ВВП: Правдиве покаяння католицьких єпископів

Дивіться це відео також на: https://the-time-ripe.wistia.com/medias/i2wpyuw06n
https://ugetube.com/watch/eabOhavfrYl5y5K
https://cos.tv/videos/play/46635294764602368
https://www.bitchute.com/video/C65Q8B6euvQ9/

https://vkpatriarhat.org/pravdyve-pokaiannia/
https://bcp-video.org/ua/pravdyve-pokaiannia/

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП https://bit.ly/3PJeqlG

(Концепцію нижчеподаного пастирського листа підготували єпископи BВП)

Дорогі священники, монахи та віруючі!
Ми, правовірні католицькі єпископи, зобов’язані перед Богом і перед вами, Божим народом, чітко і правдиво висловитися щодо теперішньої ситуації в Церкві. Як наступники апостолів, разом з правовірним папою, ми несемо повну відповідальність за Христову Церкву. На жаль, теперішній папа Франциск Бергольйо не є правовірним, але є єретиком, а тому навіть не є дійсним папою. У цьому випадку відповідальність за Церкву лягає на правовірну колегію єпископів. З цієї колегії єпископів є виключені єпископи Німеччини та Бельгії, а також кожен єпископ, який має єдність у єресях з недійсним папою Бергольйо та його Синодальним ЛГБТК-шляхом.
Ми, правовірні єпископи, визнаємо перед вами, дорогі священники та віруючі, наш великий гріх, і тепер чинимо публічне покаяння. Цей гріх полягає в тому, що ми не керувались Божим словом, але мали панічний страх з того, що якби ми відділилися від підпорядкування єретику та зраднику Христа, єретики заклеймували б нас схизматиками. Це залякування та ця колосальна брехня, на яку ми відкрилися, лякала нас. А це тому, що ми серйозно не ставились до Бога, Який Своїм словом ставить єретиків під анатему, тобто під прокляття, за фальшиве євангеліє (пор. Гал. 1,8-9). Ми дбали передусім про те, щоб перед світом та багатьма фальшивими католиками мати зовнішній імідж ексцеленції та еміненції. Ми не дбали про те, як на нас дивиться Бог і як ми вистоїмо на Божому суді. Нам більше підходив самообман. Ми переконували себе, що можемо одночасно не погоджуватися з єретичною ЛГБТК-програмою Синодального шляху недійсного папи, і водночас можемо його слухати та підпорядковуватися йому. Нам не перешкоджало, що це нонсенс. Адже цей самообман не вимагав від нас приносити жертви за вірність правді. Те, що цим ми систематично зраджували Христа і давали згіршення, нас не цікавило.
З покаянням визнаємо, що до цієї шизофренії підштовхувала нас наша невіра і страх. Ми боялися, що якщо діятимемо відповідно до реальності, вказуючи, що єретик є єретиком, нас будуть вважати розкольниками, тобто немовби схизматиками. Ми думали, що цим дискваліфікуємо себе перед т.зв. католицькою громадськістю. Через цю свою т.зв. «добру» репутацію, щоб не виглядати розкольниками в очах єретиків і світу, ми були здатні зректися Христа 7 разів на день. Тоді ми ще й фальшиво освятили це тим, що, як вірні сини Католицької Церкви, повинні так чинити. Це був наступний ступінь духовної шизофренії. Через нашу єдність з берголіанським Ватиканом, який поступово стягував прокляття, ми непомітно отупіли і осліпли. Ми не хотіли припустити, що Бергольйо, всупереч Божому закону, схвалює гомосексуалізм, транссексуалізм, скасовує Божі заповіді та об’єктивно діючі моральні норми (в Amoris Laetitia), схвалює сексуальне виховання дітей і рекомендує для них т.зв. «секс без суворості», а тоді їх, покалічених, залишає напризволяще. Цей деструктивний процес ми крок за кроком приймали і таким чином ставали його співучасниками, накликаючи на себе прокляття. Ми були німими псами, бо з цього зневажання Божого закону не робили жодних адекватних висновків. І навіть коли ясно прозвучав пророчий голос колишнього нунція в США К. М. Вігано, який закликав єретика з усією гомомережею до абдикації, ми далі мовчали. Своєю тихою згодою ми стояли за єретиком і не приєдналися до Божого голосу, що вимагав відставки Бергольйо. Коли кардинал Мюллер чітко назвав Синодальний шлях догматично некомпетентним і церковно-канонічно нелегітимним, ми не тільки мовчали, але й підтримували цей синодальний шлях апостазії на синодальних асамблеях.
У цій серйозній ситуації, коли йдеться про буття чи небуття Католицької Церкви, ми щиро просимо Бога про світло до правдивого покаяння, щоб могти усвідомити свої гріхи: наші зради Христа, закривання очей і затуляння вух перед правдою, а також фарисейство, лібералізм, клерикалізм, каригідне занедбування обов’язку боротися з єресями, боягузтво, любов до світу та марної слави. Ми радо дали себе обманути т.зв. новим динамічним підходом до депозиту віри, т.зв. новими вимогами доби, оправдовуванням гріха фальшивим милосердям і т.зв. потребою суб’єктивного підходу. Ми не хотіли чути пророче слово ні через людей, ні через застережливі ситуації, ні через голос совісті. Його ми вбили і притупили, тому потрапили в темряву і перестали відрізняти правду від єресей, мораль від аморальності. Крім того, ми знищували пророків і пророчий голос у своїх серцях, щоб могти керуватися фальшивими пророками, єретичними теологами, замість того, щоб від них, як від хижих вовків, захищати овець. Нас повністю стосувалося те, що ми більше любили славу людську, ніж славу Божу.
Це, Господи, перед Тобою і перед Церквою визнаємо як наш гріх. З жахом з’ясовуємо, що ми дійшли до етапу тотальної духовної сліпоти, глухоти і затверділості серця. Ми не хотіли бачити, чути і усвідомлювати, що ідемо дорогою до погибелі. Ми постійно переконували себе, що не можемо помилятися, коли слухаємо Святішого Отця, хоча вже знали, що слухаємо Юду і разом з ним зраджуємо Христа. Тепер з покаянням публічно це визнаємо.
Визнаємо і гріх, пов’язаний зі змушуванням людей до вакцинації. Ми сприяли цьому, активно чи пасивно. Ми дозволили цьому духу брехні та смерті діяти в наших дієцезіях. Тому несемо відповідальність за багато трагічних наслідків – не тільки для здоров’я та життя людей, але й для душ. Цією дорогою єдності з берголіанським Ватиканом ми продовжували б вести їх під владу антихриста до чіпування, а врешті до вогненного озера.
Ми обманювали себе та людей, що синодальний ЛГБТК-шлях є абсолютно іншим, ніж він є насправді.
І вже навіть той факт, що Німеччина та Бельгія продовжують перебувати в офіційній апостазії, а ми, апостольська колегія, на це досі мовчимо, є ознакою нашої внутрішньої зради. Ми знаємо, що берголіанський Ватикан схвалює ці до неба волаючі гріхи, а все ж ми не були здатні виступити за Божу правду і оскаржити Бергольйо та його гомомережу у злочині.
Ми жили у своїй віртуальній реальності, і голос правди відразу ж переводили у свою площину, де Бог і Його Слово вже не сприймаються серйозно. Головним для нас було мати імідж католицького єпископа, який перебуває в єдності з т.зв. Святішим Отцем. Ми не хотіли признати реальності, що анатемою він вже виключив себе з Церкви. Своєю єдністю з ним ми накликали цю анатему – прокляття – на себе та свої дієцезії.
Якщо б якийсь вірний Христові священник перестав згадувати в Літургії єретика, ми б холоднокровно його екскомунікували. Тепер усвідомлюємо жахливість нашого мислення – ми були здатні убивати Христа в душах Його вірних священників. Це знак нашої зради Христа та нашої духовної сліпоти. Навпаки, ми були зобов’язані в Христовому авторитеті заборонити згадувати в Літургії ім’я недійсного папи. Замість того ми грали комедію і ревно пильнували, щоб якийсь священник часом не наважився не згадувати в Літургії єретика. Таким чином він би вийшов з-під прокляття, під яким ми тримали усю дієцезію через псевдопослух т.зв. Святішому Отцю. Так, ми несемо найбільшу провину в утримуванні прокляття, яке досі висить на нашій дієцезії. Через нас католики змінили своє мислення, так що гріх вже нездатні назвати гріхом і збочення збоченням, а тим більше чинити правдиве покаяння. Це сorpus delicti, який оскаржує нас у зловживанні владою та в жахливих злочинах проти Бога. Тепер зі скрухою це визнаємо і публічно каємося, бо покаяння – це єдина дорога до спасіння. Якщо б ми затверділи у брехні, то були б співвідповідальними за масову зраду і драстичне самогубство Містичного Тіла Христа.
З пророком Даниїлом ми взиваємо: «О Господи, Боже великий і страшний... Ми согрішили, вчинили несправедливість, поводилися свавільно, бунтувались (беручи участь у синодальному бунті ЛГБТК). Ми відступили від Твоїх заповідей (респектуючи Бергольйо, фальшивого папу, який ці Божі закони не лише скасовує, але й ліквідує). Ми не слухали слуг Твоїх, пророків, що говорили Твоїм Іменем... (часто це були сміливі священники чи безіменні віруючі, які були пророчим голосом і докором нашому сумлінню). Тепер є явна ганьба на кожному з нас (на кожному католицькому єпископу)... На нас тепер є прокляття та засуд (за фальшиве ЛГБТК-євангеліє, яке просовує лжепапа через Синодальний шлях). ...Боже наш, вислухай молитву слуги Твого (мене, розкаяного єпископа) про милосердя! Господи, прости! Господи, вчини це і не забарися!» (пор. Дан. 9,4 і наст.).
Тепер ми публічно відділяємося від берголіанської секти. Цим відділенням знімаємо з себе прокляття, яке було на нас і на наших дієцезіях.
Закликаємо священників, щоб ім’я публічного єретика і бунтівника проти Бога – Франциска – вже не згадували у Святій Літургії, і цим знову не стягували прокляття на себе та віруючих.

Вас, дорогі віруючі, просимо: моліться щодня до кінця жовтня, якщо можливо, усіх 15 десятків Вервиці. В ці історичні дні вирішується буття чи небуття Католицької Церкви. Це найдраматичніший період в усій її історії.
Звертаємось до Пресвятої Богородиці і просимо, щоб Вона наступила на голову пекельному змію.

Просить про молитву і уділяє вам своє благословення колегія розкаяних правовірних єпископів Католицької Церкви.

29.07.2023