:00, 18:00, 21:00 і перед сном (див. https://vkpatriarhat.org/sim-molytovnykh-zupynok-protiahom-dnia/). Про перших християн сказано, що вони збиралися в храмі та по домах (Ді. 5,42). Апостол Павло говорить про домашні церкви: «Вітають вас Церкви азійські. Вітають вас у Господі сердечно Акила і Прискилла з їхньою домашньою Церквою» (1 Кор. 16,19). «Вітайте братів у Лаодікеї і Німфана та його домашню Церкву» (Кол. 4,15). Основу домашньої церкви становить сім’я, яка є малою церквою. Здорова християнська сім’я – це жива клітина Церкви, яка має свій молитовний порядок. До сучасної кризи віри додався буквально смертельний удар у формі «Fiducia supplicans». Через це не тільки дух світу, але прямо прокляття проникло в Католицьку Церкву. Таким чином вона перетворюється на антицеркву Нью-Ейдж, яка веде не до спасіння, а до прокляття. Тепер від кожного єпископа залежить, чи через свою відвагу і вірність Христові він усуне цю хмару духовної темряви з довірених йому Богом душ, чи, навпаки, дасть їй простір. Вирішальною тут є саме молитва віруючих. Тому необхідно поставити на перше місце відродження сім’ї через домашню церкву. Усі інші акції, які б заміняли молитву, є або неважливі, або оманливі, або навіть шкідливі. Може виникнути ситуація, коли вірний єпископ виступить проти секти Бергольйо, але його буквально насильно позбавлять уряду, а на його місце прийде єпископ-єретик, який утримуватиме дієцезію під прокляттям «Fiducia supplicans». Що має робити цей переслідуваний за Христа єпископ? Нехай він разом з групою з 4-5 священників почне жити формою монашого життя в звичайному домі у придатному для цього місці своєї дієцезії. Одночасно ця спільнота стане духовним центром, звідки будуть керувати і підбадьорювати вірних священників, а також активних мирян і сім’ї. Звідти вони також здійснюватимуть зовнішню місію відповідно до існуючих можливостей. Відродженню Церкви також служить система учнівства. Це щось подібне до колишнього т.зв. катехуменату в Церкві. Отож для сьогоднішніх правовірних єпископів є два варіанти: або вони врятують дієцезію і залишаться на посаді, відокремлені від апостатичної структури Бергольйо, або перейдуть до катакомбної церкви. Вона також потребує єпископа і групу священників. Реальність така, що якщо від секти Бергольйо відділиться лише один єпископ в даній країні, то йому буде важко залишатися на посаді, оскільки гомомережа, яка окупує Католицьку Церкву, не дозволить йому реалізувати рух відродження. Якби від апостатичної структури відділилися дві чи три дієцезії, єпископам було б легше зберегти для руху відродження церкви, монастирі, реколекційні будинки, а при можливості й інші осередки для катехизації та духовної діяльності. Але сьогодні треба серйозно рахуватися і з другою формою, а саме з формою катакомбної Церкви. Однак пам’ятаймо, що завжди діяло і буде діяти, що пекельні ворота Христової Церкви не подолають! + Ілля Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату + Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр єпископи-секретарі 12.02.2024

Watch this video on: https://vkpatriarhat.org/en/?p=24142 Subscribe to BCP newsletters https://bit.ly/3cJLzzm In interior prayer, it is necessary to realize the essential truths that concern each person individually, namely death, God’s judgment, and eternity. Christian contemplation has traditionally focused on two areas. The first area is the last things of man, and the second is Christ’s suffering and His death. We return to these spiritual sources even now. Principles of interior prayer The prayer position is important. You kneel or stand with your arms up. For the beginning and for a certain time, loud expression helps us focus our attention. Scripture says: “The Spirit Himself makes intercession for us with groanings which cannot be uttered.” (Rom 8:26) Praying in tongues is usually simplified here to two-syllable words. Many have experience of the words “mana” or “bara”. Other two-syllable words may also be used, but one must beware lest some of them refer to a pagan mantra, i.e. the name of a demon. The word mana is mentioned in Ex 16:31 and bara means create (Gen 1:1). Jesus refers to Himself as the spiritual bread, God’s manna. But this is not about the meaning of the words; in essence it is just a simple supporting speech disposing us to interior prayer. Psalm 28 and others mention this cry of our spirit: “Answer me when I call to You, O my God.” As for contemplative orders, it is helpful to pray this interior prayer for three to five hours a day. It is possible to skip it one day a week. If zealous women, retired women or tertiary women pray, they follow a set prayer schedule in proportion to their abilities. As for priestly communities that devote Monday and part of Tuesday to prayer and the Word of God, it is appropriate to pray in this way for three hours at least on that day. The fourth hour can be spent praying the Breviary (Liturgy of the Hours) or the Rosary. The introductory motivational word in prayer is used for beginners; later it is enough to introduce the next part only briefly. When praying, it is advisable to have a watch, a notepad and a Bible handy. The first part of the interior prayer is about contemplating the last things of man. In the second part, we focus on the cross of Christ and His redemptive death. The first contemplation lasts 20 minutes. We begin with the motivational word. Motivational word for the first part: God’s Word says: “You have come … to the city of the living God, the heavenly Jerusalem. You have come to thousands upon thousands of angels in joyful assembly, to the church of the firstborn, whose names are written in heaven. You have come to God, the Judge of all men…” (Heb 12:22f) Become aware of the reality of death that awaits you. Jesus says: “Be ready, because you know neither the day nor the hour.” The second truth: God’s judgment. Jesus says: “There is nothing concealed that will not be disclosed. You will have to give account for every idle word.” The third truth: Eternal heaven, eternal hell. Both are eternal. We only have a lifetime to determine what our eternity will be like. The fourth truth: God’s mercy lasts only for a lifetime and requires repentance: “If we walk in the light, the blood of Christ cleanses us from all sin.” Now bring your sins to the cross of Christ and ask for forgiveness. Look with faith at Christ’s wounds, into His eyes, and receive forgiveness. Then your own prayer follows in which you reflect on these four truths. In the next part of the prayer – unlike the first part, which was more of a free contemplation – we intensely focus on God’s word. Its beginning can be compared to the launch of a three-stage space rocket. It needs to expend the most energy to lift off and overcome the Earth’s gravity. Without inward and outward self-denial, we are unable to break free from the gravity of our self-centredness and vanity. Getting into the presence of God and then abiding in God’s word requires summoning up all our strength at the very beginning. Motivational word for the next part (Rom 6:6) “We know that our old self was crucified with Him (with Christ) so that the body of sin might lose its power…” The letter of Scripture is to be received in the Spirit of truth and applied in the same Spirit. The word co-crucified, Greek synestaurothe in the aorist tense, means that an event that happened in the past has a continuation in the present. Thus we can say: “was and is crucified”. But for our part, the verb “is”, which expresses a present reality, requires a faith that unites us at present to Jesus and to what He has done for us. This is a cooperation of faith on our part. We receive by faith and then abide in this reality and reckon with it in our lives. This is biblical – saving – faith. Try intensively to abide in the reality of this word and thus in God’s presence for a quarter of an hour. Keep your focus on the so-called present moment, which is an element of spiritual union in interior prayer – it is like time has stopped. Imagine yourself holding on to the cross or even hanging with your hands nailed to Jesus’ feet. The whole globe pervaded with the spiritual metastasis of evil, original sin, is hung on your feet. This metastasis is in every human soul. But now this whole system of evil is connected through you to the cross of Christ; this old self is now paralysed, crucified, that is, “the body of sin has lost its power” (Rom 6:6b). All human souls have been corrupted by one and the same old self, which is the body of sin. Hanging over the globe, you see a dark abyss beneath. Now you hold the old self nailed to the cross by faith. It is in you and it is in all people. Scripture says – our old self: “We know that our old self” – not only your old self, but our old self “was crucified with Christ”. Keep your mind focused on the words with Him, and from time to time look into the face of Jesus, aware that you are now in spiritual union with Him, that you are now together with Him. Hold on to this by faith, and do not let go. Do not let in any distracting thought or daydreaming; just abide in God’s word. You feel a certain pressure of evil from the old self pulling you down. At that moment you can repeat in your thoughts, “I won’t let go!” and then again, “together with Him” (crucified with Him): In this way, not only my old self, but our old self is paralysed at this point of time – both in me and in you (all of you). This is your mission. You can think of the different continents: now the old self is paralysed, now, at this moment, the system of evil cannot work. This quarter-hour is a spiritual struggle for vigilance in union with Jesus. You do not let in any thought; you just keep your mind focused on the word “together, together” (with Him). The spiritual infection, or the old self, is one; it is an infection from the devil. Today it may be likened to a harmful genetic spiritual vaccine. This spiritual poisoning is within us, even if we are not aware of it. But we see its negative fruits – all the evil and ultimately physical death. At the very moment you are spiritually united by faith to the cross of Christ, you paralyse this power of evil. Jesus has already paralysed the old self on Calvary. Our old self was crucified with Christ, as Scripture testifies. So Jesus was not crucified alone. Physically, He was, it is true, but spiritually He was crucified with the old self. At this moment, you are united to Jesus and you are a representative of sinners at the same time. You also act on their behalf, whether they like it or not, whether they are aware or unaware. Because the old self is also within you, you have the right to hold it nailed to the cross now. When you hold it nailed to the cross, it is not separated from other people, but is connected to them; they form one whole, a whole mechanism, a whole network. Through faith in God’s word you know, too, that our, I repeat – our – old self is now crucified with Christ through you. Was and is! This is a faith breaking from time into eternity. That was an intensive quarter-hour of crucifixion with Christ. We know that this mystery of faith works in the spiritual realm. When you are united to Jesus crucified, He paralyses the whole dark organism of the old self in all souls. At that very moment, God’s grace works in these souls. Many receive the light to be converted, others tempted to commit evil are paralysed, the dying receive the grace of salvation. Let us now proceed to the truth expressed in the following Bible verses: “When Jesus saw His mother, and the disciple standing by, He said to His mother, ‘Woman, behold your son!’ Then He said to the disciple, ‘Behold your mother!’ And from that hour that disciple received her into his own (eis ta idia).” We abide in this truth for another 15 minutes, experiencing the spiritual transplantation of a new heart. Try to perceive and experience the following words: Jesus saw the disciple – He now sees me as His disciple. Jesus speaks to the disciple – now He speaks to me. You can look into His eyes in spirit, and now you fulfil His legacy with the same faith and dedication as the disciple John by the cross. “That disciple received her into his own,” Greek eis ta idia, Latin in sua – that is, into his innermost self. How did he receive the Mother of Jesus into his own? Through faith. The Mother of God said at Fatima: “In the end, my Immaculate Heart will triumph.” These 15 minutes do not require increased concentration; the act of receiving the Mother of Jesus into our own and the words related to it can be experienced more freely. When we spiritually receive the Mother of Jesus into our heart, we realise that she is the New Jerusalem, or the living temple of God, where God meets with His people (cf. Rev 21:2-3). The New Jerusalem is symbolized by a square (Rev 21:16). We ask: How is our first mother Eve and her genetic spiritual code of evil in us humans? It cannot be seen, but we taste the fruits of this inherited evil on a daily basis. Through sin, Eve, the mother of the human race, received the devil’s infection, the poison of the infernal serpent, that is, pride and emancipation from God, or self-centredness. The Mother of Jesus is the new woman who, by contrast, crushes the head of the devil (Gen 3:15). She is the new Mother, the Mother of the firstborn – that is Jesus, and of the secondborn, who have received Jesus. Mary, the Mother of Jesus and our Mother, is full of grace – kecharitomene (Lk 1:28). We know that the essence of original sin consists in the loss of grace, and we fell from grace through the first woman Eve. The fact that Mary is full of grace means, in consequence, that she is all-immaculate, without the stain of sin passed on to us by the first mother, Eve. Finally, you may realise: I have received the Mother of Jesus. I have a new heart. We can devote the last five minutes of this hour to sharing testimony. These two truths – the co-crucifixion (15 minutes) and the reception of the Mother of Jesus (15 minutes) – dispose us to receive the other four truths that are linked to the last four words from the cross. We will talk about them in the second part, in the introduction to the mystery of Christ’s death. Scripture says: “Do you not know that you were immersed through baptism into Christ’s death?” (cf. Rom 6:3f)

Sehen Sie dieses Video auf: https://vkpatriarhat.org/de/wie-sollten/ Abonnieren Sie Newsletter vom BKP https://bit.ly/3Bd034V Wir fragen: Was ist die Erklärung Fiducia supplicans? Es ist eine Rebellion gegen Gott und der Autogenozid der katholischen Kirche. Wer ist der Autor dieser Erklärung? Der ungültige Papst Franziskus Bergoglio und sein Komplize Fernández. Wie sollen die Katholiken auf diese Situation reagieren? Die einzige Lösung für gläubige Katholiken, Priester und Bischöfe, die gerettet werden wollen, besteht darin, sich von der Bergoglianischen Sekte zu trennen, die den Vatikan besetzt hält. Diese Trennung ist eine rein evangelische Forderung. Bergoglios Vatikan ist nicht mehr die katholische Kirche. Bergoglio ist kein Hirte, und auch diejenigen, die sich ihm unterwerfen und ihm gehorchen, sind es nicht. Der Herr Jesus sagt von ihnen, dass sie Diebe und Söldner sind, die nicht durch die Tür eingetreten sind, sondern durch die Hürde der Orthodoxie hineingeklettert sind. Die heutige Tragödie ist die Häresie der Papolatrie, die behauptet, dass ein falscher Papst nicht seines Amtes enthoben werden darf, sondern ein gültiger Papst bleibt. Die Lehre der Kirche verurteilt die Häresie der Papolatrie. Die Kirchenväter, die Kirchenlehrer, die dogmatische Bulle Cum ex apostolatus officio und in erster Linie die Heilige Schrift zeigen deutlich, dass ein offensichtlicher Häretiker den Fluch Gottes, ein Anathema, auf sich zieht (Gal 1,8-9). Dies ist der Fall bei Pseudopapst Franziskus, der ein anderes, sodomitisches Anti-Evangelium predigt. Die Heilige Schrift sagt, dass selbst wenn ein Apostel selbst oder sogar ein Engel vom Himmel eine andere Lehre predigt als die, die Jesus Christus uns gegeben hat, sei er verflucht. Der Heilige Bellarmin fügt dem hinzu: „Der offensichtlich irrende Papst hört von selbst auf, Papst und Haupt zu sein, indem er von selbst aufhört, ein Christ und Glied der Kirche zu sein.“ Fiducia supplicans ist die Magna Carta (Große Charta) von Bergoglios satanischer Anti-Kirche. Was sollen Katholiken in dieser Situation konkret tun? Es ist notwendig, dass eine Gruppe von Katholiken in der Gemeinde zusammenkommt, versteht, was die Wahrheit ist, sich an ihren Pfarrer wendet und ihm deutlich sagt, dass sie sich von Bergoglios Struktur, die die Führung der katholischen Kirche innehat, trennen müssen. Der Pfarrer wird ihnen sagen: „Wenn ich das tue, wird mich der Bischof entlassen.“ Was wird ihm die Gruppe der Gläubigen antworten? „Wenn Sie entlassen werden, stehen wir hinter Ihnen.“ Der Pfarrer wird dann sagen: „Der Bischof wird unsere Kirche nehmen!“ Sie werden antworten: „Wir werden sie ihm nicht geben, und wenn sie uns gewaltsam weggenommen wird, werden wir uns woanders treffen, nicht mehr in der Kirche. Aber wir werden bei Ihnen bleiben.“ Wenn der Priester sagt: „Ich muss meinem Bischof gehorchen, und mein Bischof ist dem Pseudo-Papst Franziskus untergeordnet“, werden die Gläubigen antworten: „Wenn das der Fall ist, trennen wir uns von Ihnen; Sie sind nicht mehr unser Priester. Lassen Sie diejenigen, die Christus und seinen Heilsweg verraten haben, in Ihre Kirche kommen.“ Wenn der Priester aufwacht und sagt: „In Ordnung, dann bleibe ich bei euch, treue Katholiken. Ich werde mich mit mehreren Priestern zusammenschließen und wir werden unseren Bischof persönlich oder schriftlich ermutigen, sich mit der gesamten Diözese von Bergoglios Sekte zu trennen“. Dadurch werden die Voraussetzungen dafür geschaffen, dass ein wahrer und gültiger Papst akzeptiert wird. Dies ist die einzige Lösung. Wenn es mehr solcher Priester in der Diözese gibt und sie sich für Christus und eine gesunde Lehre vereinen, dann besteht die Hoffnung, dass der Bischof, der die Unterstützung der Priester und die Priester die Unterstützung der Gläubigen hat, seiner Pflicht nachkommen wird, sich vom abtrünnigen Vatikan zu trennen. Wenn der Bischof sich jedoch weigert, sich zu trennen, müssen sich die rechtgläubigen Priester und Gläubigen von ihm trennen. Es gibt keine andere Lösung. Es wird sich nicht um ein Schisma handeln, sondern um einen notwendigen Rettungsprozess. Es ist Bergoglio, der ein Schisma verursacht, eine Trennung von den Gesetzen Gottes. Was sollten die Bischöfe tun? Trennen Sie sich so schnell wie möglich mit ihren Diözesen vom bergoglianischen Vatikan. Dadurch wird Raum für die Akzeptanz des rechtmäßigen Papstes geschaffen. Das ist heute die einzige Lösung. Der rechtgläubige Bischof sollte die Priester, von denen er weiß, dass sie Christus treu sind, zu sich rufen und mit ihnen die Trennung der gesamten Diözese von der Unterordnung unter den abtrünnigen Vatikan vorbereiten. Anschließend sollte er alle Priester einladen und ihnen die Situation klar erklären, damit sie verstehen, dass die einzige Lösung darin besteht, sich von Bergoglio, dem Abtrünnigen, zu trennen. Schließlich kann er die Priester auffordern, öffentlich die Hand zu heben, um zu zeigen, wer für die Trennung ist und wer dagegen. Diejenigen, die sich dafür entscheiden, bei Bergoglio zu bleiben, unterstützen in Wirklichkeit das Anti-Evangelium, das ein Anathema hervorruft. Der Bischof soll sie daher zu gegebener Zeit aus der Kirche ausschließen und vor den Gläubigen erklären, dass sie sich vor ihnen in Acht nehmen müssen, da sie keine katholischen Priester mehr sind. Der unentschlossene Bischof unterstützt das sogenannte Overton-Fenster der Meinungsänderung. Wenn sich die Katholiken nicht von Bergoglio trennen, werden seine Verbrechen zur Norm werden und die Umwandlung in eine New-Age-Anti-Kirche wird Wurzeln schlagen. Aber jetzt ist noch Zeit für die Erlösung! Wenn der Bischof passiv und schweigend bleibt, wird er von Bergoglio den Befehl erhalten, die Sünde zu segnen. Wenn er sich weigert, wird Bergoglio ihn trennen und entlassen, so dass ein solcher Bischof schließlich zu einem Feigling und Verräter wird. Wenn er jedoch im Glauben handelt, wird er zum Helden werden und die Diözese retten. Selbst den Priestern muss dies bewusst sein. Deshalb müssen sie sich zusammenschließen und ihren Bischof bei der Trennung von Bergoglio voll und ganz unterstützen. Sie müssen fest hinter ihm stehen, um diesen für die Kirche rettenden Schritt zu unternehmen. Wir lenken die Aufmerksamkeit insbesondere auf jene Bischöfe, die klar erklärt haben, dass sie die Segnung homosexueller Paare in ihrer Diözese nicht einführen werden. Dieser Schritt ist lobenswert, aber nicht ausreichend, da Bergoglio diese Bischöfe einen nach dem anderen absetzen wird. Daher ist es notwendig, den zweiten Schritt zu tun: sich von Bergoglio und seiner Sekte zu trennen. Dies wird die Voraussetzungen für einen echten Papstes schaffen. Wenn in dieser gewissen Zwischenzeit, wenn die Fiducia supplicans bereits ausgestellt wurde, ein Bischof oder Priester immer noch sagt „vereint mit unserem Papst Franziskus“, erklärt er damit öffentlich, dass er in Vereinigung mit einem falschen Papst ist, der sich in öffentlicher Rebellion gegen Gott befindet. Aus diesem Grund fällt das Anathema Gottes – der Fluch – auf einen solchen Bischof oder Priester. Natürlich gilt im gleichen Atemzug auch die Exkommunikation latae sententiae für ihn. Wenn sich die Priester daher weiterhin zu dieser Vereinigung bekennen, müssen die Gläubigen sie mündlich und schriftlich ermahnen und warnen. Wenn sie jedoch während der Messe weiterhin die Vereinigung mit einem öffentlichen Abtrünnigen von Christus, d.h. einem öffentlichen Judas, erwähnen, dann soll sich eine Gruppe wahrer Gläubiger untereinander einigen, und bei einer solchen Messe in dem Moment, in dem der Priester sagt, „vereint mit unserem Papst Franziskus“, sollen sie „Anathema“ ausrufen und die Kirche aus Protest verlassen und nicht mehr betreten. Dasselbe sollten sie in Kirchen tun, in denen die Vereinigung mit dem Pseudopapst von den Bischöfen bekennt wird. Sofern sich ein Bischof nicht rechtzeitig trennt, wird er die mutigen Priester entsprechend Bergoglios Absichten sozusagen suspendieren. Wenn ein mutiger Priester die Unterstützung der Gläubigen hat, sollte er nicht gehen. Angenommen, er wird gewaltsam vertrieben, dann soll er mit seinen Gläubigen eine Katakombenkirche bilden. Ein Bischof, der beispielsweise einen einzelnen Priester dafür bestraft, dass er den Namen des Häretikers Bergoglio während der Liturgie nicht mehr ausspricht, zeigt, dass er gegen Christus rebelliert und sich damit unter das Anathema, den Fluch, stellt (Gal 1,8-9). Gleichzeitig wird er sich allein durch diese Tatsache selbst exkommuniziert latae sententiae. Die Messe eines solchen Bischofs ist ungültig, und sein Segen ruft nicht mehr den Segen Gottes, sondern einen Fluch, d.h. geistige Finsternis, hervor. Priester und Gläubige müssen sich von einem solch ketzerischen Bischof trennen; andernfalls werden sie, wenn sie von ihm geleitet werden, im ewigen Verderben enden! + Elija Patriarch des Byzantinischen katholischen Patriarchats + Methodius, OSBMr + Timotheus, OSBMr Bischöfe-Sekretäre Am 15. Januar 2024

Watch this video on: https://vkpatriarhat.org/en/?p=24130 Subscribe to BCP newsletters https://bit.ly/3cJLzzm Every sincere bishop, priest and believer perceives that the contemporary Church needs a spiritual revival. This must begin with each individual, and especially with the basic cell of the Church, which is the family, that is, father, mother and children. For everyone, it begins with prayer, that is, building a personal relationship with God. But the conditions for this must be created, because in the daily pace of life one is unable to find time for deeper prayer. On the other hand, however, young people and children spend several hours a day on smartphones, which have swept the world in recent years. Thus, they waste their time not only in vanities, but directly in instructions on moral depravity, crime and satanism. What are the prospects for humanity that refuses to accept the truth? People may be deceived a hundred times, and still continue to believe lies that lead them to their own self-destruction, both temporal and eternal. What is the solution for Christians who want to keep the faith and save their souls? The only way to save oneself is true repentance and persistent prayer. Many ask: What should we pray, how and when? We provide here a short guide entitled “Home church”, the basis of which is the so-called Holy Hour daily from 8 to 9pm. Christian spirituality is connected with the basic truths of faith and keeping God’s commandments. It is a life that reckons daily with the living God, with the reality of the struggle with sin and the spirit of lies, and remembers eternity, death and God’s judgment. It is vital to maintain a personal contact with God, a living connection with our Lord and Saviour, from where the Christian draws light and strength for each day to remain faithful to the Lord. This also includes keeping God’s laws and Christ’s commandments in our personal life. Modesty that the Gospel urges upon us is extremely topical today. It is the opposite of materialism, i.e. slavery to things and the pride of life. God is looking for true Christians to become the salt and the light, the new leaven that can leaven the paralyzed Catholic Church. Today, moreover, pagan pseudo spirituality is being sucked into the spiritual vacuum created by a consumerist society overwhelmed by the spirit of this world. In no case can a Christian replace prayer with the so-called oriental Zen or yoga meditation or other New Age psychotechniques or practices. That would be spiritual suicide. Saints became saints primarily through persistent prayer, and this is still true today. We recommend the following tried and tested prayer schedule for the home church, which is based on the Holy Hour from 8 to 9 pm: Monday 8-9pm 5 minutes confessing sins to God and to one another – after each short confession of sin you say, “Lord, have mercy!”, and the others also say, “Lord, have mercy!” 5 minutes giving thanks to God – after each short prayer of thanks you say, “Thank You, Lord,” and the others also say, “Thank You, Lord” 5 minutes of prayer intentions – after each intention you say, “Lord, hear our prayer,” and the others say the same 15 minutes singing About 25 minutes praying the Rosary The hour ends with a prayer stop and the faithful receive a blessing given by bishops and priests at 9pm Tuesday 8-9pm The same schedule Wednesday 8-9pm About half an hour – prayer of unity and power acc. Mk 11:23 (see https://vkpatriarhat.org/en/?p=13812) Prayer of the Rosary Prayer stop and receiving a blessing at the end Thursday 8-9pm Contemplation of the Lord’s passion and the Way of the Cross (see https://vkpatriarhat.org/en/?p=812, https://vkpatriarhat.org/en/?p=808) Prayer stop and receiving a blessing at the end Friday 8-9:25pm One week – contemplating 1st-4th word from the cross The other week – contemplating 3rd, 5th, 6th and 7th word from the cross (Seven Words from the Cross – see https://vkpatriarhat.org/en/?cat=47) At 9pm – we make a prayer stop, receive a blessing, and then continue the prayer The schedule of the Holy Hour can be modified according to the period of the year. For example, during Christmas time we can sing carols for half an hour and pray the Rosary for another half hour. We can also, for example, devote a whole hour to singing religious hymns once or twice a week, which may also be accompanied by musical instruments if possible. Through singing, we often open ourselves easily to the Spirit of God, and in this way, we can deepen our personal relationship with our Heavenly Father, with Jesus and His and our Mother. It would be ideal to try to follow the suggested schedule for a whole year, and only then can various changes be introduced. But above all, one must be vigilant to ensure that the change does not quench the spirit of our personal relationship with God and that the spirit of the world does not penetrate through it. It is very good, for example, to read about the lives of the martyrs and saints at least once or twice a week after the end of the Holy Hour. The Holy Hour should become a part of our daily life. The beginnings are the most difficult, but anyone who perseveres will see positive results. The Holy Hour is truly a necessary condition for rooting a family in a Christian lifestyle amidst the pressure of the world. It completely changes the atmosphere in the family. This one-hour prayer brings us God’s peace and harmony and has a beneficial healing effect on human souls. Jesus said: “Could you not watch with Me one hour?” This request of Jesus should be our primary motivation every day. The time we devote to prayer is a concrete gift to God. It is also our living and holy sacrifice, our spiritual service (cf. Rom 12:1). This time brings us great blessing. Jesus encourages us: “Lay up for yourselves treasures in heaven, where neither moth nor rust destroys and where thieves do not break in and steal.” Therefore, we must begin and persevere. The weekend schedule also includes a renewed Celebration of Sunday, which begins on Saturday evening. Saturday 8-9:20pm Prophetic prayer acc. Ezek 37 (see https://vkpatriarhat.org/en/?p=18244) At 9pm – we make a prayer stop, receive a blessing, and then continue the prayer The Celebration of Sunday begins: Saturday 9:20-10:20pm Contemplating the resurrection truths – the first hour (see https://vkpatriarhat.org/en/?p=785) Sunday 5-7am Contemplating the events of Sunday morning connected to the resurrection, accompanied by songs (see https://vkpatriarhat.org/en/?p=796, https://vkpatriarhat.org/en/?p=794) 8-9am Contemplating the descent of and re-filling with the Holy Spirit (see https://vkpatriarhat.org/en/?p=800) Attendance at Mass Those who cannot be present at Mass can experience the Mass spiritually according to the booklet (see http://vkpatriarhat.org/en/wp-content/uploads/2022/07/en-The-mystery-of-faith-%E2%80%93-the-Eucharist.pdf) Afternoon: A fellowship of about 3-5 families gather together, preferably both men and women separately, for approximately 1-2 hours. The meeting may end with contemplating the apparition of Jesus to the Emmaus disciples – 20 minutes (see https://vkpatriarhat.org/en/?p=802) 8-9pm Contemplation – Jesus appears to the apostles without Thomas and then to the apostles together with Thomas (see https://vkpatriarhat.org/en/?p=802, https://vkpatriarhat.org/en/?p=11579) Prayer stop and receiving a blessing at the end This is the current model of celebrating the Lord’s Day, i.e. the day of Christ’s resurrection and of the descent of the Holy Spirit. We seek to apply the idea of the four basic principles of the early Church in Jerusalem: 1) prayer, 2) apostles’ teaching, 3) liturgy, 4) fellowship (see Acts 2:42). The model of celebrating the Lord’s Day, i.e. the day of Christ’s resurrection and of the descent of the Holy Spirit, involves the application of the four basic principles of the early Church in Jerusalem, namely: 1) prayer, 2) apostles’ teaching, 3) liturgy, 4) fellowship (see Acts 2:42). For the home church, we also recommend a daily prayer stop of 3-5 minutes according to the old church tradition at fixed times: when getting up, at 9am, noon, 3pm, 6pm, 9pm, and before bedtime (see https://vkpatriarhat.org/en/?p=4952). It is said of the early Christians that they gathered daily in the temple and from house to house (Acts 5:42). The Apostle Paul speaks about home churches: “Aquila and Priscilla greet you heartily in the Lord, and so does the church that meets at their house.” (1Cor 16:19) “Please give my greetings to our brothers and sisters at Laodicea, and to Nympha and the church that meets in her house.” (Col 4:15) The family, representing a small church, is the foundation of the home church. A healthy Christian family is a living cell of the Church keeping its own prayer schedule. The current crisis of faith has been compounded by a literally death blow in the form of Fiducia Supplicans. Because of this, not only the spirit of the world, but also the curse has penetrated the Catholic Church. Thus, the Church is being transformed into a New Age anti-church that leads not to salvation but to damnation. Now it depends on each bishop whether, through his courage and fidelity to Christ, he will remove this cloud of spiritual darkness from the souls entrusted to him by God, or, on the contrary, give it space. It is the prayer of the believers that is decisive here. Therefore, it is necessary to prioritize the revival of the family through the home church. All other activities that would replace prayer are unimportant, misleading, or even harmful. A situation may arise that when a faithful bishop opposes the Bergoglio sect, he will be literally forcibly deprived of his office and replaced by a heretical bishop who will hold the diocese under the curse of Fiducia Supplicans. What should this bishop, persecuted for Christ, do? He should start living the form of monastic life together with a group of 4 5 priests in an ordinary house in a suitable place in his diocese. At the same time, this community will become a spiritual centre from which they will guide and encourage faithful priests, as well as active laypeople and families. From there, they will also carry out external missions according to the existing opportunities. The system of discipleship also serves the revival of the Church. This is something similar to the former so-called catechumenate in the Church. Therefore, today’s true Catholic bishops have two options: either they will save the diocese and remain in office, separated from Bergoglio’s apostate structure, or they will turn into a catacomb Church. The catacomb Church also needs a bishop and a group of priests. The reality is that if only one bishop in a given country separates from the Bergoglio sect, he will hardly withstand the pressure and remain in office, as the gay network that occupies the Catholic Church will not allow him to implement a revival programme. If two or three dioceses separate from the apostate structure, it will be easier for the bishops to keep their churches, monasteries, retreat houses or, if possible, other means of catechesis and spiritual activity, for the sake of the revival. But today we must reckon seriously with the second form, namely, the form of the catacomb Church. However, let us remember that it has always been and will always be true that the gates of hell will not overcome the Church of Christ! + Elijah Patriarch of the Byzantine Catholic Patriarchate + Methodius OSBMr + Timothy OSBMr Secretary Bishops 12 February 2024

Możesz obejrzeć to wideo tutaj: https://vkpatriarhat.org/pl/?p=21498 Zapisz się do naszego newslettera, aby otrzymywać najnowsze informacje od BKP https://bit.ly/3PJRfYs Każdy szczery biskup, ksiądz i katolik dostrzega, że współczesny Kościół potrzebuje duchowego odrodzenia. Musi zacząć od każdego człowieka, a zwłaszcza od podstawowej komórki Kościoła, jaką jest rodzina, czyli ojciec, matka i dzieci. Dla każdego zaczyna się od modlitwy, czyli budowania osobistej relacji z Bogiem. Trzeba jednak stworzyć do tego warunki, gdyż w codziennym tempie człowiek nie jest w stanie znaleźć czasu na głębszą modlitwę. Ale jednocześnie młodzi ludzie i dzieci poświęcają kilka godzin dziennie smartfonom, które w ostatnich latach zmroziły świat. W ten sposób marnują czas nie tylko na próżno, ale bezpośrednio na to, co prowadzi do niemoralnych wypaczeń, zbrodni i satanizmu. Jaka jest perspektywa dla ludzkości, która nie chce przyjąć prawdy i choć po stokroć oszukana, nadal wierzy w kłamstwo, które prowadzi ją do własnej samozagłady, doczesnej i wiecznej? Jakie jest rozwiązanie dla chrześcijan, którzy chcą zachować wiarę i zbawić swoją duszę? Jedynym sposobem na ocalenie jest prawdziwa pokuta i wytrwała modlitwa. Wielu pyta: „Co powinniśmy się modlić, jak i kiedy?”. Tutaj przedstawiamy krótką wskazówkę pod nazwą „Kościół domowy”, którego podstawą jest tzw. Godzina Święta, codziennie od 20:00 do 21:00. Duchowość chrześcijańska jest związana z podstawowymi prawdami wiary i zachowaniem Bożych przykazań. Jest to życie, które codziennie liczy się z żywym Bogiem, z rzeczywistością walki z grzechem i duchem kłamstwa, pamiętając o wieczności, śmierci i sądzie Bożym. Szczególnie trzeba zabiegać o osobisty kontakt z Bogiem, o żywą jedność z naszym Panem i Zbawicielem, z której chrześcijanin na co dzień czerpie światło i siłę, aby pozostać wiernym Panu. W tym celu konieczne jest, aby w swoim życiu osobistym przestrzegał praw Bożych i przykazań Chrystusa. Skromność, do której zachęca nas Ewangelia, jest dzisiaj niezwykle aktualna. Jest przeciwieństwem materializmu, czyli niewolnictwa wobec rzeczy i pychy życia. Bóg szuka prawdziwych chrześcijan, aby stali się solą i światłem, nowym zaczynem, który później może zakwasić sparaliżowany Kościół katolicki. Dziś pogańska pseudoduchowość zostaje wessana w duchową próżnię stworzoną przez społeczeństwo konsumpcyjne, przytłoczone duchem tego świata. W żadnym wypadku chrześcijanin nie może zastąpić modlitwy tak zwanymi orientalnymi medytacjami zen, jogą lub innymi psychotechnikami i praktykami New Age. To byłoby duchowe samobójstwo. Święci stali się świętymi przede wszystkim dzięki wytrwałej modlitwie i tak jest do dziś. Polecamy ten sprawdzony program dla kościoła domowego, którego podstawą jest Godzina święta od 20:00 do 21:00: Poniedziałek 20:00-21:00 5 minut wyznajemy swoje grzechy, po każdym krótkim wyznaniu powiemy: „Panie, zmiłuj się!”, a pozostali również powiedzą „Panie, zmiłuj się!”. 5 minut dziękujemy Bogu i każdy kończy dziękczynienie słowami: „Dziękuję Ci, Panie”, a pozostali też powtarzają: „Dziękuję Ci, Panie”. 5 minut prosimy i kończymy prośbę słowami: „Prosimy Cię, wysłuchaj nas” – pozostali powtarzają to samo. 15 minut śpiewania Około 25 minut odmawiania Różańca Świętego Godzina kończy się modlitewnym przystankiem, a wierni o godzinie 21:00 przyjmują błogosławieństwo, udzielane przez biskupów i księży. Wtorek 20:00-21:00 Ten sam program Środa 20:00-21:00 Około półgodziny „Modlitwa jedności i siły” według Mk 11:23 (patrz https://vkpatriarhat.org/pl/?p=19913) Modlitwa Różańcowa. Na koniec modlitewny przystanek i przyjęcie błogosławieństwa. Czwartek 20:00-21:00 Rozważania o Męce Pańskiej i Drogi Krzyżowej (patrz https://vkpatriarhat.org/pl/?p=808) Na koniec modlitewny przystanek i przyjęcie błogosławieństwa. Piątek 20:00-21:25 Jeden tydzień  rozważania 1-4 słowa z krzyża Drugi tydzień  rozważania 3, 5, 6 i 7 słowa z krzyża (Golgota – siedem słów z krzyża: patrz https://vkpatriarhat.org/pl/?cat=47) O 21:00  modlitewny przystanek i przyjęcie błogosławieństwa, po czym trwa rozważanie. Program przeżywania Godziny Świętej można zmieniać w zależności od okresu roku. Na przykład w okresie Bożego Narodzenia przez pół godziny śpiewamy kolędy i przez pół godziny odmawiamy Różaniec. Można też np. przez jeden lub dwa dni w tygodniu poświęcić całą godzinę na śpiewanie pieśni religijnych, zwłaszcza jeśli ktoś ma możliwość akompaniowania na instrumentach muzycznych. Często w śpiewie otwieramy się na Ducha Bożego i w ten sposób możemy pogłębić także naszą osobistą relację z Ojcem Niebieskim, z Jezusem oraz z Jego i naszą Matką. Idealnie jest starać się utrzymać zaproponowany program przez cały rok i dopiero wtedy możliwe jest wprowadzenie różnych zmian. Przede wszystkim jednak trzeba zadbać o to, aby zmiana nie ugasła Ducha osobistej relacji z Bogiem i aby nie przenikał przez nią duch świata. Bardzo przydatne jest na przykład po zakończeniu Godziny Świętej przynajmniej raz lub dwa razy w tygodniu czytanie żywotów męczenników i świętych. Godzina Święta powinna stać się częścią naszego każdego dnia. Początki są najtrudniejsze, ale każdy, kto wytrwa, zobaczy pozytywne owoce. Godzina Święta jest dosłownie warunkiem koniecznym dla zakorzenienia rodziny w chrześcijańskim stylu życia pośród nacisków świata. Wtedy całkowicie się zmienia atmosfera w rodzinie. Ta godzinna modlitwa przynosi Boży pokój i harmonię oraz ma zbawienne i lecznicze działanie na ludzkie dusze. Jezus powiedział: „Tak, jednej godziny nie mogliście czuwać ze Mną?”. Ta prośba Jezusa powinna być naszą główną motywacją każdego dnia. Czas, który przeznaczamy na modlitwę, jest konkretnym darem dla Boga. Jest to zarazem dla nas ofiara żywa i święta, nasza duchowa służba Bogu (por. Rz 12:1). Błogosławieństwo z tego czasu jest dla nas wielkie. Jezus zachęca nas: „Gromadźcie sobie skarby w niebie, gdzie ani mól, ani rdza nie niszczą i gdzie złodzieje nie włamują się i nie kradną”. Dlatego trzeba zacząć i wytrwać. W programie weekendu przewidziano także odnowione świętowanie niedzieli, które rozpoczyna się już w sobotni wieczór. Sobota 20:00-21:20 Prorocza modlitwa według Ez 37 (patrz http://vkpatriarhat.org/pl/?p=9812) O godzinie 21:00  modlitewny przystanek i przyjęcie błogosławieństwa, po czym dalej trwa modlitwa. Rozpoczyna się świętowanie niedzieli: Sobota 21:20-22:20 Rozważanie o prawdach zmartwychwstania  1 godzina (patrz https://vkpatriarhat.org/pl/?p=785) Niedziela 5:00-7:00 Rozważanie o wydarzeniach zmartwychwstania z niedzielnego poranka i śpiewanie (patrz https://vkpatriarhat.org/pl/?p=796; https://vkpatriarhat.org/pl/?p=794) 8:00-9:00 Rozważanie i ponowne przyjęcie Ducha Świętego (patrz https://vkpatriarhat.org/pl/?p=800) Udział w Liturgii Ci, którzy nie mogą być obecni na Liturgii, mogą przeżyć Liturgię duchowo zgodnie z broszurą (patrz http://vkpatriarhat.org/pl/?p=19945) Popołudnie: Wspólnota braterska – około 3-5 rodzin, najlepiej osobno mężczyźni i osobno kobiety, trwa około 1-2 godzin. Może zakończyć się rozważaniem o ukazaniu się Jezusa uczniom z Emaus – 20 minut (patrz https://vkpatriarhat.org/pl/?p=802) 20:00-21:00 Rozważanie: Jezus ukazuje się apostołom bez Tomasza, a następnie apostołom z Tomaszem (patrz https://vkpatriarhat.org/pl/?p=802; https://vkpatriarhat.org/pl/?p=11579) Na koniec modlitewny przystanek i przyjęcie błogosławieństwa. Taki jest aktualny model świętowania dnia Pańskiego, czyli dnia zmartwychwstania Chrystusa i zesłania Ducha Świętego. Próbujemy tu urzeczywistnić ideę czterech podstawowych zasad pierwszego Kościoła w Jerozolimie: 1) modlitwa, 2) nauczanie apostolskie, 3) Liturgia, 4) wspólnota braterska (por. Dz 2:42). Model świętowania dnia Pańskiego, czyli dnia zmartwychwstania Chrystusa i zesłania Ducha Świętego obejmuje wdrożenie czterech podstawowych zasad pierwszego Kościoła w Jerozolimie: 1) modlitwa, 2) nauczanie apostolskie, 3) Liturgia, 4) wspólnota braterska (por. Dz 2:42). Dla Kościoła domowego zalecamy także codzienne modlitewne przystanki, trwające 3-5 minut, zgodnie ze starą tradycją kościelną, o następujących porach: po przebudzeniu, o godzinie 9:00, 12:00, 15:00, 18:00, 21:00 i przed snem (patrz http://vkpatriarhat.org/pl/?p=17880). Mówi się o pierwszych chrześcijanach, że spotykali się w świątyni i w domach (Dz 5:42). Apostoł Paweł mówi o kościołach domowych: „Pozdrawiają was wielce w Panu Akwila i Pryscylla z kościołem swym domowym” (1 Kor 16:19). „Pozdrówcie braci z Laodycei oraz Nymfosa wraz z domowym jego kościołem!” (Kol. 4:15). Fundamentem kościoła domowego jest rodzina, która jest małym kościołem. Zdrowa rodzina chrześcijańska jest żywą komórką Kościoła, która ma swój własny porządek modlitwy. Do współczesnego kryzysu wiary dodano dosłowny śmiertelny cios w postaci „Fiducia supplicans”. W ten sposób nie tylko duch świata, ale bezpośrednie przekleństwo przeniknęło Kościół katolicki. Tak przekształca się w antykościół New Age, który prowadzi nie do zbawienia, ale do potępienia. Teraz od każdego biskupa zależy, czy swoją odwagą i wiernością Chrystusowi usunie tę chmurę duchowej ciemności z dusz, które powierzył mu Bóg, czy wręcz przeciwnie, da jej przestrzeń. Decydująca jest tu właśnie modlitwa wierzących. Dlatego też konieczne jest nadanie priorytetu odrodzeniu rodziny poprzez kościół domowy. Wszystkie inne działania, które zastąpiłyby modlitwę, są albo nieistotne, albo wprowadzające w błąd, albo nawet szkodliwe. Może zaistnieć sytuacja, w której wierny biskup przeciwstawi się sekcie Bergoglio, ale zostanie dosłownie siłą usunięty ze stanowiska i zastąpiony przez heretyckiego biskupa, który będzie trzymać diecezję pod przekleństwem „Fiducia supplicans”. Co powinien zrobić ten biskup, prześladowany za Chrystusa? Niech wraz z grupą 4-5 księży rozpocznie prowadzenie życia zakonnego w zwykłym domu, w odpowiednim miejscu w diecezji. Jednocześnie staną się ośrodkiem duchowym, skąd będą kierować i zachęcać wiernych księży, a także aktywne osoby świeckie i rodziny. Stamtąd będą także realizować misje zewnętrzne w miarę posiadanych możliwości. Odrodzeniu Kościoła służy także system uczniostwa. Jest to coś na wzór tego, czym kiedyś był w Kościele tzw. katechumenat. Zatem dla dzisiejszych biskupów prawowiernych są dwie opcje: albo uratują diecezję i pozostaną na urzędach, oddzieleni od odstępczej struktury Bergoglio, albo pójdą do kościoła katakumbowego. On także potrzebuje biskupa i grupy księży. Rzeczywistość jest taka, że jeśli tylko jeden biskup w danym kraju oddzieli się od sekty Bergoglio, będzie mu trudno utrzymać się na stanowisku, ponieważ homosieć, okupująca Kościół katolicki, nie pozwoli mu na realizację ruchu odrodzeniowego. Gdyby od odstępczej struktury oddzieliły się dwie lub trzy diecezje, biskupom łatwiej byłoby dla ruchu odrodzenia zachować świątyni, klasztory, domy rekolekcyjne i ewentualnie inne środki katechezy i działalności duchowej. Jednak dziś musimy poważnie liczyć się z drugą formą, a mianowicie formą kościoła katakumbowego. Ale pamiętajmy, że zawsze obowiązywało i będzie obowiązywać, że bramy piekielne Kościoła Chrystusowego nie przemogą! + Eliasz Patriarcha Bizantyjskiego Katolickiego Patriarchatu + Metody OSBMr + Tymoteusz OSBMr biskupi-sekretarze 12. 02. 2024

Guarda questo video su: https://vkpatriarhat.org/it/?p=10568 Sottoscriviti al servizio di NewsLetter di PCB https://bit.ly/3Jdjdtu Stiamo assistendo a un processo globale che sta portando all’autodistruzione dell’umanità e sta colpendo tutte le sfere della vita pubblica. Dietro c’è uno spirito di menzogna e di morte. Molti si chiedono: chi è responsabile del processo di autodistruzione della società umana? Oggi, in una certa misura, la responsabilità ricade su tutti. Su alcuni di più, su altri meno, ma su tutti. Perché? Perché la gente accetta silenziosamente i cambiamenti attuali, che sono letteralmente crimini contro l’umanità. L’intero sistema dell’autogenocidio è costruito su bugie professionali; è ispirato dallo spirito di menzogna e di morte che permea non solo i dieci ambiti elencati di seguito, ma colpisce l’intera società umana. 1) Legislazione Si è abusato della legislazione. La bontà, la verità, la giustizia e la morale sono etichettate come espressioni negative e vengono punite. Al contrario, il male, la frode, l’ingiustizia, l’immoralità e i crimini sono considerati positivi e sono privilegiati. Allo stesso modo, con l’aiuto dell’inganno, le leggi giuste vengono sostituite dalle anti-leggi. Ai parlamentari viene presentato un testo incomprensibile, impossibile da decodificare. Inoltre, i parlamentari di solito approvano così tante leggi contemporaneamente che non hanno né la possibilità né il tempo di scoprire cosa stanno approvando. Le convenzioni, le risoluzioni e le raccomandazioni sovranazionali, che si oppongono alle leggi delle singole nazioni, hanno la priorità sulle leggi nazionali e costringono il paese ad approvare leggi distruttive. 2) Sistemi criminali I sistemi criminali vengono introdotti nella società sotto termini positivi e nascosti sotto il velo di anti-leggi, come il cosiddetto sistema socio-giuridico della giustizia minorile o il sistema delle cosiddette organizzazioni senza scopo di lucro, ecc. I termini positivi sono utilizzati per promuoverli. La femminilizzazione, la disgregazione della famiglia, l’ideologia di genere e il furto dei figli dalle madri vengono promossi sotto il termine di “protezione delle donne”. Il furto di bambini, che prende il nome di “protezione dalla violenza domestica”, è la peggiore violenza possibile che possa essere commessa contro madri e bambini. Nella sola Norvegia, ogni anno si suicidano 70-100 bambini rubati e le informazioni a riguardo sono contrassegnate come riservate. Quando si parla di “famiglia affidataria”, ciò che si intende veramente è il business dei bambini e la loro oppressione e devastazione psicologica e morale. Sotto il concetto di “diritti delle minoranze” si intende una società soggetta a gruppi LGBTQ aggressivi. Ciò significa privilegiare la deviazione a scapito dell’intera società. Le leggi antidiscriminatorie includono la legislazione che consente la discriminazione di massa della maggioranza. Con il termine “educazione sessuale” si intende la demoralizzazione sistematica dei bambini fin dalla scuola materna. I bambini vengono derubati della propria identità martellando loro in testa che non sono né un maschio né una femmina. Di conseguenza si sottopongono a una terapia ormonale con la prospettiva catastrofica dell’intervento chirurgico di riassegnazione del genere. La società tace al riguardo e quindi è corresponsabile di tutti questi crimini. 3) Ideologia di genere L’ideologia di genere è diventata l’ideologia dominante, sebbene riguardi l’autodistruzione, la perdita della ragione e dei principi morali fondamentali. In pratica, è imposta dalla pressione economica, legislativa e mediatica e si manifesta nella mutilazione mentale e fisica, soprattutto dei giovani, trasformandoli in transessuali. La società si sta di fatto trasformando in un manicomio. Ma la società moderna tace su questi passi di autodistruzione. Per questo motivo la colpa è sua. 4) Crimini contro i minori Ancor prima che il bambino nasca, le madri sono costrette a farlo uccidere. Quasi ogni madre è intimidita dall’avere un figlio affetto dalla cosiddetta sindrome di Down. In realtà, questo è un terrore psicologico basato sulla menzogna. D’altra parte, vengono approvate leggi assurde sulla cosiddetta maternità surrogata o la cosiddetta ectogenesi, in altre parole sulla produzione artificiale di bambini. Appena nascono, ai bambini vengono somministrati vaccini che causano autismo, perdita di immunità, perdita di fertilità, malattie autoimmuni, cancro ecc. L’attuale tendenza alla satanizzazione dei bambini si manifesta non solo nella cosiddetta educazione sessuale, o nelle serie animate, o giochi per computer, ma anche nell’abbigliamento per bambini, giocattoli e tutto ciò che nell’ambiente di un bambino è permeato dalle immagini di bestie antiche, quasi demoni, o simboli di morte, come teschi, scheletri, raffigurazioni spaventose, che contaminano la mente dei bambini. Rapimento e traffico di bambini sono i crimini più crudeli contro i bambini, come abbiamo già menzionato! La società continua a mantenere un silenzio assurdo. 5) Abuso di farmaci Oggi si abusa della medicina in modo anomalo. Non si tratta solo di vaccini dannosi, ma proprio sotto le spoglie della medicina e sotto la copertura dell’Organizzazione Mondiale della Sanità (OMS), vengono imposti agli stati progetti con lo scopo di ridurre la popolazione umana. L’OMS ha la priorità sulle autorità statali. Dichiara una pseudo-pandemia, come abbiamo visto durante il recente esperimento covid. Il più grande propagandista di questo sistema di menzogne e di morte è stato lo pseudo papa Francesco. Possiamo aspettarci la dichiarazione della prossima pseudo-pandemia, seguita dalla vaccinazione sperimentale. Ciò non solo rappresenta un pericolo mortale per la vita umana, ma comporta anche il pericolo di cipizzazione nascosta, cioè la totale privazione della libertà umana e la trasformazione di una persona in un biorobot. La società lo tollera e quindi se ne assume la responsabilità. 6) Istruzione Oggi l’istruzione non educa più né prepara i bambini ad una vita morale e appagante. Al contrario, attraverso l’antieducazione sessuale e la dipendenza dagli smartphone, li porta alla degenerazione. 7) Dipendenza da smartphone Oggi, la maggior parte delle persone è costretta a utilizzare gli smartphone per il proprio lavoro. C’è il pericolo che diventino dipendenti da loro in modo impercettibile e graduale. Lo smartphone quindi priva la persona di ogni tempo, della privacy e della comunicazione familiare e la rinchiude nel proprio mondo. Tuttavia il sistema sociale obbliga tutti, dai più piccoli ai più anziani, ad avere uno smartphone. Senza di esso, si trovano ad affrontare ostacoli insormontabili. Non c’è nulla da obiettare ai grandi vantaggi che Internet e gli smartphone apportano, ma non possiamo ignorare l’obiettivo negativo per il quale sono diventati così ampiamente utilizzati, ovvero la riduzione in schiavitù delle persone e la graduale transizione verso la chipizzazione. Gli esperti dovrebbero valutare quali aspetti positivi porta lo smartphone rispetto a quelli negativi. Ma questa verità oggettiva è qualcosa che molti utenti incalliti di smartphone non vorranno più ammettere. 8) Digitalizzazione e intelligenza artificiale Attualmente, l’introduzione dell’intelligenza artificiale sta diventando una priorità della politica nazionale. A ciò si collega l’ideologia distruttiva del transumanesimo. La digitalizzazione sta penetrando in tutti gli ambiti e allo stesso tempo si assiste ad un massiccio passaggio al 5G, senza tener conto della grave minaccia che rappresenta. Nel portarlo avanti, i benefici vengono sottolineati unilateralmente. L’obiettivo del controllo totale della popolazione e della sua chipizzazione viene deliberatamente ignorato. Il Progetto Infanzia 2030 è una delle truffe internazionali. I bambini sono fissati con l’intelligenza artificiale. Si tratta di crimini molto gravi contro l’umanità. Tutta la tecnologia, soprattutto quella moderna, se non è nelle mani di persone morali, serve all’autodistruzione di massa della società e dell’umanità. Si tratta infatti di un’arma di distruzione di massa. 9) Interventi nel settore alimentare L’industria alimentare oggi produce alimenti geneticamente modificati. Gli alimenti sani, tradizionali e nutrienti a base di latte o carne vengono assurdamente sostituiti con grilli e vermi della farina, mentre è dimostrato che, ad esempio, il chinino contenuto negli insetti è molto dannoso per il corpo umano. 10) Scienza La scienza moderna è particolarmente abusata per ridurre la popolazione. Ciò include cospirazioni sulla crisi climatica, sugli abusi della genetica, della geoingegneria, come l’irrorazione delle scie chimiche e simili. Un altro mezzo è la vaccinazione tramite mRNA degli animali in modo che carne, uova e latte vengano contaminati con vaccini genetici. Si prevede inoltre di convertire tutti i medicinali in mRNA in modo che i farmaci convenzionali non siano più disponibili. Tutte le conquiste della scienza e della tecnologia vengono rivolte contro l’uomo e l’umanità. Ad oggi non si è risolta la soddisfazione per la vicenda covid legata alla pseudo-pandemia. A quante persone sono state negate le operazioni salvavita e l’assistenza medica necessaria e sono morte a causa del fanatismo covid! Quante persone innocenti sono state licenziate dal lavoro, medici, insegnanti e altri che si sono rifiutati di accettare questo crimine. Pertanto, i colpevoli della vicenda covid dovrebbero ora essere giustamente puniti. I governi nazionali sono moralmente obbligati ad ammettere ai loro cittadini di essere stati ingannati e che ora sono pronti a risarcire le conseguenze sulla salute della vaccinazione sperimentale e altri danni, perché il covid-19 è stata una grande frode. I cattolici dovrebbero esortare ciascuno dei vescovi a scusarsi in una lettera pastorale per aver promosso la frode del covid. Altrimenti, la società accetterà altre pandemie provocate dall’uomo e il conseguente terrore su cittadini innocenti. Se si vuole paralizzare lo spirito di menzogna e di morte nella società odierna, è necessario smascherare gli attuali sistemi di frode e punire i colpevoli. + Elia Patriarca del Patriarcato Cattolico Bizantino + Metodio OSBMr + Timoteo OSBMr Vescovi Segretari 8 febbraio 2024

Toto video je možné zhlédnout i zde: https://vkpatriarhat.org/cz/?p=51581 Odebírat aktuální informace od BKP https://bit.ly/3BhmCoT Čtyři poslední slova z kříže Struktura pro druhou hodinu vnitřní modlitby 5 minut: 4 základní pravdy (smrt, soud, věčnost, Boží milosrdenství) 10 minut: spoluukřižování 5 minut: přijetí Ježíšovy Matky 5-10 minut: úvodní motivační slovo k čtyřem posledním slovům z kříže 10 minut: slovo „Žízním“ 5 minut: slovo „Eli, Eli...“ 5 minut: slovo „Dokonáno jest“ 5 minut: „Otče, do Tvých rukou vydávám svého ducha“ 5 minut: reflexe Motivační slovo pro prožívání čtyř posledních slov Apoštol Jan, jako očitý svědek po slovech: „A ten učedník ji přijal eis ta idia – v sebe,“ pokračuje: „Potom Ježíš věděl, že už je všechno dokonáno, aby se naplnilo Písmo, řekl ‚Žízním‘.“ Evangelista Matouš dodal: „Od šesté (tj. dvanácté) hodiny nastala tma po celé zemi až do deváté (tj. patnácté) hodiny. Při hodině deváté Ježíš zvolal silným hlasem: „Eli, Eli, lama sabachtani“, to je „Bože můj, Bože můj, proč jsi mne opustil?“ (Mt 27,45-46). Zevnější temnota vyjadřuje realitu duchovní temnoty zla a oddělení se od Boha. Byla koncentrována při Kristově umírání a smrti. „Někteří, kteří tu stáli, pravili: ‚Eliáše volá‘ a hned jeden z nich běžel, vzal houbu a naplnil ji octem. Vložil ji na rákos a dal Mu pít. Ostatní pak říkali: ‚Nech ho, uvidíme, jestli přijde Eliáš a zachrání ho...‘“ (Mt 27,47-49) „Když Ježíš okusil octa, řekl: ‚Dokonáno jest.‘“ (J 19,30) Chrámová opona oddělovala svatyni od velesvatyně (viz Žd 9,3). „Chrámová opona se roztrhla v půli odshora až dolů (Mk 15,38) a Ježíš zvolal mocným hlasem: ‚Otče, do Tvých rukou odevzdávám svého ducha.‘ A po těch slovech skonal.“ (Lk 23,45-46) Poté, co učedník přijal Ježíšovu matku, Ježíš řekl: „Žízním.“ Po čem Ježíš žízní? Nejde jen o fyzickou žízeň, ale především o duchovní žízeň. Ježíš žízní po dokonání spasení duší, po zlomení síly smrti, zla a otroctví hříchu, které drží každého Adamova potomka. To ještě není dokonáno ukřižováním, bude to dokonáno až Jeho smrtí. Duchovní přikrývka prvotního Adamova hříchu halí všechny národy, všechna lidská plemena (viz Iz 25,7). I já žízním po odstranění přikrývky, která halí i mou duši a zároveň halí duchovní temnotou i všechny lidi, jejichž existenční životní zkouška probíhá ve stejném čase jako ta moje. Žízním po věčném světle, žízním po pravdě, žízním po věčném štěstí, žízním po pravé svobodě. Proto s Ježíšem žízním po protržení té duchovní přikrývky i opony, která dělí mou duši od živého Boha. Žízním po protržení této přikrývky za sebe a pak především za všechny pokřtěné, kteří jsou rovněž v duchovní temnotě. Ty, Ježíši, jsi ukřižovaný a spolu s Tebou je nyní, v této sekundě, minutě, ukřižovaný náš starý člověk. Ty, Ježíši, nyní zakoušíš největší opuštěnost od Otce, a tuto vrcholnou bolest vyjadřuješ voláním: „Eli, Eli...“ „Bože můj, Bože můj, proč jsi mne opustil?“ Otec ale neopustil, to temnota hříchu, který na sebe Ježíš vzal, zcela zahalila Ježíšovu duši. On zároveň vnímá i bolest z toho, že se naše duše dobrovolně sjednocují se lží, se zlem, s temnotou. Je to bolest nad dušemi, které se od této temnoty neoddělily a zůstávají v ní. Definitivně se rozhodly zůstat ve věčné temnotě, v nesmírném utrpení, které nikdy neskončí. Je to bolest Milujícího tyto duše, utrpení z toho, že se odloučily v nevděčnosti a zatvrzelosti, ve zlobě vůči milujícímu Bohu. Ježíš v tyto momenty zakouší vrcholnou fyzickou, duševní, a především duchovní bolest. Mezi slovem Žízním a Dokonáno jest, Ježíš volá: „Eli, Eli...“, „Bože můj, Bože můj...“ Vyjadřuje touhu po jednotě s Bohem Otcem. Hříchem člověk ztratil Boha, Ježíš nejbolestnější obětí opuštěnosti vykupuje tuto ztrátu Boha, spojenou s duchovní temnotou. Slovo „Dokonáno“ a „Otče, do tvých rukou...“ V momentu „Dokonáno“ nastal duchovní zlom a duchovní vítězství nad vládou temnoty. Duchovní přikrývka, která brání spojení duše s Bohem, byla protržena. Ježíš zlomil sílu zla a my v čase, především v modlitbě, můžeme znovu vcházet do Kristovy smrti, tedy toto protržení, toto „dokonáno“ aktualizovat v daném momentu. „Stále jsme vydáváni do Kristovy smrti.“ (2Kor 4,10) Slovo „stále“ znamená, že se vírou máme znovu vracet do reality Kristovy smrti. Ta nás odděluje od moci hříchu a vrací do spojení s Bohem. Pokud jsme sjednoceni s Kristovou smrtí, to znamená, že svou vůlí se cele vydáváme Bohu, nemůžeme hřešit (srov. 1J 3,6). Silou zákona hříchu se ale stále automaticky dostáváme do stavu naší porušené přirozenosti. Jsme proto v temnotě, nevnímáme Boha, Jeho přítomnost, a proto zákonitě hřešíme, i když lehkými hříchy. Apoštol ukazuje na ovoce zákona hříchu: „Nečiním dobro, které chci, ale zlo, které nechci. Jestliže však činím to, co nechci, nedělám to já, ale hřích, který ve mně přebývá... já sloužím svou myslí zákonu Božímu, ale svým jednáním zákonu hříchu.“ (Ř 7,19-20.25b) Vysvobození je pouze v Ježíši Kristu (v. 25a). Platí zde zákon Ducha: „Neboť zákon Ducha, který vede k životu v Kristu Ježíši, osvobodil tě od zákona hříchu a smrti.“ (Ř 8,2) Zde hraje velkou roli i získání dobrých návyků, tedy ctností. Jde především o habitus modlitby, ze které vychází pravdivá pokora, čili smysl pro pravdu o sobě. Modlitba a pokora je základem ostatních ctností. Bez modlitby a pokory Duch svatý nepůsobí. Slovo „Dokonáno“ zároveň s posledním slovem „Otče...“ vyjadřuje moment Kristovy vykupitelské smrti. Slovem „Dokonáno“ Ježíš dovršil naši spásu a tím naplnil Otcovu vůli. V duchovní oblasti byl uprostřed temnoty prolomen světelný koridor. Ten zůstává až do druhého příchodu Kristova. Ti, kteří jsou vírou v Ježíše spaseni, procházejí v hodině smrti tímto koridorem světla do náruče Boží. Duchovní temnotu tvoří systém tohoto světa s jeho knížetem a duchovní síly zla v ovzduší, kosmokratores. Kristovou smrtí byla temnota prolomena a nastává spojení mezi duší a Bohem. V hodině Kristovy smrti se viditelným způsobem roztrhla v chrámu opona, která dělila svatyni od velesvatyně. V hodině naší smrti náš duch reálně projde sloupem světla Kristovy smrti do Boží náruče. Můžeme ale už nyní duchovně vcházet do Kristovy smrti a skrze ni do Otcovy náruče. Přijali jsme Ducha synovství, v němž voláme „Abba, Otče“ (Ř 8,15). Vcházením do pravd, které jsou spojeny s Kristovou smrtí, realizujeme zároveň tajemství křtu. Křtem jsme byli ponořeni do Kristovy smrti. Cesta do náruče Otcovy je nám otevřena. Ježíš po dokonání vítězství nad temnotou odevzdal ve chvíli své smrti ducha do náruče Otcovy. Toto je i pro nás jediná cesta spásy. Ježíš řekl: „Jdu, abych vám připravil místo... abyste i vy byli tam, kde jsem já.“ (J 14,2-3) Ježíš dokonal své dílo spásy lidstva. Není k tomu třeba nic přidávat. Jen je třeba v poslušnosti víry realizovat Jeho slovo. Ježíšova matka je nám na této cestě víry vzorem a pomocnicí. Byla protržena přikrývka, která halila každou duši, byla prolomena bariéra ducha tohoto světa, která drží lidstvo v klamu. Byly přemoženy démonské síly v ovzduší, které ovlivňují lidstvo a drží ho v temnotě lži. To vše je obsaženo ve slově „Dokonáno jest“. Je to konečné vítězství nad ďáblem, hříchem a smrtí. Duchovně stojíme pod křížem na místě Kristovy smrti. Kde je nad námi sloup světla, kterým náš duch může stoupat a sjednocovat se s nebeským Otcem, vcházet do Boží náruče. Jako první tímto vítězným sloupem světla prošel Ježíšův duch. To vyjadřuje poslední slovo z kříže: „Otče, do Tvých rukou vydávám svého ducha.“ Při Kristově smrti se naplnilo i Simeonovo proroctví Ježíšově matce: „A tvou duši pronikne meč bolesti.“ (Lk 2,35) Touto duchovní ranou v srdci naší matky může vcházet náš duch do nového srdce, do nového Jeruzaléma a spojovat se zde přímo s Bohem. Světlo, sílu a milost dostanou ti, kteří se snaží proniknout do tajemství Kristovy smrti. Ta je spojena i s eucharistií a naším křtem. Slovy nelze vyjádřit milosti, které získají, když ve vnitřní modlitbě vytrvají. Kéž jí věnuješ čas i ty, aspoň hodinu denně. Dvouhodinové rozjímání by měli aplikovat i laici, aspoň jednou za týden, nejlépe v malém společenství.