Витяг з тверджень архиєпископа Вігано в інтерв’ю з Т. Маршаллом від 8 серпня /1 частина/

Дивіться це відео також на: https://vkpatriarhat.org/interv-iu-z-vihano/

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП https://bit.ly/3PJeqlG

Архиєпископ Вігано висловлюється щодо оприлюднення версії третьої Фатімської таємниці:
«Текст третьої частини Фатімської таємниці був переданий 1944 року сестрою Луцією єпископу дієцезії Лейрія: він стосується видіння, яке мали троє дітей-пастухів у 1917 році і яке, за волею Діви Марії, мало бути відкрито 1960 року. Його було передано до Священної канцелярії 1957 року, за понтифікату Пія XII. Іван XXIII прочитав його 1959 року і вирішив не оприлюднювати».
Далі архиєпископ Вігано говорить про те, що текст третьої Фатімської таємниці був сфальсифікований:
«Павло VI зробив те саме 1967 року. Іван Павло ІІ прочитав текст 1978 або, можливо, 1981 року. У 2000 році з нагоди Ювілею він наказав опублікувати його, змусивши всіх повірити, що це повний текст і що візія ураженого папи стосується його, а точніше замаху, якого він зазнав на Площі св. Петра 13 травня 1981 року. Підозра, що текст таємниці був сфальсифікований, є більш ніж обґрунтованою. Крім аномалій і технічних невідповідностей, таких як формат паперу, використаного сестрою Луцією, мені здається очевидним, що „оприлюднений” текст був підданий цензурі, щоб не підтвердити те, що там містилося і що всі бачать – знищення Католицької Церкви зсередини...».
Архиєпископ Вігано говорить про те, що ієрархія піддала Фатімську таємницю своїй цензурі:
«З іншого боку не дивно, що ієрархія, яка фальсифікує Святе Письмо та вчення Церкви, може зайти так далеко, що піддасть цензурі і слова Пресвятої Діви в об’явленнях, визнаних Церквою».
Карло Марія Вігано пояснює, чому з Генерального секретаріату Губернаторства Ватикану його відправили нунцієм до США. Це було не підвищення, а навпаки:
«Папа Бенедикт двічі висловлював мені своє бажання призначити мене Президентом Префектури економічних справ Святого Престолу замість кардинала Веласіо де Паоліса. Це була посада, на якій, як він сказав мені, я «міг би найкраще служити Святому Престолу”. Однак Бертоне домігся, щоб мене відправили до Вашингтона, подалі від Римської курії та тих, кого я „турбував” моєю боротьбою з корупцією».
Архиєпископ Вігано також пояснює, чому його боротьбою з корупцією зацікавився Бергольйо, який не хотів її усунути, а лише дізнатися імена корумпованих прелатів, щоб могти їх шантажувати:
«23 червня 2013 року, коли я зустрівся з Бергольйо, після того як він запитав мене про МакКарріка та єзуїтів у США, щоб зрозуміти мою позицію, він попросив мене передати йому досьє, яке я передав трьом кардиналам, призначеним Бенедиктом для розслідування. Я негайно зробив це, і він сказав мені: „У мене в спальні є маленький сейф. Я поставлю це туди (що він і зробив) і ввечері прочитаю”. Очевидно, що Бергольйо цікавило лише те, хто були ці скорумповані особи, щоб мати можливість їх використовувати, контролювати та шантажувати».
Кардинал Фернандес оголосив на Карло Марію Вігано т.зв. екскомуніку latae sententiae нібито за злочин схизми. Архиєпископ Вігано сам пояснює, чому ця т.зв. екскомуніка є недійсною:
«11 червня 2024 року мене повідомили простим електронним листом (без жодного отримання офіційного повідомлення) про канонічний судовий процес проти мене. Мені сказали, що якщо я хочу оскаржити звинувачення проти мене, мені потрібно з’явитися до Риму через дев’ять днів, 20 червня, або подати письмову оборону до 28 червня включно, тобто до передсвяття апостолів Петра і Павла.
Звинувачення, висунуті проти мене, абсолютно необґрунтовані: мене звинувачують в схизмі за те, що я поставив під сумнів легітимність Бергольйо і відкинув II Ватиканський Собор».
Далі архиєпископ Вігано вказує, у якому випадку покарання за законом не застосовується до обвинуваченого. Він наголошує, що закон враховує переконання оскарженого: що той, хто займає престол Петра, не є папою. Згідно зі Святим Письмом, Святими Отцями та вчителями Церкви, явний єретик ipso facto виключений з Церкви і тому не є дійсним папою:
«Закон передбачає, що не можна винести звинувачення в тому, що обвинувачений мав бажання чи намір вчинити розкол, у випадку, коли він переконаний, що той, хто займає престол Петра, не є папою, і коли він готовий підкоритися його владі, якщо буде доведена безпідставність його підозр. Я вважаю Хорхе Маріо Бергольйо анти-папою або, краще сказати, контр-папою, узурпатором, агентом антикатолицького лобі, яке вже десятиліттями проникало в Церкву. Докази того, що він не має нічого спільного з папством, його численні єресі та узгодженість його підривних урядових та магістеріальних актів є дуже важливими елементами, які не можна поспішно відкинути як злочини „образи найвищої влади”».
Далі архиєпископ розкриває питання дійсності документів, виданих римськими дикастеріями, у випадку, якщо папство узурпував фальшивий папа:
«Незалежно від методу та суті позасудової канонічної справи, факт вакантності Апостольського Престолу та узурпація Престолу Петра фальшивим папою робить усі акти Римських дикастерій абсолютно недійсними та недієвими, отож і моя екскомуніка є недійсною».
Архиєпископ Вігано аналізує суть сфабрикованого процесу і називає його канонічним „коротким замиканням”. На звинувачення в єресях Бергольйо не відповідає відреченням від єресей, а безглуздим звинуваченням в схизмі того, хто правдиво його звинуватив. У випадку з Бергольйо, фальшивим папою, схизма неможлива. Парадокс полягає в тому, що цей недійсний папа з приводу ірреальної схизми виносить покарання екскомуніки на невинних. При тому сам Бергольйо через єресі вже кілька разів сам себе виключив з Церкви:
«Ми стоїмо перед канонічним „коротким замиканням”: той, хто має верховну земну владу в Церкві, у момент, коли його обвинувачують у єресі, відповідає звинуваченням у схизмі того, хто його обвинувачує, і карає його екскомунікою. Це навмисне зловживання законодавством – типове для диктатури – суперечить задуму Законодавця».
Архиєпископ Вігано посилається на догматичну буллу Павла IV, яка, ґрунтуючись на Святому Письмі Гал. 1, 8-9, стверджує, що явний єретик – а сьогодні ним є Бергольйо – виключив себе з Церкви і з містичного Тіла Христового, і все, що він робить, є недійсним:
«Він справедливо підпадає під те, що передбачено буллою Павла IV: саме приєднання до єресі виключає єретика з Церкви і робить його владу незаконною, недійсною і нульовою».
Архиєпископ Вігано називає тих, які сьогодні є найнебезпечнішими у Ватикані через свою співучасть у систематичній ліквідації Церкви:
«Після Бергольйо найнебезпечнішими є Фернандес, Холлеріх, Рош, Пенья Парра… Ці особи разом із Державним секретарем Пароліном є співучасниками згубного управління Ватиканом і всією Церквою».
Стосовно кардинала Пароліна архиєпископ звертає увагу на надзвичайний факт, який, однак, замовчується:
«Коротко нагадаю, що Паролін був членом мережі Другої секції Державного секретаріату, яку на той час очолював масон Сільвестріні, провідний член мафії Сан Галло, якому Паролін завдячує своїм кар’єрним ростом».

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату

+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі

8.09.2024