BВП: Покаяння мексиканських єпископів за впровадження поганських практик у Літургію

Дивіться це відео також на: https://declares-the-lord.wistia.com/medias/x3alxn6yx8
https://ugetube.com/watch/Nix65FAk7TUgzY6
https://www.bitchute.com/video/3z4qQVHBGjmk/
https://cos.tv/videos/play/47179201025708032

https://vkpatriarhat.org/meksykanski-iepyskopy/
https://bcp-video.org/ua/meksikanski-iepiskopi/

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП https://bit.ly/3PJeqlG

Концепцію листа підготували єпископи ВВП

Ми, єпископи Мексики, цим публічно каємось за те, що схвалили, а деякі з нас уже й запровадили, т.зв. майський обряд Святої Літургії з елементами ідолопоклонства. Його частиною є абсурдне введення двох псевдолітургійних функцій, а саме принципала та окурювача. При тому принципалом може бути і жінка, незважаючи на те, що в деяких моментах вона є важливіша від священника. Окурювач також виконує функцію диякона, або й правлячого священника. Новий обряд містить також ідолопоклонницький ритуальний танець, під час якого вшановується т.зв. Матір-земля, тобто Гея або Пачамама.
Ми, єпископи Мексики, з покаянням визнаємо, що дозволили себе обманути магічним словом інкультурація, яке пропагувалося ще синкретизмом «Nostra aetate» II Ватиканського собору. Ми не хотіли бачити реальність жорстокості та демонічності поганства. Наші предки, ацтеки і майя, страждали під тяжким ярмом цього рабства. Щороку демонам приносили аж 20 000 людських жертв. Заживо шаман розрізав їм ножем груди і їхнє закривавлене серце приносив у жертву сатані. Криваві ритуали часто супроводжувалися ритуальними танцями. Під час цих людських жертвоприношень у культурі майя, окрім шамана, мабуть також виконували свої функції і окурювач та принципал.
Ще 600 років тому наших предків утримували в страху й жаху, що якщо вони не приноситимуть щоденні людські жертви псевдобогу сатані, то, мовляв, не зійде сонце. Страх і темрява поганських повір’їв тримала наших прадідів ще й після того, як прийшли християнські місіонери. Дух поганства, втілений у т.зв. культурі майя, далі володів і над нашими вже охрещеними предками. Темне демонічне рабство, що приносило страх і смуток, продовжувало існувати. Історичний перелом настав аж тоді, коли простому селянину Хуану Дієго з’явилася в Гваделупі Мати Божа. За короткий час у народі відбулася глибока внутрішня зміна. Ісусова Матір наступила на голову пекельного змія, який через поганство і його т.зв. ритуальну традицію з танцями на честь демонів поневолював народ. Богородиця зламала його темну силу. Дев’ять мільйонів мексиканців, які опісля навернулися в Гваделупі, були звільнені від цього сильного духовного пута. Зник глибокий смуток, який раніше, наче покривало, огортав всю Мексику і тримав її під прокляттям поганства. Бог промовив до наших предків їхньою мовою, коли на чудотворному образі Божої Матері використав символи, які відкрили їхні очі і серця на Спасителя. Вони вперше змогли повірити в радісну звістку Євангелія про наш дочасний порятунок і вічне спасіння. Серед людей запанувала така велика радість, що віра поширилася, як вогонь.
Культура майя (і ацтеків), на противагу цьому, паленням ладану вшановувала не істинного Бога, а демонів! Святе Письмо ясно застерігає: «Те, що погани приносять в жертву, жертвують бісам, а не Богові». Далі апостол перестерігає: «Я не хочу, щоб ви були спільниками бісів. Не можете пити чаші Господньої та чаші бісівської» (1Кор. 10,20-21). Пропаганда т.зв. культури майя свідчить про фундаментальне незнання Святого Письма і Традиції. Пророки завжди застерігали, а Бог карав за згубний синкретизм з поганством хворобами, війнами та вавилонським вигнанням. Ці покарання є відлякуючим прецедентом і для нас. Їх скликають гріхи проти Першої заповіді Декалогу. Стосовно церковної Традиції, то перші християни радше обирали мученицьку смерть, ніж кинути одне зерно ладану поганським божествам. Запропонований майський обряд має стати проривним кроком у ліквідації Пресвятої Жертви. Сучасний релігійний релятивізм і синкретизм тепер втілюються у практичні кроки самознищення суті християнства.
Тепер чинить публічне ідолопоклонство Бергольйо. У жовтні на Всесвітній синодальній асамблеї у Ватикані має відбутися прихований путч у Церкві. Тут також будуть обговорювати та голосувати за запровадження майської псевдолітургії як прецеденту для всієї Церкви. Слід знати, що на всіх учасників цього розбійницького синоду падає екскомуніка latae sententiae, тобто виключення з Церкви. Так, вона падає на всіх єпископів, священників, кардиналів і мирян.
Підступна легалізація ідолопоклонства почалася ще з Синоду про Амазонію. Кардинал Брандмюллер про його документи висловився так, що вони є не лише відступництвом, але й глупотою. Інтронізація демона Пачамами у Ватикані є публічним відпадом від Христа. У 2022 році недійсний папа в Канаді публічно посвятився сатані. При тому чародій свистів у кістку з дикого індика. Це офіційна сатанізація Церкви. Її більш прихованою формою є просування т.зв. екології з пошаною до Матері-землі Геї. Її зовнішнім проявом є пропаганда содомії у т.зв. синодальному ЛГБТК-шляху.
Тому ми, мексиканські єпископи, тепер рішуче відвертаємося від апостатичного кроку запровадження т.зв. майського обряду. Ми боїмося реальності, що це призведе до усунення таїнства віри, яким є Свята Літургія. Глибшому переживанню цього таїнства в жодному випадку не може посприяти запровадження поганських практик! За ними стоїть темний дух поганства, дух апостазії.
У рамках покаяння ми, єпископи, представляємо вам справжнє поглиблення пережиття таїнства нашого спасіння, яке уприсутнюється у Святій Літургії через священичі свячення. Але спершу перестаньте у Літургії згадувати ім’я недійсного папи Франциска, який накликав на себе анатему відповідно до Гал. 1,8-9 за ідолопоклонницьке антиєвангеліє. Так ви позбудетесь прокляття, яке накликає на себе кожний католик, який йому внутрішньо підпорядковується, і цим зрікається Христа та Його Євангелія.
Що стосується глибшого внутрішнього переживання таїнства Святої Літургії, то зробіть два моменти стишення: перший – перед освяченням, а другий – після освячення. Перед освяченням хай кожен священник клякне і усвідомить своє священиче помазання, через яке під час освячення діє Святий Дух. Знову коротко з вірою хай попросить відновлення свого священичого помазання. Водночас хай з живою вірою усвідомить, що тепер через нього Святий Дух уприсутнить таїнство жертви Христа на Голготі. Під час другого стишення після освячення священник знову клякне і перебуватиме з людьми в короткій адорації. Усвідомить собі, що тепер тут є Ісус, що це мить благодаті. Духом він перебуває під Христовим хрестом і усвідомлює: Ісус мене бачить, Ісус тепер до мене говорить і передає мені перед смертю Свій заповіт словами: «Ось Мати твоя». З тією ж вірою і відданістю, як апостол Іван, я тепер приймаю Ісусову Матір до свого найглибшого нутра, по-грецьки eis ta idia (Ів. 19,26-27).
Тоді священники і віруючі усвідомлять реальність Христової смерті, в якій є перемога над гріхом і смертю. До Христової смерті ми були занурені у святому хрещенні (Рим. 6,3).
Стишення перед освяченням триває близько 3-5 хвилин, і так само стишення після освячення – 3-5 хвилин.. У цей час є або тиша, або хор співає антифон – перед освяченням до Святого Духа, а після нього повторює в антифоні Ім’я Ісус, по-єврейськи Єгошуа.
Замість заклику перед Причастям: «Передайте один одному знак миру», хай священник промовить: «Христос воскрес!». Люди почнуть співати радісний антифон або пісню, прославляючи Христове воскресіння. При цьому кожен усвідомить свою співучасть у новому житті Христа. Суть Літургії полягає в уприсутненні Христової смерті і Його воскресіння. Літургійно воскресіння виражається опусканням частини Тіла Христового в чашу з Його Кров’ю.
Потім слідує Святе Причастя, де священник і вірні єднаються з Ісусом не тільки духовно, але й фізично. Умова прийняття Причастя – відсутність тяжкого гріха. Після Святого Причастя ні в якому разі не може бути місця для поганського гопцювання, т.зв. ритуального танцю. Дух Христовий у Святій Літургії не має нічого спільного з духом поганства. Поганськими елементами не можна т.зв. оживляти Христову жертву на хресті!
В теперішній надзвичайній ситуації в Церкві існує стан sede vacante. Доки не буде установлено правовірного законного папи відповідальність за правовірне вчення та мораль переймає на себе колегія єпископів. Вона відповідає перед самим Богом за чистоту вчення, що забезпечує для всіх вас вічне спасіння. Але також кожен повинен працювати над своїм спасінням через життя покаяння та молитви. Без покаяння і молитви ніхто не спасеться. Тому закликаємо передусім всіх священників і монахів до духовної віднови. Вона полягає в тому, що кожен повинен стати на шлях спасіння, яким є Ісус. Тому мусить категорично відкинути фальшивий шлях бергольєвої синодальності з пропагуванням ідолопоклонства та содомії. Його фальшивий шлях веде до вічної загибелі. Необхідно, щоб це усвідомив кожен віруючий католик. До спасіння є лише один шлях, а ним є Христос. Шлях поганства пов’язаний з пошаною до демонів і з підпорядкуванням їм. Цей шлях веде до вічної загибелі.
В рамках покаяння та духовного відродження нашого народу закликаємо священників протягом одного року реалізувати основні принципи, на яких була побудована рання Церква. Тут також була Богородиця і апостоли. Йдеться про чотири духовні стовпи згідно з Діян. 2,42: 1) молитва; 2) апостольське вчення (а не єресі та фальшиві шляхи); 3) братня спільнота – койнонія; 4) Євхаристія – Свята Літургія (а не синкретизм з поганськими демонами).
Як ці принципи реалізувати? Нехай священники наступний день після неділі присвячують спільній молитві, принаймні чотири години, а потім братній спільноті. Хай збираються на одній парафії групками з 4–7 священників. Стратегічний момент – зустрітися вже в неділю ввечері. Найчастіше їм потрібно поговорити, а також позбутися своєрідного відчуття зовнішньої самотності та порожнечі, яке особливо налягає наприкінці святкового дня. Після спільного обіду у вівторок ця братня і молитовна зустріч завершиться. Саме під час цієї зустрічі Бог дає пізнання глибини Божого слова, що потребує кожен проповідник. Жива вода, що витікає з цих регулярних зустрічей священників, принесе духовне пробудження. Гваделупська Божа Матір випросить нових Христових воїнів – христерос, як і в поколінні мексиканських католиків сто років тому. Вони залишаться вірними Христу як мартирес навіть ціною мученицької смерті.