ВВП: Духовний корінь его і життєвий шлях людини

Дивіться це відео також на: https://zivotni-cesta.wistia.com/medias/9u221k3aco
https://ugetube.com/watch/cBp2NmhXoDlZTqk
https://cos.tv/videos/play/42181856102748160

https://vkpatriarhat.org/zhyttievyj-shliakh/
https://bcp-video.org/ua/zhyttievyj-shliakh/

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП https://bit.ly/3PJeqlG

Людина має не тільки матеріальне єство, яке отримує через свого батька і матір. Людина за своєю суттю є духовною істотою. Бог створив людину, використавши матерію – земний порох, і вдихнув до неї Свого духа. Людина стала живою душею, тобто душевною, мислячою істотою, на відміну від тварин (пор. Бут. 1-3).
Первородний гріх, духовна отрута, увійшов в душу людини через порушення Божої заповіді. Вона провинилася непослухом найвищій істоті – Богові. Водночас цим відкрилася іншій духовній істоті, дияволу.
Суть цього генетичного коду зла в душі людини полягає у відверненні від Бога та обожненні себе. Цей егоцентризм на останньому ступені є ототожненням з духом брехні і зла, з дияволом. Насіння диявола є частиною і суттю людського его. Йдеться про т.зв. первородний гріх, тобто духовний корінь або родовище зла в нашій душі. З его походить все зло, яке коли-небудь було в людстві і ще буде. Родовище зла в людині є глибоким таїнством, воно виходить за межі часу і не закінчується зі смертю особи чи людства. Так зване суперего або людський дух є сутнісно зв’язане з душею. Знаходиться начебто у в’язниці душі (psyché), яка заражена духовною отрутою первородного гріха та програмою самознищення. Ця отрута спричиняє затьмарення розуму, так що йому важко пізнати правду, особливо духовну правду, а воля схильна до зла.
Програмою родовища зла в душі, тобто програмою первородного гріха, є поступове духовне самогубство. На противагу цьому дана Богом мета для кожної людини  це вічне життя в досконалому щасті. Людський дух прагне Бога, джерела правди і вічної любові. Генетичний код зла призводить до поступового приглушення совісті, тобто Божого голосу в душі. Приховано, через брехню та самообман, він пильнує свою мету – емансипацію, тобто відокремлення від Бога. Наслідком егоцентризму є вічна смерть, тобто відлучення від Джерела правди і щастя. Цей стан відділення людського духа від Бога є суттю вічного терпіння, яке ми називаємо пеклом. Диявол  це злий дух, брехун і вбивця (Ів. 8,44), ворог людського роду. Первородний гріх, родовище зла в нас, проявляється егоцентризмом. Це небажання чи радше нездатність признати собі правду. Коли людині вказують на помилку чи заподіяне нею зло, вона реагує на це образою, помстою, а іноді й великим гнівом чи навіть люттю. Свою провину вміє прикрити якимось добром, хай і уявним, або скине вину на когось іншого, і навіть на Бога. Правда упокорює і викриває людину, тому вона її ненавидить. Але ця правда визволяє від рабства брехні та різних залежностей. А також признання собі правди є умовою прощення гріхів. Тому дорогу правди має розпочати кожен від себе. Цей процес можемо назвати зміною мислення, тобто це біблійна метаноя. Мислення «старої людини» є егоцентричним, вона не шукає правду, навіть якщо ця правда веде до вічного щастя.
Нове мислення базується на Божій правді – на Євангелії (Мк. 1,15), яка пов’язує нас з вертикаллю, з Богом. Божа правда стосується насамперед нашого існування, нашої життєвої мети та сенсу нашого життя. Вона зосереджується на нашому відкупленні та визволенні, тобто на особі нашого Спасителя. Замість егоцентризму ми приймаємо теоцентризм і христоцентризм. Отже центром нашого життя стає Бог, наш Отець і Творець, і ми приймаємо дане Ним спасіння та любов, яка є в Його Сині, Ісусі Христі. З єврейської Ім'я Єгошуа означає, що Бог є мій Спаситель, Рятівник. Це ім’я прийняв Божий Син, Ісус Христос, коли прийшов у повноті часів, щоб взяти на Себе нашу людську природу. Він дав нам програму життя, яка є Його Євангелієм. Після завершення Свого діла спасіння на ганебному хресті Він дав нам Свого Духа. Через хрещення ми отримали Боже життя. Ми стали Божими дітьми (Ів. 1). У хрещенні ми були таїнственно занурені в момент Христової смерті, і водночас через хрещення ми отримали участь у Його новому житті, в житті воскреслого Христа. Цю повноту воскресіння будемо переживати аж за межами часу, тобто після нашої фізичної смерті, аж після закінчення історії, під час другого приходу Христа. Тоді і наше матеріальне тіло не тільки буде оживлене, але й перемінене на подобу воскреслого тіла Христа. Через втручання Божої всемогутності під час воскресіння Христа фізичні закони були підпорядковані вищим, духовним законам. Воскреслий Ісус пройшов через кам’яний гріб та зачинені двері, коли з’явився апостолам після воскресіння. Він також з’явився натовпу понад 500 людей у Галилеї.
Ми опиняємося у сфері віри. Є природна віра, коли ми віримо, що, наприклад, Земля кругла, що в Арктиці живуть білі ведмеді тощо, тобто ми віримо свідченням людей. Але є інший ступінь віри, якою ми приймаємо духовні реалії. Ми з’єднуємося з ними своїм духом чи душею. Ця віра відкриває наш дух, а також наш розум і волю духовному світу. Але тут ми повинні розрізняти, якому духу відкриваємося, адже тут існує і сфера окультизму, де діють духовні істоти, яких сьогодні часто називають енергією. Насправді це впалі ангели, демони. Ці духи брехні впливають на мислення людини через начебто правдиві інспірації. Якщо людина не любить правду і не є в ній закорінена, то їй буде важко розпізнати брехню, приховану за цими сугестивними інспіраціями. Крім того, родовище зла в людині реагує на ці фальшиві інспірації і сутнісно з ними з’єднується. Ці інспірації врешті призводять до бунту проти Бога та Його законів. Фальшиві інспірації людина завжди виправдовує якимось псевдодобром, псевдоправдою чи псевдосправедливістю. Але, як каже Ісус: «Дерево пізнається по плодах». З’єднання людського его з демонічною інспірацією приносить зло і смерть  не тільки дочасну, але й вічну. Поганство і сучасне звітріле відступницьке християнство є релігією «старої людини». Воно поклоняється демону Пачамамі та іншим демонам і пропагує ЛГБТК. Все це веде до загибелі.
Погани поклоняються різним божествам, яким надають подобу тварин, птахів і звірів. Наприклад, у буддизмі під час медитації людина духом з’єднується з якимось звіром, а потім приймає духа жорстокості та цинізму. По суті, ця фальшива духовна дорога є обожненням гордого его і рішучим відкиданням дороги правди і спасіння. Цей фальшивий шлях називається терміном «до», наприклад, айкі-до, бу-до, тайквон-до. Але це не дорога правди чи звільнення від родовища зла в нас. Це великий обман і брехня. Дух поганства з його т.зв. духовними енергіями не діє в повноті, якщо бойове мистецтво сприймається лише як звичайний вид спорту. Але тут існує небезпека, що той, хто займається цим спортом, прагне максимального успіху. Тоді йому порадять, що він мусить медитувати, бо так роблять найкращі майстри бойових мистецтв. Тільки тоді через нього в силі діятиме той дух, який діє в поганському буддизмі. Подібно є і з поганським індуїзмом та практикуванням йоги. Хатхайогу подають як звичайну гімнастику. Але хто хоче йти далі, мусить продовжувати дихальні вправи, потім слідують медитації, аж до т.зв. королівської йоги, де йдеться вже про повну одержимість демоном брехні. Медитуючий стверджує: «Я є той бог». Ця дорога т.зв. самоспасіння, пов'язана з вченням про реінкарнацію, є великим обманом і пасткою також для багатьох християн. Йога інтенсивно пропагувалася на християнському Заході починаючи з 60-их років минулого століття. Невдовзі після цього просовувався буддизм через пропагандистську літературу та фільми, які популяризували бойові мистецтва та відкривали двері для інвазії буддистської духовності.
Створилася атмосфера, начеб буддизм приніс вищу, престижнішу духовність. Безпечна дорога спасіння, дана нам у Христі через Його відкупительну смерть на хресті, почала вважатися чимось нижчим. Цей трагічний обман опирався на людську гординю та людське его, тому він так легко поширювався серед звітрілого християнства. Насправді йшлося про відкриття дверей духовному світу, тобто духовним істотам, демонам. Ісус виганяв демонів словом Своєї правди та Духом Божим. Цю силу Він дав і апостолам, а також кожному християнину, щоб він міг перемагати цих демонів. Але умовою є те, щоб християнин був закорінений у Христі та Його Євангелії, щоб був справжнім учнем Христа.
Поганство має багато напрямків. По суті, йдеться про відкриття себе демонічній владі та поклоніння демонам і сатані. Окультна псевдокультура сьогодні впливає переважно на молодь. Модним вже не є атеїзм, а поганство і окультизм. Згадаймо, наприклад, популяризовану книгу «Гаррі Поттер». Пропагуванням магії та окультизму заморені майже всі дитячі фільми, книги і навіть підручники. Хелловін, сатанинське свято, яке було пов’язане з людськими жертвоприношеннями, нав'язують навіть дітям у дитсадках. Погани-ацтеки щороку приносили 20 000 жертв демонам, тобто божествам. Вони живцем розрізали груди юнака і приносили його серце в жертву демонам. Тільки християнство поклало цьому край. Проте донині шамани приносять жертви ідолу Пачамамі, наприклад, при будівництві дому. У фундамент невеликих будинків кладуть дитинча лами, а у фундаменти великих будівель  принесену людську жертву. Переважно зловлять якогось безпритульного чи туриста, дадуть йому опіати (наркотики), а потім живцем поховають у фундаменті. Подібна сатанинська практика є не тільки в Південній Америці, але і в Тибеті.
У п’ятій книзі Мойсея, тобто понад 1 000 років до нашої ери, Господь через Мойсея застерігає від конкретних форм ворожіння, магії та спіритизму (пор. Втор. 18,9 і наст.).
В даний час говорять про езотерику, парапсихологію, про т.зв. енергію рейкі, метод Сільви, інь-ян, фен-шуй, бонзай, китайську акупунктуру та інші практики китайського буддизму. Мученики, не бажаючи вшановувати поганських божків, радше зазнавали жорстоких мук і смерті, бо знали, що перша заповідь Декалогу ясно говорить: «Я  Господь, Бог твій, Бог єдиний. Нехай не буде в тебе інших (поганських) богів. Не робитимеш собі бога в подобі тварин, птахів, плазунів чи людини. Я  Бог ревниво люблячий».
Коли диявол спокушав Ісуса в пустелі, Ісус сказав йому: «Відійди, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму будеш вклонятися і Йому одному служити». Система поганства  це служіння і поклоніння фальшивим богам, демонам і самому сатані.
Безумовно, сьогодні кожному зрозуміло, що дорога, тобто програма правлячих еліт, які пропагують поганство, аморальність і редукцію людства, є дорогою антихриста. Нею ходить і псевдопапа Франциск та називає її «синодальним шляхом». Немає потреби коментувати його посвячення демонам під час поганського ритуалу під керівництвом шамана. Він вчинив публічне відступництво, за що накликав на себе анатему – екскомуніку, тобто виключення з Христової Церкви.
Спасительна віра закорінена в об’явленій нам Богом правді.. «Хто увірує (в Христа) і охреститься, той буде спасенний» (Мр. 16,16). Це основа. Але тоді слідує дорога, а нею є Ісус Христос. Хто витримає на ній аж до кінця, спасеться (Мт. 24,13). На цій дорозі людині потрібен насамперед щоденний порядок молитви. Ідеально  десятина часу. Хто щодня буде присвячувати Богові десятину часу, тобто 2,5 години, той визволиться із залежності від духа світу та брехні, яка діє в мейнстрімі та соціальних мережах. Цим він надасть перевагу вертикальній комунікації над горизонтальною, тобто надасть перевагу спасительній правді над брехнею, напівправдами та марнотами.
Що стосується молитви, то вона веде нас під Христовий хрест. Тут ми визнаємо свої гріхи і отримуємо прощення через віру в Христову Кров, пролиту на відпущення гріхів.
Спасительна віра проявляється насамперед у внутрішній молитві та в особистому відношенні до Спасителя. Вона єднає нас з Ним. Ми з’єднуємо з Ним наші терпіння і хрести, тобто переживаємо співрозп’яття з Христом.
Наша мета після цього короткого життя – вічне життя. До нього є одна правдива дорога, а нею є Ісус Христос. Він є Дорога і Правда, а також Життя  вічне життя (Ів. 14,6).

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату

18.01.2023