ВВП: Правдиві апостоли Христа проти фальшивих апостолів Синодального шляху ЛГБТК

Дивіться це відео також на: https://camino-de-la-vida.wistia.com/medias/dl0awgsu4m
https://cos.tv/videos/play/43605098280293376
https://www.bitchute.com/video/1tZ1UTVGBQ0r/

https://vkpatriarhat.org/apostoly-khrysta/
https://bcp-video.org/ua/apostoly-khrysta/

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП https://bit.ly/3PJeqlG

Єпископи, як наступники апостолів, мають першочерговий обов’язок захищати правди віри і моралі, які забезпечують наше спасіння і рятують від вічної смерті.
Кілька років тому в Росії написала застережливий лист молоді 17-річна дівчина, яка помирала від СНІДу. У ньому вона з болем звинуватила батьків у тому, що вони не забороняли їй іти саморуйнівним шляхом фальшивої свободи, через що вона впала в аморальність і наркоманію. Вона пише: «Якби мої батьки карали мене, і навіть суворо, я б сьогодні цілувала їм руки, бо цим вони врятували б мені життя. Тепер вже пізно, я помираю».
Духовними батьками для Божих дітей є єпископи та їхні помічники – священики. Їхній обов’язок – захищати правди віри та застерігати від єресей і аморальності. Найгрубішою формою аморальності сьогодні є ЛГБТК. Це вже включає деморалізацію дітей з найбільш раннього віку та нав’язування неповнолітнім переоперовування статі, тобто безповоротне калічення тіла і душі. Що стосується Q-орієнтації, то вона включає серед інших злочинів і вбивства, пов’язані з сексуальністю.
В Україні кілька років тому чоловік з Q-орієнтацією перерізав горло понад 50 жінкам. Сьогодні він у в’язниці. Проте нинішній синодальний процес у Церкві, як 24 січня висловився псевдопапа Франциск у світових ЗМІ, має привітати в Церкві цих осіб ЛГБТК, навіть якщо вони відкидають покаяння. Їм вже не можна перешкоджати у реалізації їхньої сексуальної (в тому числі і Q) орієнтації. Крім того, на адресу тих єпископів, які захищають Божі заповіді, Бергольйо сказав, що вони обов’язково повинні пройти конверсією, щоб опісля привітати в Церкві нерозкаяних ЛГБТК-осіб. Після такої конверсії вони вже будуть повністю ігнорувати Божі заповіді.
Проте кожен єпископ, навпаки, відповідно до Святого Письма і Традиції, повинен категорично відкинути фальшиве антиєвангеліє ЛГБТК! Обов’язком Христового апостола є проповідувати Євангеліє спасіння, вчасно і невчасно. Він має напоумляти й докоряти, як апостол Павло, навіть ціною ув’язнення, кайданів або й смерті. Якщо цього не зробить, то його стосується Божа пересторога, дана через пророка Єзекиїла: «Сину чоловічий! Я поставив тебе на варті дому Ізраїля… Як Я скажу безбожникові: „Ти помреш!”, і ти його не попередиш і не говоритимеш, остерігаючи безбожника від лихої його дороги, щоб він жив, то безбожник той умре в своїм грісі, Я ж домагатись буду з твоїх рук його крові. Коли ж ти попередиш безбожника, …врятуєш свою душу» (Єз. 3,17-19).
Щоб єпископ, наступник апостолів, мав Божу міць і силу свідчити про Христа, він повинен мати того самого Духа, що й апостоли. На початку 2-го послання до Тимотея апостол Павло пише: «З тієї причини пригадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх».
Через покладання рук апостола передається священиче і апостольське помазання, насамперед для служіння безкровної жертви Христа, а також для проповідування Божого слова. Але деякі кардинали та єпископи, тобто наступники апостолів, вже прийняли духа світу, а кульмінацією цього сьогодні є те, що вони замість Христового Євангелія проповідують антиєвангеліє ЛГБТК. Це частина Синодального шляху.
Зараз відбувається т.зв. континентальна фаза, яка вносить прокляття на всі континенти. Але виникає питання: якого духа передають ці апостоли ЛГБТК тим, на яких покладають руки? У жодному випадку через них вже не діє Святий Дух, бо за антиєвангеліє ЛГБТК лягає Божа анатема, тобто виключення з Містичного Тіла Христового. Святий Дух був вигнаний.
Апостол Павло, на противагу цьому, був сповнений Святим Духом і водночас був мужем молитви. Він часто молився не лише вдень, але й уночі (пор. 2Тим. 1,3). Тому й Христовий апостол мусить бути мужем внутрішньої молитви, інакше замість зерна сіятиме полову. Він не буде захищати Божі закони, але боягузливо мовчатиме на їх ліквідацію. Сьогодні навіть бачимо, що лжеапостоли синодального шляху проповідують, як каже апостол Павло: «Іншого Ісуса, ніж ми проповідували, передають вам іншого духа, ніж ви отримали, та інше євангеліє, ніж ви прийняли... Це лжеапостоли, робітники лукаві, що вдають апостолів Христових. Воно й не диво: сам бо сатана вдає з себе ангела світла. Нічого, отже, надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведності. Кінець їхній буде за ділами їхніми» (пор. 2Кор. 11, 4.13-15).
Ці слова стосуються всіх псевдоапостолів синодального шляху ЛГБТК.
Синодальний шлях, який легалізує ЛГБТК в Церкві, засудив і колишній префект Конгрегації Віровчення кард. Г. Мюллер як «релігійно некомпетентний і церковно-юридично нелегітимний». Американський єпископ Папроцький також звинуватив кард. МакЕлроя в єресі за пропаганду та просування ЛГБТК. Він проголосив, що кардинал накликав на себе автоматичну екскомуніку latae sententiae.
Апостол Павло заохочує Тимотея: «Бережи довірений скарб силою Святого Духа, який живе в нас» (2Тим. 1,14).
Синодальний шлях не тільки не береже довірений скарб Євангелія, але й викинув цей скарб разом зі Святим Духом і замінив його антиєвангелієм та нечистими духами ЛГБТК. Але ви, єпископи, які є вірними Христовому Євангелію, як правдиві наступники апостолів бережіть цей довірений скарб. Для цього недостатньо ваших власних сил, потрібна Божа допомога, сила Святого Духа, який перебуває у вас. Щоб Святий Дух мав простір і діяв через тебе, потрібна щоденна внутрішня молитва, тобто молитовний порядок. Інакше не матимеш сили боротися за спасіння безсмертних душ, щоб вони «навернулися від темряви до світла, від влади сатани до Бога» (Ді. 26,18).
Апостол ЛГБТК, єпископ Бетцінґ, в Празі на континентальній зустрічі сказав про спасительну віру: «Це не моя віра, це не мій Христос...». Бетцінґ, як апостол ЛГБТК, сказав правду: він не має тієї віри, яку мав апостол Павло, і не проповідує того самого Христа, тобто вже не веде душі до спасіння.
Апостол закликає Тимотея: «Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумляй з усією терпеливістю та наукою. Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух» (2Тим. 4,2-3).
Цей час сьогодні вже є тут. Прихильники Синодального шляху вже не зносять здорової науки, чи то єпископи, чи священики, чи миряни. Їхнє бажання – прийняти до Церкви усіх нерозкаяних ЛГБТ-грішників, які диктують Церкві, що вона повинна змінити своє вчення відповідно до їхніх пожадань.
«Відвернуть слух від правди і прихиляться до байок». Так зване слухання, яке пропагує псевдопапа, є саме тим «відвертанням слуху від правди і прихиленням до брехень і байок» (2Тим. 4,4).
В історії були сміливі єпископи, які мали такого ж духа, як апостол Павло, і відважно боролися за чистоту віри та моралі. Вони також є прикладом для нас. Таким був св. Атанасій, який боровся за чистоту Євангелія проти аріанської єресі. Двадцять років він страждав на засланні.
Подібним борцем був і св. Іван Златоуст, який помер у другому вигнанні 407 року. Він свідчить: «Я – єпископ, мені довірена опіка над душами. Я не перестану говорити правду, бо якби я хотів подобатися людям, то не був би слугою Христа».
Святий папа Мартин (649-655) боровся проти єресі монотелітства. Імператор засудив його на кару смерті. Перед судом папа сказав: «Робіть зі мною, що хочете, нехай мене розріжуть на куски, як ви наказали, але до єдності з єретичною Церквою Константинополя я не приступлю». Сьогодні кожен єпископ мав би сказати: «Розріжте мене на куски, але з папою-єретиком, який окупує Ватикан, і з його синодальним шляхом ЛГБТК я не вступлю у єдність!».
У 1907 році проти єресей модернізму виступив святий папа Пій X.
Іван XXIII, який розпочав II Ватиканський Собор, був прихильником модернізму і відкрив йому двері до Церкви. Його смертоносні плоди тепер довершує недійсний папа Франциск Бергольйо.
Сьогодні необхідна реформа Церкви. Її частиною є відновлення священицької ревності та святості. Ще в IV столітті святий єпископ Євсевій Веркеллійський запровадив поєднання священичого життя з монашим. Згодом подібно намагався зробити це і св. Августин. Як реалізувати цю ідею сьогодні? Створити групи з 4-6 священиків, які б регулярно збиралися для молитви та вивчення Божого слова. Вони виділяли б на це весь понеділок та вівторок до обіду. Збиралися би ще в неділю ввечері на якійсь парафії.
Сьогоднішній час вимагає як святих єпископів, так і святих священиків. Це ключ до вирішення кризи в Церкві.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату

+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі

8.03.2023